На одинадцятий рік війни росії проти України й на сьомий місяць обговорень у Конгресі життєво важливого пакету допомоги від США в українському інформаційному просторі дискутують про переведення економіки на воєнні рейки. Що означає це поняття у ХХ та ХХІ столітті й кому вже треба робити обхід «економічного локомотива»?
Як виглядала «економіка на воєнних рейках» менше ніж століття тому
«Усе для фронту!» — переобладнання заводів під виробництво зброї, снарядів та амуніції, робота в три зміни за мізерну плату та продуктові пайки, перевиконання планів коштом праці на виснаження, дефіцит споживчих товарів, життя на межі або за межею бідності. Приблизно так виглядали воєнні рейки радянської економіки під час Другої світової війни в умовах такої самої екзистенційної загрози, з якою Україна стикнулася нині.
Пришвидшеному переструктуруванню економіки після нападу на СРСР також сприяла державна власність на всі підприємства, засоби виробництва й корисні копалини, а також рабовласницький підхід до людського капіталу.
Загалом на 1942 рік, як порівняти з показниками 1940-го, частка національного доходу, що виділялася на воєнні потреби, зросла з 15 % до 55 %; частка продукції, виробленої для задоволення воєнних потреб, — з 26 % до 68 %; а сільського господарства — з 9 % до 24 %.
Такі цифри зумовлені кількісним складом збройних сил СРСР. 1942 року діюча армія налічувала 5,5 млн військовослужбовців (війська Німеччини та її союзників мали загальну чисельність 6,2 млн).
На окупованій за перші місяці території Союзу були підприємства, що відповідали за більш ніж 50 % виплавки чавуну, сталі, видобутку вугілля, виробництва алюмінію, значні сільськогосподарські угіддя, що завдало великого удару економічному потенціалу Союзу. Було евакуйовано більше ніж 2500 підприємств, майже половина з яких належали до оборонної промисловості. Неавтоматизоване виробництво потребувало багато робочих рук, навіть дитячих, і задовольнялося людьми без профільної освіти для виконання простих операцій.
Читайте також: Пристебніть ремені, світова економіка йде на посадку
Слід зауважити, що СРСР готувався до війни заздалегідь і після двох з половиною п’ятирічок міг похвалитися досягненнями в індустріалізації через здебільшого репресивні методи й використання малооплачуваної чи безплатної праці, зокрема політв’язнів. Однак цього не вистачило для стримування Німеччини 1941 року, чий економічний потенціал посилився за коштом потужностей окупованих європейських країн.
Тож невідомо, як розвивались би події, якби не американський лендліз — програма, за якою Сполучені Штати Америки постачали своїм союзникам у Другій світовій війні озброєння, боєприпаси, продовольство та стратегічні матеріали.
Так, СРСР отримав від США 12,7 тисячі танків, 22,2 тисячі літаків, 17,8 тисячі артилерійських систем (разом із зенітними), 44 тисячі вантажівок і джипів, 1,8 тисячі паротягів, 8 тисяч тракторів. Іншими словами, близько 16 % бронетехніки, 15 % бойової авіації та 18 % артилерії, яку радянська армія використала у війні. Кількість переданих автомобілів і мотоциклів дорівнювала майже всьому автопарку СРСР, а кожен другий літак було виготовлено з імпортованої сировини. Загалом із переданих США союзниками товарів і техніки майже на $50 млрд п’ята частина призначалася СРСР.
На іншому боці Атлантики війна сприяла завершенню Великої депресії, зростанню продуктивності виробництва на 96 %, створенню 17 мільйонів нових робочих місць і посиленню профспілок, зміцненню федерального уряду США як регулятора економічної діяльності. Третина виробленої продукції припадала на задоволення воєнних потреб. Науково-технічні розробки, зумовлені переорієнтацією на оборонне виробництво, сприяли інноваціям у виробництві споживчих товарів. З 1939 до 1944 року розмір заробітної плати (до сплати податків) зріс на 50 %. Загалом результатом «переходу» стало безпрецедентне економічне й політичне піднесення США після 1945 року.
Читайте також: Світові медіа про американську допомогу: «Захід ще живий, Україна може мати надію»
Не всі галузі заздалегідь та однаково швидко переорієнтовувалися на воєнні потреби. Перехід став ключовим питанням економічного життя Америки в 1940–1942 роках. Часто керівники компаній чинили опір переходу на виробництво для воєнних цілей, оскільки не хотіли віддавати свою частку споживчого ринку конкурентам. Тож адвокатами змін стали урядовці й лідери об’єднань працівників.
Наприклад, 1940 року Вальтер Ройтер з профспілки Об’єднаних працівників автомобільної промисловості виступив за виробництво літаків основними автовиробниками. Уже 1943 року автомобільні компанії почали робити істотний внесок в авіавиробництво.
Відродження суднобудівної промисловості, що перебувала в депресії з 1921 року, пожвавилося завдяки Морській комісії США (USMC), яка виділила фінансування на розбудову верфей. Якщо з 1930 по 1936 роки збудували лише 71 корабель, то з 1938 по 1940 роки — вже 106 і майже стільки ж за один лише 1941 рік.
Напад Японії на Перл-Харбор став поштовхом до перетворення американської економіки на те, що президент Рузвельт назвав «Арсенал демократії». І першим кроком до мобілізації під час війни було намагання підвищити ефективність органів державного управління, відповідальних за ці перетворення.
Загалом витрати на сектор оборони США зросли від 1,64 % ВВП 1940 року до 16 % у 1942-му і 37 % у 1945-му. Так Сполучені Штати одночасно виграли війну за кордоном і забезпечили мир і процвітання вдома.
Як виглядає «економіка на воєнних рейках» нині
У ХХІ столітті «воєнні рейки» потребують можливості виробляти високотехнологічну зброю на здебільшого автоматизованих виробництвах, де залучені працівники з відповідною кваліфікацією. Хоча доступ до сировини залишається критично важливим питанням для виробництва, інструменти міжнародної фінансової допомоги дають змогу віднайти більше ресурсів для пом’якшення впливу війни на економіку країни, зокрема попередити різке збідніння населення. Щодо економічних санкцій, то вони поки що продемонстрували здатність трохи уповільнити країну-агресора, але не зупинити війну.
Економіка рф під час війни
Економічні показники росії 2023 року виявились оптимістичнішими за очікування: ВВП зріс на 3,6 відсотка, тож наразі МВФ прогнозує зростання до 2,6 відсотка 2024 року. Витрати на оборону складають третину бюджету РФ (більше ніж 10 % ВВП), перевищивши соціальні вперше з часу розпаду СРСР. Останні, разом із зарплатами, пенсіями та пільгами, складають близько п’ятої частини бюджету.
Цьому сприяли досить ефективні підходи російської влади до управління фінансами, збереження високих доходів від нафти й газу через обхід західних санкцій, відсутність повноцінних бойових дій на території Росії та захоплення ресурсів України.
Міністерство оборони Великої Британії виділяє такі фактори збільшення обсягів виробництва російського ВПК: зростання кількості робочої сили до майже 3,5 млн осіб; збільшення кількості робочих змін; розширення наявних виробничих ліній; відновлення роботи виробничих потужностей, що не використовуються.
Читайте також: Країна-злодій: чому, попри санкції, росія і далі отримує західні технології
За даними ГУР, щороку рф спроможна виробляти 30 балістичних ракет «Іскандер-М», 12 крилатих «Іскандер-К» та 2,1 млн боєприпасів, до 10 Су-35 і 150 нових танків (хоча ремонт і модернізація наявних запасів техніки переважає виробництво нової). Запаси російської армії можуть щомісяця поповнюватися 300 дронами-камікадзе «Шахед», з яких частина виробляється в рф, а частина постачається з Ірану. Загалом росія залежна від допомоги Північної Кореї, Ірану та Китаю, які поставляють компоненти або прямо поставляють техніку та снаряди.
«Хоча оборонна промисловість не може повністю задовольнити потреби російської армії для проведення воєнних дій в Україні, вона майже напевно здатна забезпечити перевагу над Україною протягом 2024 року», — пише британська розвідка.
Крім того, стимулювання ВПК призводить до аномально низького рівня безробіття (2,9 %) та підвищення рівня заробітної плати. Тільки в збройних силах рф налічується більше ніж 2 мільйони осіб, з яких більше ніж мільйон — військовослужбовці.
Таку економічну ситуацію експерти оцінюють як нестійку, однак запас міцності російської економіки виявився більшим за очікуваний 2022 року.
Економіка України під час війни
За оцінками МВФ, реальний ВВП України 2023 року зріс на 4,5 %, однак цього недостатньо, щоб компенсувати падіння відносно довоєнного періоду у 25 %. Наразі в структурі бюджету України кошти західних партнерів становлять 60 %.
Експерти Київської школи економіки оцінили прямі збитки, завдані інфраструктурі України, у $155 млрд, однак загальна сума збитків, разом із втратою територій та ресурсів, людського капіталу, наслідків екоциду тощо, може сягнути трильйона доларів. На окупованих територіях залишилися оборонні підприємства та критичні для виробництва родовища корисних копалин.
«Зважаючи на значні демографічні й капітальні втрати, повернення економіки до стану січня 2022 року після перемоги — ілюзія, якої давно треба позбутися. Частину економічного потенціалу втрачено. Розбудова нового — питання повоєнних інвестицій, а інвестиції потребують не лише грошей», — вважає колишній керівник аналітичного відділу Sense Bank Олексій Блінов.
За даними Кільського інституту з 2022 року на допомогу Україні європейські країни та інституції виділили €88,7 млрд, США — €66,6 млрд. Однак Сполучені Штати випереджають Європу за показником виділеної воєнної допомоги трохи більше ніж на €2 млрд.
Видатки на безпеку й оборону виділяються виключно з бюджету України й у 2023 році становили 2,6 трлн грн, що демонструє зростання на 70 %, як порівняти з 2022 роком. Це трохи менше за 40 % від ВВП країни, у той час як не всі країни НАТО спромоглися виділяти 2 % від свого ВВП на колективну безпеку. Загальна чисельність Збройних Сил України — 880 тисяч осіб.
Читайте також: Чи залишать союзники Україну наодинці з ворогом
Тим часом Україна відновлює свій ВПК, хоча, звичайно, повних даних про зрушення немає. До повномасштабного вторгнення до оборонно-промислового комплексу було залучено близько 300 підприємств, установ і організацій і зайнято понад 250 тисяч осіб. У 2014–2019 роках розробили нові зразки ракетного озброєння, протитанкові комплекси, самохідні гаубиці, легку бронетехніку, зенітно-ракетні комплекси, бронежилети, безпілотники тощо. Однак уже 2021 року частину виробництв було переведено на скорочений робочий тиждень, а працівників звільнено чи відправлено в неоплачувані відпустки.
З 2022-го по 2024-й фінансування ВПК зросло з 2,5 млрд грн до 51 млрд. Більше ніж 200 нових компаній долучилося до виробництва дронів, яке зросло в 100 разів. Уперше після здобуття незалежності розгорнули серійне виробництво артилерійських снарядів. У рази збільшили виробництво українських розробок та разом із західними партнерами вже почалося створення фактично нового оборонно-промислового комплексу. Про наміри розгорнути виробництво в Україні заявили США, Велика Британія, Німеччина та ще кілька європейських країн, зокрема бронетранспортерів Fuchs і бойових машин піхоти Lynx.
Однак попри свої успіхи у відновленні ВПК, Україна тримається великою мірою завдяки міжнародній допомозі, без якої життя українського населення дуже сильно нагадувало б важкі 1940-ві.
Економіка США під час війни
Хоча обсяг державного боргу США 2024 року становив рекордні $34 трлн, стан економіки не викликає занепокоєнь. Експерти більше не очікують рецесії, а Міжнародний валютний фонд прогнозує, що ВВП США зросте на 2,1 % 2024 року.
Наприкінці минулого року Конгрес США схвалив оборонний бюджет обсягом рекордні $886 млрд, а це більше ніж разом оборонні бюджети наступних за Штатами 10 країн, які найбільше у світі витрачають на свій оборонний потенціал. Він передбачає, серед іншого, допомогу Україні та фінансування політики з протистояння Китаю та демонструє фокус на виробництві боєприпасів і компонентів.
З початком повномасштабного вторгнення ВПК США переживає справжній підйом. Не тільки більшість виділеної Україні воєнної допомоги залишається в кишенях американських компаній-виробників зброї, а й збільшилися замовлення від інших країн на їхню продукцію.
Якщо на зустрічі в Пентагоні невдовзі після початку повномасштабного вторгнення в Україну найбільші виробники зброї вагалися щодо відповіді на пропозицію збільшити обсяги виробництва, боячись залишитися з повними складами непотрібної продукції, то 2024 року очікується значний попит з огляду на продовження агресії Росії, амбіції Китаю, нові конфлікти на Сході.
У 2023 фінансовому році державне постачання зброї США, оборонні послуги та співпраця у сфері безпеки становили $80,9 млрд, що на 55 відсотків більше за показник 2022 року. Прямі комерційні продажі американських виробників зброї також збільшилися з $153,6 млрд до $157,5 млрд, як порівняти з попереднім фінансовим роком. Протягом року акції Lockheed Martin, General Dynamics та Northrop Grumman можуть зрости на 5–7 %.
Читайте також: Україна — лакмус чи розмінна монета у внутрішній американській політиці
Щоб задовольнити попит на боєприпаси для систем Patriot, кожен з яких коштує $4 млн, очікується збільшення продажів на $400 млн на рік. Boeing вже заявив про нарощення потужностей виробництва датчиків, які використовуються для наведення ракет Patriot, у штаті Алабама протягом наступних кількох років більш ніж на 30 %.
Загалом найбільш популярними є баражувальні боєприпаси Switchblade, бойові машини піхоти Bradley, гаубиці, пускові установки HIMARS, протитанкові ракети Javelin. Різко зросли продажі винищувачів F-35.
Тож США як казино — знову виграє.