Після початку повномасштабного вторгнення росії США стали нашим надійним союзником. Адміністрація Джо Байдена та Конгрес спрямували понад 75 мільярдів доларів на гуманітарну, фінансову та військову допомогу Україні.
Однак кінець 2023 року показав, що непохитна двопартійна підтримка Конгресу зовсім не є «типовим налаштуванням», навіть коли йдеться про виживання країни, що стоїть на захисті всього демократичного світу. США увійшли в рік виборів на дуже крутому віражі, що ознаменувався багатотижневою політичною кризою, загрозою шатдауну (часткового зупинення роботи уряду) та зміною спікера Палати представників.
Уже під час вересневого візиту президента Зеленського до столиці США стало зрозуміло, що в Капітолії найбільше цікавляться двома аспектами — підзвітністю та цілями, яких хоче досягти Україна й адміністрація Байдена з пакетом нової допомоги. Що можуть зробити нові мільярди допомоги, що не вдалося здійснити попереднім?
До свого усунення з посади спікера Палати представників у жовтні Кевін Маккарті заявив, що його більше цікавить, куди пішла вже виділена допомога. Його наступник, республіканець Майк Джонсон, прихильник Дональда Трампа, змінював свою позицію від підтримки жорстких санкцій проти росії та надання Україні лендлізу до сумнівів в ефективності використання грошей американських платників податків. «У нас будуть умови щодо цього [надання Україні нового пакету допомоги. — Ред.]. Ми хочемо підзвітності й хочемо, щоб Білий дім мав чіткі цілі. І ми збираємося провести ці дискусії», — зауважив він.
Що означатиме протистояння демократів і республіканців для України у 2024 році
З одного боку, наше питання стане лакмусовим папірцем, що продемонструє готовність самих США захищати свої цінності та ставити інтереси національної безпеки (до яких перемога України має безпосередній стосунок) вище від боротьби за владу та міжпартійні розбіжності.
З другого боку, Україна може стати розмінною монетою тим, хто обере виграш у внутрішньополітичній грі коштом програшу в геополітичній. Але, як кажуть американці, США — це передусім про США.
За лічені дні до Нового року останній пакет допомоги Україні на 61 мільярд доларів так і не вдалося протягти, попри надзусилля президента Байдена й делегації найвищого рівня з України. Зустрічі й виступи ані Єрмака, ані Зеленського в грудні не дали бажаного ефекту. Байден назвав неспроможність Конгресу проголосувати за пакет допомоги «найбільшим різдвяним подарунком Путіну».
Політологиня Фіона Гілл пояснила події так: «Проблема в тому, що багато членів Конгресу не хочуть бачити перемоги президента Байдена ні на якому фронті. Люди не розуміють різниці між тим, що означає дати ׅ“перемогти Байдену” й дати можливість перемогти Україні. Вони думають менше про національну безпеку США, європейську безпеку, міжнародну безпеку та зовнішню політику й набагато більше про те, як вони можуть принизити Байдена».
Сама ідея прив’язати пакет допомоги Україні до вирішення питання безпеки на кордоні з Мексикою — передвиборча гра, адже протягом десятиліть республіканці й демократи не доходять згоди в питанні міграційної політики.
Якщо Байден піде на занадто великі поступки, що суперечать порядку денному демократичної партії, то здаватиметься слабким. Якщо не погодиться, і зрештою постраждає країна, чию перемогу президент підтримує вже майже два роки, то республіканці отримають той самий результат — виставлять президента й адміністрацію неспроможними.
Сенатор Мітч Макконнелл, лідер республіканців у Сенаті, який завжди підтримував допомогу Україні, закликав інших республіканців голосувати проти пакету безпеки, який розглядали. «Законодавство, яке не містить зміни політики для захисту наших кордонів, не пройде в Сенаті, — сказав Макконнелл на пленарному засіданні. — Ситуація, що розгортається на південному кордоні за президентства Байдена, — це криза історичних масштабів».
Байден заявив, що вже запропонував компроміс із питання захисту кордону, адже саме так, за його словами, працює демократія. «Блокувати фінансування для України, щоб змусити погодитися з екстремальним партійним порядком денним республіканців з питань кордону — це не те, як має бути. Нам потрібні реальні рішення», — підкреслив він на нещодавній пресконференції.
Наразі працює дорадча група з демократів, республіканців і незалежних учасників, щоб дійти компромісу. Але чи зацікавлені республіканці вирішити питання захищеності кордону саме тепер? Адже що довше триває протистояння, то відчутнішим буде негативний вплив на рейтинг Байдена, що й так не викликає впевненості в його перемозі на виборах 2024 року.
Що далі
Найімовірніше, за пакет допомоги все ж таки проголосують, але наступного року, адже в таборі республіканців чудово розуміють наслідки програшу Путіну. Хоча двопартійна підтримка України залишається міцною в Сенаті, у Палаті представників пристрасті лише розпалятимуться. Оглядачі вважають, що посилення філософії Дональда Трампа «Америка на першому місці» напередодні виборів призвело до зростання антиукраїнських настроїв серед республіканців.
Ще минулого року представники крайньої правиці серед республіканців дозволяли собі жорсткі випади проти Зеленського. «Пам’ятайте, що Зеленський — це бандит», — сказав конгресмен Медісон Которн (Північна Кароліна) на публічних слуханнях. «Пам’ятайте, що український уряд неймовірно корумпований і неймовірно лихий…» — додав він.
Це все ж маргінальна позиція ізоляційно-налаштованої меншості. Традиціоналістське бачення зовнішньої політики представників республіканської партії перегукується із часами Рональда Рейгана, коли країна використовувала свою військову й економічну міць для боротьби з комунізмом за кордоном. «Раніше республіканці були проти комунізму й бандитів, таких як Владімір Путін, але шкода, що не кожен республіканець проти того, що робить росія в Україні», — сказав Ганнер Рамер, представник групи «Республіканці за Україну».
До найулюбленішого аргументу противників допомоги Україні — питання корупції — нещодавно додалися маніпуляції щодо утиску релігійних свобод у світлі ухвалення в першому читанні законопроєкту № 8371. Він передбачає заборону діяльності релігійних організацій із центрами ухвалення рішень у країнах, які провадять збройну агресію проти України. Просто кажучи, законопроєкт про заборону Української православної церкви Московського патріархату, яка, згідно з даними СБУ та британської розвідки, мала певну роль у підготовці й підтримці збройної агресії росії.
Редакція української служби «Голосу Америки» дізналася, що УПЦ МП найняла американських лобістів для захисту своїх інтересів. Кінцева мета роботи з тими, хто ухвалює рішення, — тиск на український парламент для відкликання законопроєкту.
Серед політиків, які спекулюють на виправданні відмови надати допомогу Україні, — потенційний кандидат у президенти від республіканців Вівек Рамасвамі та сенатор Ренд Пол. Безпідставні обвинувачення на адресу України про порушення свободи віросповідання тиражує Такер Карлсон, консервативний політичний оглядач, який з огляду на деякі його висловлювання може дати фору Скабєєвій.
Що думають американські виборці
Не слід забувати, що і на республіканців, і на демократів впливають настрої їхніх виборців.
Ще минулого року на зустрічах з українськими делегаціями в Конгресі часто лунала думка: якщо ціна на бензин, інфляція чи інші питання внутрішньої політики стануть для американського народу важливішими, ніж допомога Україні, то законодавці не підуть проти своїх виборців. Дехто з американців вважає, що нерозумно «викидати гроші» на війну, коли країна має величезний борг і не зрозуміла «чітка мета», досягнення якої вважатиметься завершенням конфлікту.
Опитування Pew Research Center, проведене в листопаді — грудні 2023 року, показало, що близько 31 % американців вважає, що Сполучені Штати надають занадто великий обсяг допомоги Україні для її боротьби проти росії, більшість із них — республіканці. Ще 29 % думають, що США надають стільки, скільки потрібно, а 18 % вважають обсяги допомоги недостатніми.
Водночас лише третина американців переконана, що російська агресія в Україні є значною загрозою інтересам США, більшість із них — демократи. Варто зауважити, що на початку повномасштабного вторгнення таку думку поділяло 50 % американців. Натомість зростає незадоволення діями адміністрації Байдена. Частково українське питання стає жертвою критичного ставлення частини виборців до президента і його внутрішньої політики.
54 % американців вважають, що США повинні підтримати Україну в прагненні відновити територіальну цілісність, навіть якщо це призведе до тривалого конфлікту. У серпні 2022 року таких було 66 %. Думку, що США мають сприяти якнайшвидшому закінченню війни, навіть якщо Україна втратить території, поділяє 43 %. Більшість із них — республіканці та позапартійні.
Що із цим робити
Панікувати зарано. Справжня демократія часто характеризується широким спектром думок і буремним політичним життям. Але це так званий wake-up call (попередження) Україні, якій дедалі важче буде утримувати на собі фокус уваги й позитивний імідж, коли немає великих перемог на полі бою, на тлі боротьби з корупцією в розпал президентських виборів у США. Меседж про допомогу «так довго, як потрібно» змінився на «так довго, як зможемо».
Але варто зауважити, що легко не буде. Українцям вдалося так швидко мобілізувати допомогу США минулого року не тільки завдяки своїй відвазі і якісному спічрайтингу. Тоді дії російської армії були шок-контентом на всіх телеканалах, і в сторін збіглися інтереси, оскільки США, витрачаючи порівняно мало ресурсів і зберігаючи життя американських військових, послабили другу армію світу й продемонстрували слабкість росії. Тепер же починається інша епічна битва — за Білий дім, а в політтехнологіях усе добре, що працює.
На тлі обіцянок міністра оборони Ллойда Остіна про непохитну підтримку проти російської агресії новий спікер Палати представників США Майк Джонсон звинуватив Білий дім у недостатньо чіткому баченні США шляху до перемоги України. Загалом, консенсусу щодо того, що означає поняття «перемога України», немає. Нещодавно Байден зазначив: «Україна вистояла й продовжує бути сильною та вільною, і це вже перемога».
Якщо виграє Дональд Трамп, що цілком можливо, розвиток подій важко передбачити.
Раніше Трамп заявив, що можна досягти миру за 24 години. Але якою ціною та як надовго — питання поки що риторичні. Як і що він робитиме, коли росія відмовиться від перемовин чи висуне неприйнятні умови, — теж.
Думки інших республіканських кандидатів у президенти різняться. Вівек Рамасвамі виступає проти підтримки України, тоді як губернатор Флориди Рон Десантіс вимагає збільшити роль Європи. Експосолка ООН Ніккі Гейлі, якій симпатизують навіть демократи, і колишній губернатор Нью-Джерсі Кріс Крісті твердо підтримують Україну.
Загалом у США завжди спостерігалися ізоляціоністські настрої серед частини населення, а зростання популізму — глобальне явище. Популізм у Сполучених Штатах не обмежується прихильниками «Make America Great Again» (MAGA), а проявляється в усьому політичному спектрі аж до крайніх лівих, які пропонували Україні віддати території, щоб досягти швидкого миру, ще минулого року.
Чи втратить Україна допомогу раптово? Навряд. Але обсяги її зменшуватимуться, а зусиль на лобіювання потрібно буде дедалі більше. І справа вже не в пошуку дієвих меседжів. Усім давно зрозуміло, хто в усій цій історії на боці зла. Однак ціннісна складова поволі поступатиметься Realpolitik, що й визначатиме рішення у відносинах України та США, чия допомога була й залишається ключовою в протистоянні намаганням росії не просто знищити Україну, а змінити світовий порядок.