Консультативна рада, створена в рамках тристоронньої контактної групи в Мінську 11 березня, — це класичний випадок палиці, яка має два кінці. Про це пише блогер і журналіст Тижня Денис Казанський.
За його словами, працювати вона буде тільки в тому разі, коли цього захоче українська сторона. Наприклад, у другому пункті документа щодо створення консультативної ради йдеться, що з правом вирішального голосу в раді буде по 10 представників від України та ОРДіЛО, а в шостому вказується, що рішення ради приймаються 3/4 їх голосів. Тобто щоб консультативна рада змогла «народити» хоча б одне рішення, половина української делегації повинна погодитися з пропозицією делегації ОРДіЛО, і навпаки.
Казанський зауважує, що з огляду на те, що позиції сторін радикально різняться, складно уявити собі ситуацію, коли буде така одностайність. Можлива вона лише в одному випадку — якщо до консультативної ради від України наберуть відверто проросійських осіб, які голосуватимуть в унісон з представниками бойовиків. Утім, навіть тоді висновки ради не обов'язково будуть реалізовані на практиці. Адже в сьомому пункті рішення ТКГ про її створення сказано, що рішення ради носитимуть рекомендаційний характер.
«З огляду на всі ці обставини створення консультативної ради можна рівнозначно трактувати і як спробу України піти на поступки росіянам, і як новий спосіб задурити їм голову та створити черговий симулякр. Тут уже кому що більше до вподоби. Остаточно ж зрозуміти, що саме вирішили створити в Мінську, можна буде тільки тоді, коли сформується склад ради, і вона збереться хоча б кілька разів», — пише він.
Хай там як, зауважує Казанський, можна не сумніватися, що будь-які спроби української влади піти на поступки Росії ціною національних інтересів неодмінно спричинять вибух обурення в суспільстві, а також масові акції протесту й громадянської непокори.
«І тут уже не так важливо, як саме ці спроби будуть оформлені — чи то у формі консультативної ради з бойовиками, чи то якось іще. Якщо припустити найгірше й уявити собі, що президент Зеленський вирішив рухатися в бік капітуляції та легалізації «ЛДНР», то для цього йому зовсім не обов'язково було б створювати консультативну раду в рамках ТГК. Отже, поки що трагедії не сталося. Та з огляду на те, що наміри влади залишаються для суспільства невідомими, немає нічого дивного, що спроби розширення формату переговорів з ОРДіЛО в Мінську відразу ж відгукнулися акціями протесту в Києві. І потрібно розуміти, що в разі реальних кроків зі здачі суверенітету наслідки будуть значно серйозніші, ніж просто мітинги», — наголошує він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»