Нинішній стан української економіки можна розкласти на три групи факторів різної глибини. Про це пише економічний експерт Тижня Любомир Шавалюк.
Так, за його словами, перша група — це фундаментальні фактори, що сприяють зростанню ефективності окремих галузей та всієї системи. Це вічний двигун економічного прогресу, який штовхає економіку вперед незалежно від того, перебуває вона в стані кризи чи розквіту. Наведений аналіз свідчить про те, що деякі реформи, проведені після Революції гідності, поза сумнівом, стали такою собі педаллю акселератора, що сприяв розгону цього двигуна. Навіть якщо нова влада не активізує реформ, згадана група факторів ще певний час за інерцією працюватиме на зростання економіки. А якщо реформи пришвидшаться, динаміка продуктивності праці в певних галузях може бути ще стрімкішою, створюючи передумови для економічного стрибка.
Другою групою Шавалюк називає фактори попиту. На сьогодні в їх основі лежить зростання зарплат, яке впритул наблизилося до верхньої межі, визначеної продуктивністю праці. Так, ситуація в різних галузях різна, але загалом запас ходу невеликий, якщо є взагалі. Ось чому нині ведуться активні дискусії про стимулювання кредитування. Теоретично воно може підтримати попит довше, ніж лише зростання зарплат. Може й стимулювати інвестиційну діяльність, яка зараз втрачає темп (у II кварталі валове нагромадження основного капіталу зросло лише на 7,9% рік до року, а 2018-го динаміка була значно соліднішою — 14,3%). Це допоможе виграти певний час на підготовку нового етапу реформ, але не замінить потенційного ефекту від їх проведення. Уряд повинен зрозуміти, що часу обмаль. Бо економічна система може втратити накат, який зараз має. А в ситуації, коли всі готуються до рецесії й мінімізують ризики, на максимальний ефект від будь-якої реформи годі й сподіватися.
Третьою групою, за словами експерта, є фактори ринкової кон’юнктури, що останні кілька місяців були дуже сприятливими, тому складалося враження, що в економіці України все чудово. Але це може ввести в оману.
«По-перше, приплив грошового капіталу в Україну, передусім у держоблігації, — це переважно фінансові інвестиції, які ніяк не впливають на фундаментальну міцність економіки й мають опосередкований вплив на внутрішній попит (у цьому конкретному випадку гроші від розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) частково компенсували відсутність запланованих кредитів МВФ та інших зовнішніх позик, а частково просто лягли мертвим вантажем на рахунки казначейства, переповнені ліквідністю на цей момент). На ці кошти нові заводи не будують, зате на валютному ринку вони зробили погоду. По-друге, привабливість ОВДП сьогодні значно нижча, ніж була кілька місяців тому. Зміцнення гривні сягнуло своєї межі, особливо якщо враховувати те, що більшість світових валют у цей час знецінювалися», — пояснює Шавалюк.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»