Проблеми «бананових республік» здаються досить далекими від українських реалій, але тільки на перший погляд. Загалом кажучи, «бананова республіка» — це найповніше та найекстремальніше втілення того, що називається «капіталізмом для своїх». Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.
«Цей відносно новий термін описує економіко-політичний лад, у якому успішність бізнесу визначається не його об’єктивними конкурентними перевагами на ринку, а відносинами його власників із державою (які зазвичай мають корупційну природу). Що вони кращі, то більше преференцій, дотацій та субсидій отримує такий суб’єкт підприємництва від держави. У випадку «бананових республік» відносини між владою та бізнесом переростають із корупційного «партнерства» в підпорядкування першої останньому», – пояснює він.
По суті, за словами Віхрова, йдеться про приватизацію державних інститутів: замість того щоб захищати інтереси громадян і створювати екосистему для розвитку вільного ринку, вони починають працювати виключно в інтересах певних компаній та бізнес-угруповань. Привласнюючи собі державу, бізнесмени дістають право на монополізацію певних галузей, дозвіл на різноманітні махінації, доступ до перерозподілу державного бюджету на свою користь тощо. Не слід пояснювати, наскільки ці явища, знані під назвами «системна корупція» та «олігархія», характерні для сучасної України. І за своїми суспільно-політичними наслідками «капіталізм для своїх» штовхає країну якраз-таки до моделі «бананової республіки». відмінність полягає не в напрямі, а в дистанції.
Він пише, що незахищена приватна власність, нерівномірний доступ до банківського кредитування, можливість «купувати» собі конкурентні переваги, кишенькове правосуддя — усе це стримує розвиток середнього класу, збільшуючи дистанцію між незаможними низами та елітою, яка є симбіозом чиновництва, політикуму та великого бізнесу.
«Зрозуміло, що виконувати свою історичну місію, будучи опорою національної державності, така еліта не здатна. У цьому сенсі не так важливо, на який саме бізнес — іноземний чи вітчизняний — вона орієнтована. У будь-якому разі ця еліта розглядає країну виключно як засіб для власного збагачення, а державу — як продовження власних корпоративних структур. Окрім руйнівного впливу на економіку це також загрожує згортанням демократії. І не обов’язково то має бути хунта латиноамериканського взірця», – йдеться в матеріалі.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»