Вибори президента та парламенту 2019-го мають усі шанси ввійти в історію України як переломний момент в її розвитку, лише на перший погляд їхня значущість може видаватися менш доленосною щодо вектору розвитку в 2004–2012 роках. Про це на сторінках Тижня пише експерт Олександр Крамар.
«Так, тоді був більш поляризований поділ на табори, які виступали за діаметрально протилежні цивілізаційні вибори. Нині ж загроза реваншу відверто проросійських сил видається вкрай малоймовірною. Кандидати із середовища колишньої ПР — Юрій Бойко чи Олександр Вілкул — фактично не мають шансів вийти навіть у другий тур. Однак насправді 2019 рік для визначення парадигми розвитку України відіграє не менш важливу роль, ніж 2004-й чи 2014-й. Він у будь-якому разі стане переломним моментом: або вдасться закріпити (зробивши незворотними) й далі розвивати здобутки останніх років у розбудові національної держави, або (як це традиційно бувало в українській політиці) маятник хитнеться в протилежний бік. І зміни останніх років будуть не просто заморожені, а згорнуті», — застеріг він.
За його словами, особливість цьогорічної ситуації полягає в тому, що зорієнтовані на «русский мир» сили в країні усвідомлюють, що вікно можливостей для них розвернути країну назад невблаганно зачиняється. А це робить їх більш агресивними та безкомпромісними і змушує шукати опосередкованих методів підриву української держави вже за нових умов, коли пряма перемога на виборах відверто проросійського кандидата чи політичної сили просто неможлива.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»