Головна причина економічної слабкості України, яка породжує бідність, безробіття, еміграцію, корупцію та залежність від іноземних кредитів, — сировинна спеціалізація економіки. Про це на сторінках Тижня пише Віктор Галасюк, голова парламентського Комітету з питань промислової політики й підприємництва, президент Української асоціації Римського клубу.
«Економічна модель України досі побудована таким чином, що країна — донор сировини, людей і навіть грошей для успішних індустріалізованих економік. Згідно з даними Єврокомісії, 68% експорту ЄС — промислова продукція. Понад 70% експорту України — необроблена або з мінімальним рівнем обробки сировина. А вона завжди коштує в три-п’ять-десять разів дешевше готової продукції! Тож навіть якщо вирубати весь ліс, викопати й експортувати всю руду, українці не розбагатіють», — зазначив він.
І це, за словами Галасюка, жодним разом не тенденційний погляд. У 111-сторінковому звіті МВФ щодо України передбачають, що на тлі 3% зростання ВВП імпорт дедалі більше випереджатиме експорт і торговельний дефіцит із -$9 млрд у 2017-му сягне -$16 млрд до 2023-го. Також, за їхнім прогнозом, прямі іноземні інвестиції наступні п’ять років залишаться на нинішньому мізерному рівні 1,7% ВВП. За таких показників Україна буде інвестиційно дефіцитною, економічно слабкою та залежною від іноземних кредитів. І навіть трансфери заробітчан не врятують ситуацію: платіжний баланс залишиться в «червоній зоні», надалі девальвуючи гривню та знецінюючи доходи українців.
Більше того, зауважує він, навіть базовий (оптимістичний) макропрогноз уряду на 2019–2021-й (на якому базується і Держбюджет) передбачає зростання торговельного дефіциту до -$13 млрд. Тобто наша зовнішня торгівля збиткова для економіки й дедалі глибше заходить у «червону зону». Наслідки: більша імпортозалежність, слабша гривня, вища інфляція, зростання залежності від іноземних кредитів, слабкіша промисловість. Замкнене коло бідності. Подолати ці структурні проблеми в режимі автопілоту неможливо, потрібен грамотний капітан.
«Треба міняти «професію країни»! Із ресурсного донора та позичальника перетворюватися на виробника та інноватора. Це можливо! Але не буде дива, яке станеться саме собою чи в результаті дії «невидимої руки вільного ринку». Застосування принципу невтручання Laissez-faire лише подовжить нинішні невтішні тенденції та ще на багато років законсервує статус-кво. У кращому разі», — наголосив Галасюк.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»