Справжні мотиви тих, хто розробляв систему субсидій в Україні, далекі від інтересів держави, у нинішньому її вигляді йдеться лише про спробу влади повирішувати свої завдання: не допустити масштабних неплатежів за підвищеними тарифами, утримати людей від виходу на вулиці та підтримки тарифних майданів, знизити градус невдоволення в суспільстві. Про це пише економічний оглядач Тижня Олександр Крамар.
Крім того, за його словами, влада зберігає умови для зловживань із суспільними коштами в ТКЕ та облгазах в умовах, здавалося б смертельно небезпечного для старих схем зрівняння цін на блакитне паливо.
«Можливо саме з цим пов’язане певне зниження градусу критики відповідної політики влади, підконтрольними зацікавленим олігархам ЗМІ. Адже якщо раніше ті заробляли на перепродажу газу, який списувався на населення і ТКЕ за пільговою ціною, то за теперішньої системи на громадян, які отримують субсидію, можна списати уже колосальні обсяги блакитного палива, за які через субсидію уже повністю заплатить держава. А потім різницю між виділеними нормами та реально спожитим громадянами газом можна прибрати до рук і реалізувати на сторону», – пише Крамар.
Оглядач вважає, що злам наявної схеми вимагає радикальної зміни підходу до системи субсидування.
«В ідеалі субсидії, звісно, потрібно монетизувати: усі громадяни мають платити за опалення й газ ринкову ціну, а натомість отримувати від держави грошову компенсацію на власні рахунки. Але оскільки в нашому уряді панічно бояться, що отримані кошти громадяни проїдатимуть, а на жорсткі заходи з підтримання платіжної дисципліни там, схоже, не здатні, то на перехідному етапі варто було спробувати пошукати бодай альтернативні механізми зацікавлення одержувачів субсидії заощаджувати паливо. Бо нинішні занадто обмежені, складні й заплутані, аби донести до громадян доцільність економії ресурсів. Ба, навіть більше – підштовхують їх до надмірного витрачання», – йдеться в матеріалі.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»