Наявна структура командування та Об’єднаних збройних сил НАТО не замінює за своєю роллю національних збройних сил, які повинні дати першу відсіч ворогу й вистояти до прийняття Північноатлантичною радою рішення про підтримку звернення держави-члена щодо застосування положень ст. 5 Вашингтонського договору. Про це в матеріалі для Тижня пише експерт Центру Разумкова Максим Бугрій.
За його словами, на сьогодні сценарії відповіді на агресію, якщо, наприклад, по котрійсь із країн Балтії завдано удару з повітря, а їй не вистачить можливостей авіації чи протиракетної оборони, публічно широко не обговорюються. Наявні місії патрулювання неба цих держав мають основну функцію запобігання порушенням повітряного простору та супроводу порушників, без застосування зброї (якщо тільки не йдеться про ситуацію самозахисту).
Бугрій посилається на авторів одного з останніх міжнародних досліджень Closing the Baltic Gap («Закрити балтійську прогалину»), які підкреслюють, що потуга стримування на морі та в повітрі є менш розробленою, тому на цих проблемах потрібно сконцентруватися після Варшавського саміту.
«Така ситуація, безумовно, є неадекватною з огляду на безпекові виклики для країн Балтії: як зазначають автори, структура командування НАТО значно зменшилася порівняно з часами холодної війни, а завдання її стали масштабнішими. Якщо в минулому Альянс мав 65 штабів, то зараз функціонують лише два штаби стратегічного та два оперативного рівня», — зазначив він.
За словами експерта, у дослідженні сказано, що, зважаючи на Росію, яка знову зростає, та різні асиметричні загрози, то структура командування не є достатньо великою, стійкою чи ефективною, щоб реагувати на виклики як із півдня, так і зі сходу, проводячи й надалі навчання, та забезпечувати необхідний рівень поінформованості й готовності. Вона недостатньо укомплектована персоналом навіть для завдань мирного часу і явно не буде здатна впоратись із завданнями війни великого масштабу.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»