Щоб виграти суперечку, cпершу слід зрозуміти справедливі аргументи протилежної сторони, потім – спробувати осмислити, як опонент розглядає проблему й чому саме так, а не інакше. Цей підхід міг би покласти край перетворенню дебатів про політику щодо путінської Росії на беззмістовні сварки. Про це в черговому номері «Тижня» пише британський журналіст і публіцист Едвард Лукас.
«Яструби» (серед яких і я сам) мають визнати, що не всі «голуби» – маріонетки Кремля. Припущення про скочування Росії в реваншизм і автократію, які звучали від нас, путінофобів, не раз виявлялися правдивими. А практика Заходу видавати бажане за дійсне лише погіршила, а не покращила ситуацію. Навіть переживаючи занепад, Росія становить загрозу для України та інших прикордонних держав, на долю яких випав непропорційно великий тягар ризиків і яким ці ризики обходяться дуже дорого. Оскільки російські гроші й тактика в дусі «поділяй і володарюй» підкосили рішучість Заходу, часто трапляється думка, що кожен, хто не підтримує жорсткого курсу проти Кремля, керується якимись прихованими мотивами», – зазначив він.
За словами публіциста, обидві сторони схильні пере- або недооцінювати мілітарну обстановку. Твердження, ніби НАТО лишень реагує на залякування й лобіює інтереси військово-промислового сектору, свідчить про нехтування фактами. Навіть аналітики, які тверезо дивляться на реальність, визнають, що у військовому плані Росія поводиться дедалі загрозливіше. Владімір Путін погано поінформований і нерозважливий лідер.
«Насправді між «яструбами» й «голубами» дедалі менше підстав для незгоди. Частково через те, що Путін розчарував людей, готових видати йому кредит довіри, частково – бо ЄС, НАТО й Адміністрація США, хоч і трохи запізно, почали реагувати на російську загрозу», – підкреслив Лукас.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень».