Перша спроба понести прапор революції в Європу закінчилася, незважаючи на звичну перевагу в силах, повним розгромом більшовиків, учиненим поляками та українцями у Варшавській битві в 1920 році. Про це в черговому числі "Українського тижня" пише письменник Валерій Примост.
"Червоні втратили вчетверо більше убитими, ніж поляки й українці, а «червоний Бонапарт» Тухачєвскій був осоромлений. Власне, саме Варшавську битву (а не Куликовську) і слід було б внести в той ряд, де стоять битви на Каталаунських полях і при Пуатьє, бо на Віслі теж були зупинені дикі орди, які прагнули знищити європейську цивілізацію. «Польські трудящі» цілком прогнозовано «зрадили спільну революційну справу» і по повній наваляли своїм «визволителям» зі Сходу", – пише письменник.
За його словами, саме тоді «більшовицький халіфат» Лєніна і почав переформатовуватися в «більшовицьку імперію» Сталіна.
"Саме тоді більшовики зрозуміли, що завоювати світ «на крилах революції» не вийде й доведеться знову, як і в царські часи, спиратися на перевірений інструмент «великих батальйонів». Однак нові «великі батальйони» Рад діяли так само, як і старі, царські, а тому перемагати європейські країни знову виходило тільки в союзі з іншими європейськими країнами. Тому в 1939 році росіяни дочекалися, поки німці розгромлять польську армію, і після цього приєдналися до розчленування Другої Речі Посполитої", – зауважує Примост.
"Як ми пам’ятаємо, Росія завжди програвала Польщі у двобої, зате шість разів брала участь у її поділах разом з іншими державами! Саме шостий раз і припав на вересень 1939 року, коли росіяни вдарили в спину стікаючої кров’ю польської армії. Славна перемога, гідна стерв’ятника?", – підсумовує письменник.
Детальніше читайте у матеріалі "Блеф імперії. Як народжувались радянські військові міфи" в черговому номері журналу "Український тиждень"