Кредити, які виділяє МВФ Україні, зазвичай розподіляються між двома реципієнтами: Нацбанком і бюджетом. Кожен із двох фактичних отримувачів використовує гроші в кардинально відмінний від іншого спосіб. Про це в черговому числі «Українського тижня» пише Любомир Шавалюк.
«Центробанк просто кладе отриману валюту на баланс, поповнюючи нею золотовалютні резерви (ЗВР). Ці кошти суворо обліковуються, тому розтратити їх практично неможливо. Єдина проблема, яка теоретично може виникнути, – їх можуть інвестувати в не зовсім якісні цінні папери та інші активи (хоча законодавчі вимоги до таких вкладень дуже високі, та й МВФ перевіряє структуру активів)», – пояснює Шавалюк.
За його словами, другий головний отримувач коштів МВФ – бюджет.
«Він використовує одержані позики по-іншому. Передусім слід розуміти, що цільового використання цих грошей немає (на відміну від позик, які під конкретні проекти надають ЄБРР, Світовий банк та інші донори). Тобто вони йдуть у загальний «котел», який має багато входів та виходів. І в цьому основна проблема, адже за відносно спокійної ситуації в економіці ті кошти справді можуть «розчинитися», – вважає економіст.
«Водночас теперішня складна ситуація в економіці та державному бюджеті полегшує роботу Фонду в контексті контролю за використанням наданих нам кредитів. Річ у тому, що протягом наступних трьох років Україна повинна обслужити й погасити валютного боргу майже на $25 млрд. Тому практично всі гроші з нової програми підуть на погашення старих боргів. Недаремно МВФ часто приурочує транші своїх кредитів до чергових великих виплат за зовнішнім боргом, принаймні так було торік», – зазначає експерт.
Детальніше читайте у матеріалі «Куди підуть гроші МВФ?» в черговому номері журналу "Український тиждень".