Незважаючи на усі мінуси мінських умов, Україна і не могла розраховувати на більше, ніж вдалося отримати в результаті підписання перемир'я, і зазнала б іще більших втрат, бо Європа досі не бажає "складнощів" з Кремлем. Про це пише в матеріалі для "Українського тижня" політичний оглядач Олександр Крамар.
"Попри проблеми пов’язані з Мінськом-2, слід визнати, що в реаліях, які були напередодні зустрічі, українська сторона й не мала розраховувати на більше", – пише експерт.
Якби перемир’я не було укладено на тих умовах, на яких його підписали 12 лютого з відтермінуванням припинення вогню до 15-го, Україна могла б зазнати значно більших утрат, а російські війська просунутися далі, зазначає Крамар.
На думку автора, причина полягає в "переважанні наразі на Заході мюнхенських настроїв, його націленості на вмиротворення Путіна та страх надати Україні реальну підтримку".
"Суть угод 12 лютого з погляду ЄС після їх укладення досить влучно сформулював президент Франції Франсуа Олланд: «Досягнуті в Мінську домовленості стали полегшенням для Європи й надією для України». Адже, якби Путін не погодився на перемир’я в Мінську, Брюссель мав би запровадити нові санкції, для чого довелося б вести складні переговори із Грецією та іншими країнами ЄС, що перебувають під впливом Кремля", – зауважує експерт.
Читайте повний текст документів, ухвалених на переговорах в Мінську
Менше з тим, на думку Олександра Крамара, в середньостроковій перспективі альтернативи ефективно зупинити експансію Кремля в будь-якому випадку можна лише завдяки жорсткій позиції, а робити це так чи так доведеться.
"Москва не зупиниться ані в Україні, ані в Латвії чи Естонії, ані навіть у Польщі чи на Балканах. Аналогії між путінським та гітлерівським реваншизмом дедалі очевидніші, як і настрої в суспільстві нацистської Німеччини кінця 1930-х та путінської Росії 2015 року. У Росії агресивно невдоволені не існуванням України або ж перебуванням у її складі (як і в складі Латвії чи Естонії) російськомовних районів, а самим світовим порядком. І ЗМІ, і політики РФ, включно з діячами найвищого рівня, а також офіційні доктринальні документи чітко визначають намір зламати наявний світоустрій", – пише Крамар.
На його думку, зупинити Путіна без великої "гарячої війни" чи принаймні агресивного наступу в межах другої холодної неможливо.
Повний текст матеріалу "Між декларацією та дійсністю" читайте в черговому числі "Українського тижня" (№7).