Наступного року президент Франції Франсуа Олланд спробує компенсувати провали у внутрішній політиці зовнішньою. Про це пише Софі Педдер, керівник паризького бюро The Economist у спецпроекті видання «Світ у 2015».
„Єдиним, хто здатен допомогти лівим об’єднатися на 200-й ювілейний рік виходу Наполеона з Ельби й повернення в Париж, є Саркозі, котрого ті ненавидять не меншою мірою, ніж однопартійці підтримують. Закріпивши за собою лідерство у політсилі, Саркозі вибудовуватиме новий політичний рух, готуючись до 2017-го, – зі свіжим ім’ям та молодшими обличчями. Він відтягне на себе всю увагу від екс-прем’єрів Алена Жуппе та Франсуа Фійона", – зазначає Педдер.
Але, попри статус улюбленця правоцентристських виборців, як свідчать опитування, перед Саркозі стоїть інша перешкода (а може, його Ватерлоо): незакритий судовий процес щодо його минулого, наголошує журналіст.
За його словами, французький електорат скаже своє слово двічі: в березні на виборах до муніципальних рад і в грудні на регіональних перегонах у 13 новосформованих (раніше їх було 22) територіальних одиницях.
„В обох випадках на лівих чекає поразка, на правоцентристів – оптимістичний результат, а Ле Пен продемонструє зростання своєї популярності. Вона, не виключено, виграє в північному регіоні й, цілком можливо, у ще одному, шокуючи країну. І висміюватиме суперництво між Олландом та Саркозі, підмічаючи, що в політиці одні й ті самі обличчя. Зі своїм неперевершеним умінням позиціонувати себе як голос звичайних виборців Ле Пен вдало пастиметься на політичних розчаруваннях через невиконані обіцянки та безробіття”, – вважає Педдер.
За його переконанням, Олланд спробує компенсувати провали у внутрішній політиці зовнішньою: „дасть військову підтримку авіакампанії США проти «Ісламської держави» й залишить французький контингент у Малі та Центральноафриканській Республіці”.
„Він прийматиме в Парижі світових лідерів на конференції ООН із питань клімату в грудні 2015 року, сподіваючись, що на ній домовляться про зменшення викидів парникових газів. Але залишатиметься загроза французьких джихадистів, що їдуть до Сирії та Іраку й можуть вдатися до тероризму вдома, коли повернуться. Розбіжності в питаннях стимулювання економіки та бюджетної дисципліни спричинятимуть напруження у відносинах із Німеччиною”, – вважає журналіст.
„Одним словом, Франція залишиться недовірливою і невпевненою. Не можна виключати протестів – у іммігрантських передмістях чи невдоволеному селі. Напруження може навіть спровокувати політичну кризу –відставку Валльса, якщо до неї додасться ще й бунт у лавах соціалістів або ж розпуск парламенту”, – додає Педдер.
Детальніше читайте у матеріалі " Політичний марафон Франції" у друкованому спецпроекті "Світ у 2015".