Кремль змушений на неї реагувати, але в «луб’янському стилі», себто спецопераціями, ціями, використовуючи агентуру впливу в Києві, залякуючи Україну можливим походом «по воду». На схильних до боягузтва українських політиків, не кажучи вже про конфідентів Москви, це справляє враження. Нещодавно Леонід Кравчук заявив, що варто було б відновити постачання української води до окупованого Криму з гуманістичних міркувань.
На думку першого президента, Україні треба визнати факт російської належності Криму, не визнаючи його юридично. Він наводив приклад Японії, яка з 1945 року визнає Курильські острови, захоплені під час нападу на неї СРСР, фактично російськими, але відмовляється змиритися з цим юридично. Кравчук забув, що Японія програла війну СРСР та США й капітулювала перед ними, на відміну від України, яка, попри всі намагання п’ятої колони Москви, війну не програє і не капітулює. Перший президент країни, який нині постійно рекламує себе як мудрого політика, такого собі гуру, реально був першим українським капітулянтом у питанні Криму, посприявши утворенню на півострові де-факто російської національної територіальної автономії. Саме він започаткував політику системних поступок РФ у кримському питанні.
Читайте також: ЄСПЛ визначив дату розгляду "кримського" позову України проти Росії
Кравчук, зрештою, не перешкоджав переходу практично всього Чорноморського флоту під управління Російської Федерації, внаслідок чого його левова частка (на яку Україна мала таке саме право, як і на Київський, Прикарпатський та Одеський військові округи) не дісталася нашій країні, хіба що жалюгідні крихти. На знак протесту проти дій Кравчука, що сприяли маргіналізації Військово-Морських сил України, ставлячи їх у важке становище, перший міністр оборони незалежної держави генерал Костянтин Морозов демонстративно подав у відставку. Тому в нинішній позиції Кравчука немає нічого принципово нового й несподіваного. Та й «кредитна історія» цього діяча засвідчує, що той-таки Віктор Медведчук йому зовсім не чужий…
А днями чимало телеканалів поінформувало, що один із численних радників президента Зеленського такий собі пан Гетманцев також закликав Україну відновити водопостачання на окупований півострів по Північно-Кримському каналу. У разі реалізації такого заклику всю стратегію деокупації Криму буде зруйновано. А стратегія має полягати в тому, щоб його утримання стало для РФ максимально дорогим і створювало їй якомога більше проблем та незручностей. Демарш Гетманцева фактично означає прагнення зробити окупацію півострова максимально комфортною для Росії. А отже, вічною.
Колишній повноважний представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін відреагував на ідею, що сформувалася в нетрях офісу Зеленського (а може, ще десь…), так: «Відновлення водопостачання Криму через Північно-Кримський канал буде крахом усіх надій на деокупацію, державною зрадою в кримінально-правовому сенсі й зрадою інтересів українського народу». А кримчанка Ліза Богуцька (нині кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу») сказала, що реалізація ідеї повернення української води в анексовану зону означатиме втрату Україною всіх важелів впливу на російських окупантів. Це буде фактичне визнання окупації, що різко посилить на Заході антисанкційний рух на користь РФ.
Читайте також: Просвітник із Криму
Псевдогуманістична демагогія капітулянтів суперечить міжнародному праву, згідно з яким уся відповідальність за стан справ на окупованій території покладається на державу-агресора. А це означає, що кримська громадськість, яка нещодавно провела в місті Армянську на півночі Криму під проводом знаного сепаратиста й українофоба Юрія Мєшкова (колишнього «президента» АРК з дозволу Кравчука) мітинг із вимогами до України відновити водопостачання, має апелювати не до Києва, а до Москви. Саме Москва повинна вирішувати водну проблему на окупованих нею територіях. Можливо, її треба танкерами завозити на півострів із Кубані та Чорноморського узбережжя Кавказу, можливо, будувати водогін через Керченський міст. Але це сотні мільйонів доларів. Тому в Москві мріють із допомогою п’ятої колони на Банковій та у Верховній Раді змусити нашу державу взяти на себе забезпечення відібраних Росією українських територій. Кремль навіть готовий купувати українську воду (це все одно буде дешевше), тим більше що така позиція Києва стане фактичним визнанням півострова російським. А оскільки багато західних санкцій проти РФ пов’язані саме з Кримом, з’явиться можливість поставити під сумнів і їх через угодовську позицію української влади.
Найцікавіше те, що в Криму питної води для цивільного населення вистачає. Проблеми виникають через необхідність задоволення потреб великого контингенту російських окупаційних військ та підприємств, які працюють на військово-промисловій комплекс Росії. На Банковій дбають про окупантів?