Насправді в халепі путінізм. ВВП Росії зростає надто повільно, щоб наздогнати індустріальний світ. Якість життя жодним чином не поліпшується. Бракує коштів на підтримку збройних сил на рівні наддержави. Бізнес-середовище росіян не надихає, і вони за можливості вперто тримають свій капітал і свої сім’ї за кордоном. Скам’яніла політична система теж здається крихкою. У Єкатеринбурзі протестувальники несподівано здобули перемогу в боротьбі проти суперечливого проекту будівництва церкви. Ганебно провалилася спроба оформити справу Івана Ґолунова — журналіста, який веде розслідування, — як звинувачення в торгівлі наркотиками.
Читайте також: Легка здобич для Пекіна
Проте зовнішній світ і далі допомагає. Парламентська асамблея Ради Європи проголосувала за відновлення членства Росії, попри війну в Україні й безперервну окупацію її територій. Тереза Мей зустрілася з Путіним на саміті Великої двадцятки в Осаці. Метою було надіслати жорсткий сигнал, але росіяни побачили на телеекранах тільки те, що їхній лідер зустрівся з однією з найважливіших осіб серед іноземних колег. Отже, можна ставити хрест на глибокому заморожуванні дипломатичних відносин, яке Велика Британія оголосила Росії після торішнього замаху із застосуванням хімічної зброї в Солсбері.
А Путін лише тішиться. Йому майже нічого запропонувати в державному управлінні, зате він майстерний шоумен. Дональд Трамп нібито прийняв запрошення російського лідера до Москви на святкування 75-ї річниці поразки нацистської Німеччини, що відбудеться в травні наступного року. Американський президент мимоволі повторив тези Кремля на прес-конференції в Осаці. Однак перемогу здобула не РФ, а Радянський Союз. Більша частина бойових дій відбулася радше на території України та Білорусі, ніж Росії. Серед 25 млн загиблих більшість становили не росіяни, а інші національності, зокрема солдати, мобілізовані з окупованих Радянським Союзом країн. І кінець війни навряд чи можна було назвати визволенням для країн Східної та Центральної Європи, радше початком іншої окупації, що тривала довше й певною мірою виявилася страшнішою за правління нацистів.
Ідеться не про нюанси академічної історіографії, а про нагальні питання в сучасній геополітиці. Той, хто приймає спрощений, викривлений, амнезійний наратив війни, що пропонує Кремль, підриває державність колишніх поневолених країн і легітимізує неоімперські претензії Росії на колишні володіння СРСР. Американські союзники в регіоні сподіватимуться, що в наступні десять місяців в Адміністрації президента знайдеться хтось, хто поінформує лідера США.
Читайте також: Токсична двадцятка
Зневажливі заяви Путіна про лібералізм і зарозумілий, відірваний від життя політичний істеблішмент на Заході слід розглядати в цьому ж контексті. Мета — нав’язати вигідний Росії світогляд і послабити довіру до протилежного підходу. Ліворадикальним і праворадикальним союзникам Кремля в таких країнах, як Угорщина, дуже подобається ідея, що вони в авангарді нового політичного руху. І їм байдуже, що йдеться про автократію, корупцію, неефективність і (в деяких випадках) державну зраду. Хоч варто вдихнути бриз зі Сходу, звідки віє справжньою, сміливою новою політикою.
Путінський тролінг (називатимемо речі своїми іменами) також відволікає нас від справжніх проблем. Росія атакувала Україну й не визнає цього. Росія збила літак, що летів із Голландії, і не визнає цього. Росія застосувала нервово-паралітичну речовину у Великій Британії і не визнає цього. Росія втрутилася у вибори в США й не визнає цього. Знову й знову Кремль робить шкоду, бреше й виходить сухим із води. Постійно за однією схемою. То чому ж ми й досі цього не помічаємо?
———————–
Під час прес-конференції після зустрічі з Владіміром Путіним на саміті G20 в Осаці Дональд Трамп у власному стилі прокоментував заяву господаря Кремля про занепад лібералізму. Президент США розкритикував стан Лос-Анджелеса та Сан-Франциско, на які «сумно дивитися», тому що «ними керують ліберальні люди». За його словами, саме це помітив Путін і зробив свій висновок. А безпосередньо під час розмови між двома президентами на саміті Трамп устиг поскаржитися своєму візаві на проблеми з «фейковими новинами», тобто незалежною пресою.