Теми лежать на вулиці, треба тільки взяти й писати, а тут нічого, порожнеча. Учора ввечері був на канадській прем’єрі фільму «Брама» в межах Днів українського кіно в Торонто. Моя дружина сказала: «Чудово! Матимеш добру тему для статті». Але цього разу я не скористався порадою дружини. Щоб не бути надміру критичним, скажу тільки, що «Брама» — чергова невикористана нагода розповісти і собі, і світові про нас і нашу Вітчизну способом, який був би привабливим (поширені синоніми: притягальним, захопливим, заохочувальним, спокусливим, чарівливим, манливим, вабливим, принадним, сексі, ефективним або просто цікавим). Одне слово, шкода й мови.
У ситуації, коли бракує теми, завжди є президент Трамп зі своїми твітами, що множаться, мабуть, уже в геометричній прогресії. Принаймні щодня трапляються якісь несподівані повідомлення. Останнім часом точаться розмови про зіткнення президента з великими технологічними компаніями: Google, Twitter і Facebook. Здається, Трамп цього разу розкритикував (поширені синоніми: наскочив, причепився, присікався, поставив під сумнів, виступив проти) Google, закидаючи цьому гігантові, що він обмежує добрі повідомлення про нього й поширює більше поганих. Земля під ногами тих гігантів стає дедалі гарячішою, бо вони опинилися під прицілом «широковідомої нарцисичної особистості», що в цьому випадку може означати спроби регулювати доти саморегуляційний світ world wide web.
Читайте також: Цивілізаційна місія і я
Але це все повідомлення, про які не хочеться писати, а відчуття порожнечі в моїй голові має, здається, глибшу, аксіологічну основу й полягає в потребі з’ясувати, якою є природа цінності (того, що цінне, добре), а отже, у питанні, що таке цінність, який її характер (суб’єктивний, об’єктивний, абсолютний, відносний тощо). Ця порожнеча в голові ще й відображення чуття порожнечі фізичної, яка утворилася після смерті сенатора Маккейна. Смерті сподіваної, бо ж не можна сказати «очікуваної», хоча в останні кілька днів життя сенатора так, власне, і було. Ми чекали смерті людини й водночас запитували себе: а чи вона часом не є символічною смертю певної епохи?
Відійшов Джон Маккейн (поширені синоніми: ас, метр, слава, знаменитість, велич, індивідуальність, переможець, феномен, постать, орел, зірка, величина, світоч, старійшина, корифей, герой). Про його біографію чув уже, мабуть, кожен. Це син і внук адміралів флоту США, військовий льотчик, збитий над Північним В’єтнамом, де потім п’ять із половиною років перебував у полоні, зазнаючи фізичних і психічних тортур. Звільнившись, він після тривалого реабілітаційного періоду повернувся до активної служби в авіації, а з 1982 року присвятив себе політиці. Спершу в Палаті представників, а потім у Сенаті. Двічі був кандидатом на президентських виборах.
За понад 30 років парламентської кар’єри в лавах Республіканської партії Маккейн став відомий як безкомпромісний оборонець цінностей демократичного світу: свободи (поширені синоніми: волі, самовизначення, незалежності, самостійності, суверенності), гідності (честі, гордості, доброго ім’я) і справедливості (чесності, безсторонності, шляхетності, об’єктивності, етичності, порядності, ввічливості, fair play).
Для мене, східноєвропейця, який мав досвід життя в авторитарній системі брехні й необмеженого надуживання владою, відхід Маккейна — тяжка втрата, якій немає вороття і яку буде дуже важко надолужити. Він був голосом вільного світу в нашій боротьбі з гнобленням комуністичної системи, а останнім часом оборонцем і патроном України в боротьбі з російським ревізіонізмом і неоімперіалізмом.
Читайте також: Віничок із пір’їн пана Манафорта
У ці дні вшанування незвичайного життя сенатора Маккейна його постать гуртує всіх, хто бачить потребу життя та діяльності понад політичними, етнічними, расовими і сексуальними поділами. Америка вшановує свого героя почестями, з якими прощається тільки з найкращими з найкращих, і створює отак могутній міф для майбутніх поколінь.
Колишній віце-президент, демократ і багаторічний особистий приятель Маккейна Джо Байден у своєму прощальному слові сказав: «Джонові властива сукупність цінностей, які не були ані егоїстичними, ані корисливими. Джон розумів, що Америка — це передусім і насамперед ідея. Смілива і небезпечна, організована навколо не племені, а ідеалів. Згадайте, як Джон підходив до кожного питання. Ідеалів, довкола яких американці гуртувалися 200 років, ідеалів світу, які виховали вас. Ми вважаємо самоочевидними істинами, що всіх людей створено рівними і творець наділив їх певними правами. Для Джона ці слова мали значення, як мають значення для кожного великого патріота, що коли-небудь служив нашій країні.
Читайте також: Митець-суперзірка
…Є принципи та ідеали, заради яких варто жертвувати, а в разі потреби й гинути ще з більшою готовністю, ніж заради нас самих. Американці бачили, що Джон саме так і прожив своє життя, і знають правду слів, які він казав».
Синоніми дають змогу точніше описати річ, явище, людину, але інколи ми маємо справу з людьми, для опису яких синонімів просто бракує, і саме таким був сенатор Джон Маккейн.
Пам’ятаймо, ми теж маємо і матимемо наших героїв, але тільки таких, яких собі вимріємо й створимо, бо героїв породжує світ цінностей, у якому живемо.