У недавній колонці «Демократія ― це брудна справа» (Тиждень, № 15/2017) я писав: «Збудувати барикади може кожен. Не треба довго шукати, досить лише необачно, не замислившись глибоко, поділитися якимось чіпким bon mot, дотепом, який може правити за матеріал для зведення чергової барикади». Цього разу її будівничим виявився мій улюблений український музикант Олег Скрипка, що під час зимової Школи журналістики «Української правди» сказав слова, яких ніколи не повинен вимовляти витончений інтелектуал. УП опублікувала вибрані цитати з його тверджень, назвавши все: «Олег Скрипка: Для людей, які не можуть вивчити мову, треба створити гетто». Повна цитата трохи довша: «Люди, які не можуть вивчити українську, мають низький IQ, таким ставлять діагноз «дебілізм». Треба їх відокремити, тому що вони соціально небезпечні, треба створити гетто для них».
Очевидно, і назва, і цитата вирвані з контексту, що зміцнює їхню деструктивну силу ураження. Проте послухаймо повний запис висловлювань Скрипки, який можна знайти на сайті Radio SKOVORODA. Там ви почуєте багато цікавих і не менш приголомшливих тверджень, матимете змогу простежити хід його думок і зрозуміти контексти. Поза сумнівом, Олег Скрипка не тільки створив барикаду, а й став на ній командиром, опублікувавши додатково у своєму блозі коментар на інтернетний шум, який долинув до нас зусібіч: і від цілком невідомих мені людей, і від публічних осіб. Ось кілька їхніх відповідей: «Так ми мову давно вивчили. І користуємося, коли є необхідність. Але необхідність буває рідко».
Важко не погодитись із цією банально очевидною і щирою відповіддю. Все на добрій дорозі. «Але необхідність буває рідко».
«Є Славко Вакарчук, живий монумент, цілковито позбавлений будь-якого шовінізму, він має підтримку цілої України. І це надихає…»
Скрипка ― це квінтесенція позиції рок-н-ролу, на відміну від Вакарчука, що ніколи не належав до духу, який несе рок-н-рол. Вакарчук ані як творець, ані як політик не становить відповіді на питання, яке так глибоко болить Скрипці.
Олександр Ройтбурд, правдивий титан українського Facebook із 4427 друзями тільки на одній своїй сторінці, поділився таким коментарем: «дорн сказав. скрипка сказав. вірка сердючка сказала. я з трепетом ловлю кожну їхню думку. цікаво було би тиждень-другий пообговорювати, що взагалі про все це думають ані лорак чи тіна кароль? чи руслана? чи руслана писанка? а що сказав мирослав попович, ярослав грицак, василь расевич, олександр пасхавер, борис кушнірук? що сказали мустафа джемілєв, йосиф зісельс, любомир гузар, семен глузман, мирослав маринович? сергій жадан, юрій андрухович, борис херсонський? кіра муратова? влад троїцький?».
Звичайно, блискучий Ройтбурд потрапив цього разу у власне сильце, будуючи хибну опозицію між «попсою», до якої зараховує людей згідно з тільки йому відомими критеріями, і «моральними та інтелектуальними авторитетами», але й тут усе вирішує авторський вибір. Дорогий Олександре, запевняю тебе: поділ, якщо вже маємо ділити, вертикальний, а не горизонтальний. Шкода, що ти цього не бачиш.
Депутат Верховної Ради Ірина Подоляк у своєму дотепному дописі зауважила: «…коли я була молода і гарна, то модно було цитувати Канта, Ніцше чи на крайняк Шевченка і Костенко, а тепер, коли я просто гарна, то модно цитувати Дорна і Скрипку. O tempora! O mores!». Однак за цим дописом стоїть лише 3833 фейбукових друзів.
Читайте також: «Співоче гетто». Реакція соцмереж на висловлювання Олега Скрипки про людей, які не знають української
Пані Ірино, справді: «Що за часи! Що за звичаї!». Перефразовуючи далі слова Цицерона, можна сказати: «Яка держава, такі й звичаї!». Пані Подоляк як депутат Верховної Ради має право дуже впливати на звичаї, з якими житиме суспільство. Скрипка не має цього права, він може тільки краще або гірше повідомити криком про стан своєї душі. Оце й усе.
Олег Скрипка передусім творець українського рок-н-ролу і в цій своїй ролі може сказати найбільше. Рок-н-рол переважно завдяки своїй формі переступає кордони, виражає емоції, які люди відчувають, але не розповідають про них. Описує події та конфлікти, з якими більшість слухачів може ідентифікувати себе. Рок-н-рол руйнує табу, і Скрипка у своїй політично хибній відповіді постає як справжній рок-музикант. Як він посмів? Власне, саме це запитання допікало всім, хто заповнив Facebook своїми коментарями. Скрипка на інтернетній барикаді додатково небезпечний, бо за ним стоять десятки тисяч фанів, які не шукають у його твердженнях розважань витонченого інтелектуала, готового поглянути на проблему української мови з усіх можливих позицій. Скрипка ― український рок-музикант, який відверто говорить про те, що болить йому. Ну що ж. О tempora! O mores!