Фабулу всі вже, мабуть, знають: блог київської журналістки Олени Білозерської переміг у конкурсі блогів на теми громадського активізму The Bobs, організованому Deutsche Welle, у номінації «Кращий блог українською». Він набрав 46% голосів користувачів, а також посів третє місце у всесвітньому конкурсі блогів – теж за результатами голосування.
Зазначу, що ніяких призів, нагород чи премій за перемоги у національних номінаціях організаторами від початку не передбачалося – призи від журі отримають лише шестеро переможців у шести міжнародних номінаціях.
Після оголошення підсумків конкурсу декілька людей, що позиціонують себе як ліві активісти, організували петицію до керівництва Deutsche Welle з вимогою скасувати результати конкурсу «Кращий блог українською», оскільки блог-переможець, за їхніми словами, є расистським, нацистським, гомофобним тощо. Вони розгорнули всесвітню кампанію «боротьби з нацизмом» в особі автора цих рядків. Мішенню їхніх нападок став також відомий журналіст Мустафа Найєм, який у журі конкурсу представляв Україну і нібито ввів в оману організаторів, не повідомивши, що деякі блоги з числа фіналістів нібито порушують правила конкурсу, які забороняють пропаганду расизму і нацизму.
Читачі блогу Білозерської зробили альтернативну петицію, і врешті-решт керівництво Deutsche Welle прийняло рішення не скасовувати результати конкурсу.
Заяви сторін конфлікту не цитуватиму, бо і в соцмережах, і в пресі вони вже не раз озвучували свої позиції. Також не варто детально зупинятися на мотивах авторів петиції на підтримку блога-переможця, бо вони очевидні – «друга петиція», складена і підписана постійними читачами блогу, була просто реакцією на першу.
А от у мотивах ініціаторів скандалу є деякі цікаві, не до кінця з’ясовані моменти, на яких хотілося б зупинитися.
З одного боку, нібито все просто. У цих кількох людей є думка, що даний блог містить матеріали, несумісні з правилами конкурсу, про що вони й заявили у відкритому листі до його організаторів. Автори листа, безумовно, мають право на будь-яку думку. І законів України, склавши петицію, не порушили. А моральні закони – то таке, вони ніде чітко не прописані.
Але все настільки просто тільки на перший погляд. Адже кампанія, яку вони розгорнули, і реакція на це інтернет-спільноти одразу ж була неспівставною за масштабами ні з відомістю і впливом автора цих рядків та її блогу, ні навіть (хай ніхто не ображається), з популярністю і впливом самого конкурсу The Bobs.
Журналісту Дмитрові Різниченку, проект якого NO.UA посів друге місце у цьому ж конкурсі і теж потрапив до петиції «антифашистів» як праворадикальний (на тій підставі, що його повна назва – «Народний Оглядач», а так само – «Voelkischer Beobachter» – називалась одна з гітлерівських газет) – належить фраза про «соціальний експеримент, укол у нервовий вузол суспільства». Так він охарактеризував свого часу вчинок дівчат, які посмажили яєчню на Вічному вогні. Нинішній скандал – такий самий укол. Як і тоді, суперечки були бурхливими, думки полярними і переважно чорно-білими. Обговорювали два питання: є або не є Білозерська нацисткою і є чи не є відкритий лист з вимогою відібрати у неї перемогу доносом.
І дуже мало хто звернув увагу на те, наприклад, що голосування тривало більше місяця, інформація про конкурс активно поширювалась в українській блогосфері самими учасниками конкурсу та їхніми прихильниками. І весь цей час факт участі у фіналі конкурсу блогів Білозерської і Різниченка ні в кого питань і заперечень не викликав.
Те, що опоненти просто не мали уявлення, хто такі ці двоє фіналістів, виглядає малоймовірним. Автор цих рядків може засвідчити, що ініціатори «антинацистської» петиції та люди з їхнього оточення читають цей блог вже багато років і активно обговорюють матеріали з нього.
Будь-хто, хто стежив за перебігом голосування, бачив, що після першого тижня і до кінця змагання саме ці два блоги мали найвищий відсоток голосів, і саме вони повинні були посісти два перших місця. І – тиша. Аж поки не оголошено результати конкурсу.
Між тим, на думку автора цих рядків, невгодних кандидатів легше і простіше прибирати до виборів, а не після їхньої перемоги. В політиці так зазвичай і робиться. Це тільки під час останніх виборів ми побачили в усій красі, як результати на тих округах, де перемогли «неправильні» кандидати, оголошують недійсними.
Ось тут і починається конспірологія. У автора цих рядків є знайомий, який часто робить абсолютно божевільні конспірологічні прогнози – не менше половини з яких, втім, якимсь дивом збуваються. Так ось, довідавшись про початок скандалу, він сказав, що це «ФСБшна тема». На його думку, коли у північно-східній державі побачили, що на конкурсі від України перемагають блоги людей з правими поглядами, було вирішено дочекатися оголошення результатів, а потім на весь світ оголосити переможця нацистом. Щоб можна було сказати, що Україна нацистська держава, бо українці голосують за фашистські блоги. І таким чином відрізати нас від Заходу, де нацистів, як відомо, не люблять.
Опосередкованим підтвердженням цієї версії є те, що після того, як великий відсоток українців віддав голоси «Свободі» і вона потрапила у парламент, здіймався схожий лемент, спрямований за кордон.
Ще один цікавий момент. Звернемо увагу на те, чого вимагають ініціатори скандалу. Цитую їхню петицію: «Требуем аннулировать результаты конкурса The Bobs-2013 в номинации «Лучший блог на украинском». Тобто – не зняття постфактум з конкурсу одного конкретного блогера, а скасування результатів взагалі.
У першому варіанті перемога дісталася б тому, хто посів друге місце, тобто проекту Дмитра Різниченка, в якому збираються найцікавіші матеріали з української блогосфери – різної тематики, без жодної пропаганди. Сам Різниченко, до речі, повівся гранично гідно: як тільки почався скандал, заявив, що вважав би ницістю прийняти перемогу, здобуту шляхом доносу.
У другому варіанті де-факто скасовується цьогорічна (а можливо, й не тільки цьогорічна) участь нашої держави у міжнародному конкурсі блогів. Бо номінування конкурсантів, відбір фіналістів і голосування займають аж три місяці, і ніхто б для України не став проводити цю процедуру від початку.
Цього року Україна вперше взяла участь у конкурсі The Bobs. Це приємна подія, але не більше того. Мало хто у світі знав би про це нове досягнення нашої держави, а пишалися б ним лише українські блогери. Але якщо у перший же рік участі Україна зі скандалом вилетіла б зі змагання, бо українці, виявляється, обирають «нацистів» – оце вже серйозний удар по іміджу нашої держави у світі. Вигідний, безумовно, тільки Кремлю і його місцевій агентурі.
Втім, можливо, автор цих рядків все ускладнює. Бо противники її перемоги в своїх коментарях у соцмережах підозріло часто пишуть про якусь премію чи винагороду, яку вона нібито отримає, якщо вони цьому не перешкодять (премій, як ішлося вище, не передбачено умовами конкурсу), про якісь гранти, зарплатню чи іншу матеріальну підтримку для неї, про що теж ніколи не йшлося.
Так що, можливо, «антифашистами» керує звичайнісіньке небажання, аби хтось отримав матеріальну підтримку, яку могли б дати їм. Адже цілком може бути, що кишеня, з якої підтримують громадських активістів, борців з утисканням всіляких прав, для всіх спільна.
Як варіант – можливо, вони мали намір включити до звіту про пророблену роботу «перемогу над страшним нацистським блогом» і тим продемонструвати свою активну діяльність і неабиякі можливості. Більше можливостей – більше фінансування. Але якщо так, тоді кишеня інша і знаходиться північніше.
P.S. Поки готувався цей текст, стало відомо, що Deutsche Welle таки здалася під тиском людей, які не читали блог, що став предметом дискусії, і відібрала – не в конкретного блогера, а в України цьогорічну участь у конкурсі.
Автор блогу не засмучується, бо подані за неї 46% голосів людей, які, на відміну від опонентів, блог читали, відібрати неможливо. Але схоже, що вищезгаданий знайомий таки мав рацію. Почекаємо, поки впаде ціна на газ.