Те, що довелося пережити українським правоохоронцям в Києві у день матчу Україна – Швеція, не дай Бог пережити нікому. Навіть ворогові. Виховані в кращих традиціях радянської правоохоронної системи, створеної ще залізним Феліксом, наші доблесні міліціонери, волею долі змушені підтримувати порядок в столиці, пережили справжній шок.
Тисячі п’яних шведів всупереч закону про заборону «квасити» у публічних місцях на очах в жменьки українських міліціонерів чудили таке, що в голову не вкладається. Вони пили все, що можна пити (в основному пиво). Пили не ховаючись. Пили літрами, відрами і галонами. Порожню тару кидали під ноги, валялись на газонах, стрибали, кричали, дебоширили порушуючи громадський порядок, займалися дрібним хуліганством копаючи в екстазі надувні м’ячики, які часто потрапляли невинним перехожим в голови і навіть займались розпусними діями, знайомлячись з українськими дівчатами, лізучи до них цілуватись і натякаючи на всіляке неподобство.
При цьому всьому, вони постійно співали, викрикували гасла на незрозумілій мові і махали руками. Робили це і на площі перед ЦВК, і в метро, і всюди, де лиш ступила шведська нога. Їх зовнішній вигляд явно бажав бути кращим. Пристойно одягнутих шведів на вулицях столиці взагалі не спостерігалось. Всі були розмальовані, в париках, дурнуватих костюмах і масках.
Весь цей жах мужні міліціонери мусіли спостерігати мовчки, не піддаючись на провокації, не маючи навіть змоги ані виписати хуліганам штраф, ані просто провести виховну п’ятихвилинку за допомогою кийка і черевиків. Можна собі лишень уявити, які страшні муки совісті, яку душевну боротьбу довелося пережити цим мужнім людям. Що відчували вони, проводжаючи центром столиці колону п’яних шведів, які з розпачу від поразки і від надміру випитого пива, мочилися просто під будинки на Хрещатику? Жодна правоохоронна рука не скористалася нагодою навчити хуліганів добрих манер, хоча не одна мабуть потяглася в ту важку хвилину до кийка чи наручників. Хто компенсує міліціонерам весь їхній біль і страждання?
Мало того, шведський дебош в Києві – це лишень початок. Жахіття будуть тривати аж в чотирьох містах країни і продовжуватимуться більше місяця. Хтозна, чи не переростуть вони у щось страшніше, у щось, з чим навіть доблесна українська міліція не зможе дати собі ради. Мова навіть не про революцію, до якої підштовхує опозиція. Якраз з революцією і з такими показовими виступами вболівальників, як влаштували у Варшаві, наші професіонали справляться. Був би наказ.
Мова про страшніше, про знищення основ і фундаментів суспільної системи. Про руйнування вітчизняної ментальності, про злам психіки і знецінення найвищих принципів та цінностей, таких як відданість все можливим совєцьким комплексам, повага до закону і трепет перед міліцією та начальством.
На жаль, людина швидше вчиться чогось поганого і дуже довго засвоює добре. А тому, надивившись, як шведські п’яні фанати обіймаються та фотографуються зі своїми шведськими поліцаями, присланими наглядати, аби вони чогось не накоїли, надивившись на зовсім фамільярне відношення одних до інших, на відсутність священного трепету п’яного вболівальника перед тверезим правоохоронцем, наші люди почнуть поводитьсь так само. Поганий приклад – заразний. А зараза, як відомо поширюється миттєво і загрожує перетворитись в епідемію швидше, ніж хтось винайде вакцину.
На що стало схожим Євро в Польщі з її демократією та правами людини? До стрілянини дійшло… Та попадись ці знахабнілі фани в руки українських міліціонерів, вони б не те що футболу більше не захотіли, а й на вулицю боялись виходити до кінця своїх днів. Як можна бити гостей, хай навіть таких нарваних і нахабних, як росіяни? Та хай ходять і мочаться під варшавські стовпи, носять червоні прапори, блюють на середньовічну бруківку і кричать всяку ахінею про велику Росію. Яка різниця? Що, корона від їх крику з голови впаде? Покричать і поїдуть, сечу змиє дощ, а образа з душі злущиться і зарубцюється як на собаці… Своїх треба бити, вони простять, а гості мусять бути задоволені.
Відчуття вседозволеності та безкарності – це бомба уповільненої дії. Та ще страшнішою бомбою врешті решт може виявитись психологічна криза у самих правоохоронців. Переживши усі ці потрясіння від «зустрічі цивілізацій» на підконтрольній їм території, наші доблесні захисники закону і порядку можуть просто зламатись. Хто бачив, з яким жахом нерозуміння, передчуттям чогось поганого і просто з відчаєм дивилися міліціонери на всю цю п’яну шведську вакханалію, той не міг не помітити в їх очах приреченості і болю за назавжди зруйнованим прекрасним світом в якому вони безтурботно виросли і так само безтурботно та щасливо жили. Ще декілька таких шокових терапій, і психіка не витримає. Криза світогляду може спіткати навіть наймужніших.
Дізнавшись, що існує інший світ, незвіданий і незрозумілий, який зовсім ігнорує вітчизняний КПК мужні українські міліціонери навряд чи подолають спокусу із ним познайомитись. Заборонений плід ой який смачний. А коли й подолають то ризикують назавжди втратити віру в світлі ідеали засвоєні в школах міліції. Подвійна гра не для мужніх та відданих професіоналів. Подвійні стандарти – не для справжніх захисників закону. Почнеться бродіння, з’являться сумніви, запанують спокуси і система дасть тріщину…
Засіяне вікінгами «насіння розпаду» совкових стандартів, вже стовідсотково упало в гарний ґрунт і рано чи пізно принесе свої плоди в звичайному українському міліційному мозку. А що суть цих плодів у зміні розуміння принципів світобудови – то і результати будуть відповідні. Спочатку криза, а далі… Та не будемо про погане, можливо рапорт про звільнення і не більше.
Втім, у всьому цьому є величезний плюс. Самі того не бажаючи, організатори Євро в Україні, насправді, зробили велику справу. Наочно пояснили нашим міліціонерам головні фундаментальні засади на яких живе вільне суспільство. Засади ці прості і зрозумілі, але засвоюються виключно на практичних заняттях. в теорії від них жодного толку…
Отож: міліція поважає всіх громадян і кожного зокрема, служить їм, береже їх в спокої і в радості, шанує і допомагає їм. Руки розпускає лише у виключних випадках і лише для протидії насильству нечемних громадян проти чемних, а не проти себе, чи своїх патронів. Стріляє також в особливих ситуаціях і для початку в гору, бо цього зазвичай вистарчає. П’яних співвітчизників в жодному разі не б’є, а ніжно бере на руки і везе в затишне місце, аби вони відіспались і прокинулись живі-здорові. Робить це з абсолютно меркантильної причини, бо, по-перше, є всього на всього найманим працівником у цих громадян які її утримують на свої податки і в прямому сенсі годують, а по-друге, як каже народна мудрість – "земля кругла", що означає – "від суми і тюрми не зарікайся". Нині ти міліціонер, а завтра простий смертний з усіма витікаючими з цього наслідками. Тому громадянин для міліції – найбільша цінність, а не «потенційний злочинець», як заповідав залізний Фелікс, і його треба любити та леліяти понад усе.
Звісно, такий урок легко не засвоїться. Він важкий для травлення, особливо в умовах наближених до бойових. Втім, за місяць часу навіть беззубий організм здатний пережувати те, що йому покладуть в рот, тому будемо сподіватись на краще і допомагати йому жувати. А раптом не вдавиться…