Як у Арбузова. Глянеш – і зразу настроєніє піднімається. Ну, може, у кого іше шото піднімається, а в мене настроєніє. Видно, шо парєнь живе у своє удовольствіє.
От і мені хочеться так пожити. А чим я дурніший за якогось міністра? Хіба ж я мордякою не вийшов? От і жінка каже: «Да з такою головою, як у тебе, – намєкая, шо і в мене голова-гарбуз, – тіко в міністри». Хотя, конєшно, нема у мене в очах такого інтілігентного огонька, як у Саламатіна. І улибки такої зажигатєльної, як у Могильова. Но міністром культури – я б запросто.
Читайте також Таки пральня: як чиновники деформують українську культуру
Ну, там же ж у нас хто тільки не одмітився! Мєсто ж намолене. І якими людьми! Правда, шо сама гірша роль, яку зіграв Богдан Ступка, – роль міністра культури. Дак шо ж, бувають у великих людей взльоти і падєнія. Зате тепер усьо в нього в лічній жизні харашо. І полікувався за границею, і борги йому покрили… Одна умова: не висовуйся.
Оксана Білозір тоже не висовується. А коли міністром була, то перве, шо зробила, – євроремонт у кабінеті. Бо це ж те, шо болить. Ну, конєшно, вона ше й кой-яких родичів трудоустроїла. Без цього який ти міністр? А як вона удивила венеційське бієнале з його модерним мистецтвом! Наша Сяня відправила откритки з українськими краєвидами. Вийшло дуже оригінально. Тіко представте: там різні страни зі своїми сюрреалістами, фотоімпресіоністами, гіперреалістами і прочими чудиськами. А Україна – з краєвидами. Соняшники, дєвочки у віночках, комбайн на горизонтє… Красота!
Сяня так і пояснила, перейшовши тоже на вєлікій донєцкій: «…це наше народнає дастаяніє». Ну, правда, кой-які дойшлі журналюги начали її доставать, шо вона тіпа міністр, а неграмотно із’ясняється. Но наша стрибаюча україночка не дала собі в лобстера наплювати і заявила: «Ми не знайшли українського відповідника».
Да це й не дивно, Оксана ж не тільки проффесор, але й дипломований дипломат. Хотя цей диплом можна запхать кой-куди: не стала вона послом даже у Зімбабве. А жалко. Африка за такими людьми просто ридає. Там ті, шо стрибають по сцені, не бідують. Тіки б муха цеце не вкусила.
Даже про президента Ганя сказала: «…він – як Африка!» Хто б сумнівався! Воно ж африканську страсть зразу видно. За шо я етого нашого донецького Манделу дуже уважаю.
А то, було, Сяня заявила: «Гуцул тепер танцює під баян. Гуцул має танцювати під цимбали, а під баян хай танцюють у Донбасі». Я чекав, шо вона викупить усі баяни на Гуцульщині й передасть у дар братньому Донбасу. Не встигла. Зняли. Тоді бідна Сяня «лягла» під Жванію і вступила у «Право вибору». Бо Жванія сказав, шо вони тоже довжни мати таке право. Можна, конєшно, возмущаться: шо на самом дєлє у депутатів його нема. Це ми його маємо, вибираючи їх для участі в конкретному бандформірованії. А то, шо вони рішили банду помінять, то хай би сначала покинули парламент і балотувалися ше раз. Но я так понімаю, шо і вони ж люди, а жизнь тепер нелегка.
Читайте також: Гламуризація дискурсу
Слєдущий міністр культури вийшов із могили. Нє, вампіром не був, но витягли його з музею-заповідника «Могила Шевченка». Цей не співав, не стрибав, але й нічим не відзначився.
А от Василь Вовкун, колишній масовік-затєйнік, обложив себе такими самими, як і він, случайними заступниками й масовіками, которі за державний щот радо на чолі з міністром вояжували по закордонах. Не минуло й року – взявся роздержавлювать і виводить із держбюджету разні там культурно-просвєтітєльські ізданія тіпа «Культура і життя», «Українська культура» і другі.
І зразу найшлись такі, шо підняли хай: ето варварство і даже хуже – «справжній бандитизм». А я б так не сказав. Хто ті журнальчики читав? Їх даже Табачнік з Гордоном не читали. А це ж наше усьо. В смислі інтілєкту.
От і Міша Кулиняк, хотя тоже масовік-затєйнік, але почав з кабінету: московський піп його освячував. Но особенно запомнилося, як концерт у День Незалежності відкривала секс-дама, котора позувала у плейбоях. Жаль, шо була вдягнена.
А коли Кулиняк розрішив дублювання фільмів на руском язикє, то нєкоторі, не будемо пальцем тикать, обурилися. Но я шо скажу: надо ввести дубляж на донєцком і всі будуть довольні. Тім болі шо за нашу кінематографію взявся такий стойкий борєц з наружними проблемами, як Вітя-младший.
А ше мені нравиться Міша, шо йому ЮНЕСКО не указ. Плювать він хотів на те ЮНЕСКО. Застроюють Змієві вали і Софію Київську? Хай строють. Воно ж для людей.
Карочє, це самий креативний міністр. Даже, писали, СБУ ним зацікавилося, коли він додумався торгувати державними званнями. Заплати – і ти уже заслужений дєятєль іскуств. А це, погодьтеся, для когось із таким умним ліцом, як у Чечетова, хоть і мєлоч, а пріятно. І сестру свою Міша не забув – нагородив.
І главне, шо президент його любить. Скаже: «Ану, Міша, ізобразі!» І Міша радий служить. Потому шо міністр культури – я вам по секрету скажу – це то, шо колись називали «шут гороховий». Кожен цар чи король обізательно мав при собі. І жилося їм дуже навіть харашо. Чого я і собі жилаю.
Читайте також: Кримінальна система координат влади не включає понять «історія», «культура», там усе впирається в «бабло» і «дєвок»