Ні, не досить кредитів – витрусили мільярди з МВФ, рвонули за юанями в Китай, схилились в три погибелі перед Росією. А закриє гаманець МВФ – настане дефолт.
Не досить приватизації – всього, що стоїть і лежить, говорить і мовчить, плаває і літає. Наступна вже просто простерта земля.
Не досить віддати «в оренду» невиліковно братній сусідній державі територію, економіку, ресурси, стратегічні підприємства. І навіть моря. Хоч результат відомий (а швидше всього – запрограмований): за «рейдерським захопленням Білорусі» черга за наступним «братнім народом». А слідом за Лукашенком –«кровосісі»вервечкою на роздачу обֹ’їдків з кремлівського столу. І все одноне досить!
Не досить зібрати по світу сотні мільйонів (після того, як були зібрані мільярди) на побудову нового саркофага над чорнобильським нещастям, в той час як один-однісінський олігарх третину таких грошей витрачає на найдорожчий будинок у Лондоні.
Таки ж не досить, що цю владу утримує МВФ & Co, а народ хіба ні? Хіба громадяни не утримують медицину? При тому, що деінде у світі лікують чорнобильських дітей, при тому, що чомусь Глобальний фонд та інші фонди – глобальні й не глобальні – зобов’язані давати кошти на лікування туберкульозу, ВІЛ/СНІДу й інших бід, бо ж в Україні хронічно «виражений дефіцит державного фінансування системи охорони здоров`я».
Громадяни утримують і освіту, оскільки й тут в Україні хронічно «виражений дефіцит державного фінансування»(досить одного показника: всі державні фінанси на освіту в Україні – це чверть бюджета Єльського університету). Система хабарів уже просто публічна. Директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти всеприлюдно попереджає, що батьки майбутніх студентів мають готуватися до повернення хабарів, корумпованих схем,телефонного праваі маніпуляції системоюелектронного вступу. Зрештою, опитування свідчать, що третина студентів купує оцінки за іспити. Модернізаційний ефект від такої системи освіти гарантований – як від лопати імені Азарова.
Також громадяни утримують МВС, починаючи з того, що чи не кожен виїзд на дорогу обертається «сендвічами» для голодних даїшників – сотнею чи більше гривень між документами. Навіть для псевдопатрульних «екологів» та дніпропетровських дотепників, які під радар маскували фен з велосипедним спідометром.
Словом, кожен похід до чиновника, до лікаря, до викладача, до ЖЕКу і скрізь коштує «доплати» з кишені громадян. І рівень «доплат» свідчить сам за себе: за показником корпоративного шахрайства і корупції Україна посіла останнє місцев Європі, виявившись гіршою навіть за Росію, що розташувалась, однак, недалеко: всього на одну позицію вище.Що то як братні країни.
І все одно не досить. У громадян іще не все забрали, а вони іще не все віддали. Чого варті новації в будівничій галузі чи банківському секторі. За виселення з своїх квартир старшим людям пообіцяний хоспіс та безкоштовний похорон. За вкладені у банк рахунки – зніматимуть гроші з депозитів.
Донецьк, як завжди, на вершині ноу-хау. Вмістах Донецької області немає коштів на ремонт доріг? Голова Донецької ОДАзнає вихід: місцеві влади маютьзвернутися по фінансову допомогу до мешканців.Гуманна акція, адже їзда побитими радянськими дорогами може пошкодити супер-мерседес державного чиновника.
А міністр оборони попросив українців скинутися на будівництво корабля класу «корвет». Сотні мільярдів в офшорах. З бюджету – на бентлі з майбахами і на вертоліт для президента. А на захист держави – з її громадян.
Що ж, Оруелл давно попередив, що в системі Старшого Брата війна – це мир, свобода – це рабство, а невігластво – це сила. Тільки що йшлося про «1984», а живемо в 2011-му.Отже, можемопродовжити ряд: «покращення життя вже сьогодні» – колапс держави завтра.
Високопосадовці закликають будувати дороги і корвети «громадою». Севастопольці започаткували «Фонд відродження Українського флоту»й ініціативу побудови «народного корабля». Чому б тоді не заснувати Фонд відродження українських доріг – і прокласти народні дороги? Фонд відродження українського бюджету – і наповнити народний бюджет. Або й зразу – Фонд відродження держави. І, нарешті, побудувати «громадою»народну державу. Себто демократичну, в перекладі з іноземної.
Але в процесі її побудови, не думайте, є й втішні новини. Наприклад, Верховний Освітянин, голова орвеллівського ж Міністерства Правди повідомив, що він спокійний, бо він єдиний з українських урядовців не потребує за державний кошт ділянки на Байковому цвинтарі. Так і сказав, що саме тому «нічого не боїться», – вочевидь проблему для себе розв’язав. Оскільки ж відомо, що місце на Байковому коштує десятки тисяч доларів, то суспільство може спокійно зітхнути і навіть дозволити собі невеличке свято. Адже принаймні на похорон міністра освіти воно не має витрачатися, оскільки достойне місце хоча б для одного недостойного міністра вже готове.