На восьмому році війни в Україні нарешті почали з’являтися прецеденти підозр та судових рішень, у яких не тільки фігурують «терористичні» статті, а й фіксується юридично доведений факт воєнних злочинів, що скоїли на нашій території. Але це ще й досі видається, ймовірніше, як виняток, ніж правило. Раніше за цією статтею, але «заочно», винесли тільки два вироки щодо подій в окупованому Криму. Торік Донецька обласна прокуратура погодила 32 підозри за статтею 438 Кримінального кодексу про порушення законів та звичаїв війни. Але до суду направили тільки шість обвинувальних актів у справах із такою кваліфікацією. З них тільки за однією справою вже є вирок: пропагандист із «групи Безлера», який із 2020 року перебуває під вартою, засуджений до 11 років ув’язнення.
На цій історії варто зупинитися окремо. Наприкінці минулого року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області нарешті виніс вирок Віктору Михеду, 55-річному громадянину України, який у 2014 році займався «інформаційною діяльністю» під кураторством підполковника ФСБ Росії Ігоря Безлера. Як установив суд, Віктор Михед здійснював відеофіксацію допитів українських військовополонених та цивільних осіб, знімав та розповсюджував різноманітні відеозаписи за участю бойовиків та був безпосереднім автором так званих бойових листків групи Безлера. Крім того, спільник терористів, застосовуючи до військовополонених психологічне насилля, змушував їх прибирати в кімнатах сліди катувань полонених та особисто контролював виконання вказаних робіт зі зброєю в руках. За публічного обвинувачення, яке підтримували прокурори Донецької обласної прокуратури, Слов’янський міськрайонний суд Донецької області визнав Михеда винним в участі в терористичній організації, порушенні законів та звичаїв війни, а саме жорстокому поводженні з військовополоненим та цивільним населенням, вчиненому в співучасті.
«Медійна ініціатива за права людини», яка стежила за цією справою, вважає: цілком імовірно, що захист Михеда скористається можливістю апеляції, адже під час судового процесу обвинувачений своєї провини не визнав, неодноразово заявляв про порушення його прав, зокрема щодо надання йому перекладача з української на російську мову.
Читайте також: Воєнні злочини: адекватна відплата
«Це один із важливих прецедентів в Україні, — пояснив Тижню заступник керівника Донецької обласної прокуратури Сергій Заєць. — Крім того, це кримінальне провадження, яке регулюється кримінально-процесуальним законом, має значення в аспекті визнання воєнних злочинів, що також, вірогідно, можуть стати предметом розгляду Міжнародного кримінального суду (МКС). І в цьому випадку ми маємо не просто підозри та обвинувачення, а юридично доведений факт російської збройної агресії, який встановлено рішенням суду». Заступник обласного прокурора пояснює: за наявності таких рішень Україна може довести, що держава має повноваження та здатна виконувати зобов’язання з розслідування таких злочинів самостійно. І може демонструвати це в МКС, бо саме порушення законів і звичаїв війни та воєнні злочини є предметом його розгляду. До того ж усі ці факти, на думку прокурора, мають використати в зовнішній політиці, бо майже в кожному провадженні з цієї теми можна простежити ланцюг до вищого керівництва так званої ДНР, а звідти — до керівництва Російської Федерації.
Сергій Заєць пояснює, що таких справ у Донецькій обласній прокуратурі наразі багато. І серед фігурантів трапляються такі, хто не є військовими в класичному розумінні, що пояснюється гібридним характером війни. Але ці люди діють за однією схемою, перебуваючи у єдиній структурі, виконують функції згідно із загальним планом держави-агресора. І виконують вони ці функції невійськовими методами, тому в справах одночасно фігурують різні кваліфікації за «воєнними» та «терористичними» статтями Кримінального кодексу. Так, за тортури електричним струмом заочно судитимуть «слідчого МДБ ДНР», який катував полонених. Цю особу також обвинувачують в участі в терористичній організації та порушенні законів і звичаїв війни. Досудовим розслідуванням встановлено, що з 2016 року донині зловмисник, перебуваючи на посаді старшого слідчого «Міністерства державної безпеки ДНР», здійснює переслідування місцевих мешканців — нібито за фактами сприяння правоохоронним органам та державній владі України. Поплічник терористів бере особисту участь у «слідчих діях» стосовно осіб, яких незаконно утримують у концтаборі «Ізоляція» в Донецьку. Обвинувальний акт уже спрямували на розгляд до Приморського районного суду Маріуполя. Максимальне покарання за санкціями статей — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
«Специфікою таких справ є відсутність доступу до всіх фігурантів, тому, на жаль, до суду доведено зовсім небагато. Ми намагаємося максимально використовувати процедуру заочного засудження і всюди, де є підстави, спрямовуємо ці справи до суду в порядку заочного провадження. Але є запитання, як ці справи розглядаються в судах, — пояснює Сергій Заєць. — Хотілося б, щоб і суди нас підтримували та розглядали справи цієї категорії в спеціальному режимі за відсутності обвинуваченого, а не зупиняли їх. З усією повагою ставлюся до нашої судової гілки влади, але можу сказати, що особисто я наразі не згодний із позицією більшості судів у цьому питанні». Хоча останнім часом заочних вироків за злочини, пов’язані з участю в незаконних збройних формуваннях, усе ж побільшало. Наприклад, уже на початку 2022 року в Чернівцях до 12 років тюрми засудили уродженку Донецька та колишню працівницю органів МВС України з позивним «Корса», яка на посаді командира артилерійського дивізіону безпосередньо керувала обстрілами підрозділів ЗСУ та цивільного населення з «Градів». Жінка має звання «полковника військ ДНР».
Читайте також: ООН про Україну: загроза справам Майдану і мовний закон
Цікаво, що останнім часом до суду спрямували ще кілька проваджень, у яких ідеться не лише про безпосередню участь фігурантів у збройному конфлікті на лінії фронту, а й про інші злочини. Це значно розширює діапазон доказів та демонструє напрям руху України в питаннях можливої межі майбутньої амністії. Наприклад, у Слов’янському міськрайонному суді заочно судитимуть 51-річного мешканця Горлівки — засновника молодіжних «військово-патріотичних клубів» на непідконтрольній території Донеччини. Через рух «Молода гвардія Донбасу» та клуб «Спартанці», що започаткував обвинувачений у 2015 та 2016 роках, місцевих дітей та підлітків навчають поводженню зі зброєю, навіюють їм ідеологію «русского мира» і втягують у незаконну діяльність окупаційних структур. Максимальне покарання за санкціями статей — 15 років позбавлення волі. А до 10 років за ґратами за рішенням Приморського районного суду Маріуполя може дістати «директор державної служби виконання покарань Міністерства юстиції ДНР». Згідно зі своїми посадовими обов’язками, цей функціонер окупаційної «юстиції» забезпечує роботу відповідних установ та системи покарань, жертвами якої стають громадяни України та інші особи, яких незаконно позбавляють волі.
Читайте також: Відшкодування за війну
Важливі для нас і вироки судів інших держав, які засуджують злочинців за участь у війні на території України на боці контрольованих Кремлем бойовиків. Такі приклади є в багатьох європейських країнах, але, безперечно, лідер серед них — Чехія. За даними українського посольства в Празі, понад 20 чехів судили або судять за причетність до бойових дій на Донбасі. Остання гучна справа стосується 44-річного Мартіна Сукупа, якого звинуватили в скоєнні терористичного акту в складі підрозділу бойовиків «ДНР» із метою підриву територіальної цілісності та суверенітету України. Оскільки Сукуп не повернувся в Чехію, його засудили як утікача. Сукупність злочинів, які обтяжувалися тим, що найманець використовував військові навички, отримані під час служби в чеській армії, дали можливість суду призначити покарання у вигляді 21 року обмеження волі. Більшість доказів, що задовольнили суд, узяли із соціальних мереж та повідомлень ЗМІ, в яких ідеться про діяльність Сукупа. Водночас після вироку його публічні заяви можуть використати для підтвердження участі російських військ у боях на території України. Наприклад, в одному з інтерв’ю він зізнався, що в бою за Луганський аеропорт перемогти бойовикам допоміг «північний вітер» — саме так на окупованих територіях називають пряме вторгнення регулярної російської армії.
«Я слідкую за новинами щодо справ, коли в європейських країнах засуджують громадян за участь у військових діях в Україні, — каже Сергій Заєць. — Не можу назвати всі точні формулювання, але за їхнім законодавством ці особи є найманцями, які беруть участь у незаконних збройних формуваннях. І Україні такі вироки, безумовно, корисні: вони створюють єдину об’єктивну картину того, що відбувається на території нашої держави в плані військової агресії. Європейські суди підтверджують присутність найманців з інших країн, які воюють у незаконних збройних формуваннях у складі гібридних військ РФ».