"Зникали президенти, прем’єри, міністри, міняли нардепів, політичних лідерів, а генерал Литвин, як скеля непорушна, пережив усіх. У чому ж секрет такого керівного довголіття? У феноменальних професійних якостях? Щось не схоже. За 17 років можна було вибудувати мало не ідеальний держкордон на сході, принаймні не гірший, ніж на заході, де ще від радянських часів збереглася контрольно-слідова смуга, вишки з кулеметами і приладами стеження, загородження й «нащадки» легендарного радянського прикордонника полковника Карацупи з його псом Інгусом", – пише Лосєв.
"Однак на російській ділянці він суто віртуальний, розрахований на те, що його ніхто не перетинатиме в незаконний спосіб. А подекуди на місцевості взагалі жодних його ознак. То на що ж було витрачено 17 років перебування на посаді? І що тепер робити із прикордонною катастрофою? Ставити на варту замість прикордонників Національну гвардію? Чи, може, все-таки змінити керівництво ДПС?" – додає він.
"Однак тут є неабияка політична проблема. Кажуть, що генерал Литвин є братом відомого політика Володимира Литвина, від якого сьогодні у Верховній Раді залежить міцність проурядової коаліції. Виходить, що наш кордон став заручником політичних розрахунків у коридорах влади, а разом із ним і територіальна цілісність України", – переконаний Лосєв.
Повний текст матеріалу "Дивний кордон" читайте у №22 "Українського тижня".