Наразі пояснити інтервенцію в Афганістані складно, однак численні втрати, як от захоплення Файзабад — антиталібської бази, свідчить про критичну втрату позицій. “Страшно уявити долю університету, телеканалу й школи для дівчат”, – пише Едвард Лукас.
“Підірвано довіру, на якій ґрунтується лідерство США. Союзників, зокрема в Східній і Центральній Європі, просили долучитися до війн в Афганістані й Іраку, ба навіть їхньої участі очікували на знак відданості НАТО. Ми справді дещо засвоїли про конфлікти низької інтенсивності. Однак та наука не дуже-то нагодилася у взаємодії з Росією й Китаєм, – зазначив автор, і додав, що а видача підозрюваних у тероризмі згуртувала таких союзників, як Польща й Литва.
Захід став залежним від дружніх зв’язків з Росією Владіміра Путіна, зокрема й через допомогу з підтримкою північного шляху постачання до Афганістану. Едвард Лукас переконаний: західні можновладці суттєво переоцінили загрозу Іраку й Афганістану. Однак катастрофічно недооцінили загрозу Росії й Китаю.
Читайте також: Ребрендинг «Талібану»
Важливо в наявних умовах долати наслідки для населення, йдеться у статті: “Афганцям, які допомагали нам і вірили в наші цінності, нині загрожує смерть, якщо вони не втечуть. Напевно, вони картаються, що довірилися нам. Багато в’єтнамців добре знають це відчуття”.
Автор переконаний, що наразі найбільш правильним буде підтримка постраждалого народу. Тому треба щедро надавати візи й створювати можливості для переселення не тільки перекладачам та іншим безпосередньо пов’язаним з військовою присутністю Заходу людям, а й тим, кому загрожує переслідування.