Уже понад чотири роки в Україні та США діє благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine (Відродження захисників України), який організовує лікування та реабілітацію ветеранів війни на Донбасі. За цей час 45 військових пройшли лікування у США за кошти фонду та американських шпиталів. А під Києвом відкрився реабілітаційний центр Next Step Ukraine, який працює за стандартами реабілітації США. У цьому центрі ветерани отримують безоплатне проживання, харчування і реабілітацію. Засновницею фонду є колишня спортсменка Ірина Ващук Дісіпіо, яка емігрувала до США та почала займатися волонтерством. Директорка фонду в Україні – Юлія Сташків, також колишня спортсменка, подруга Ірина та волонтерка. Тиждень поспілкувався з пані Юлією про успіхи й труднощі благодійності, а також про потребу реабілітації українських ветеранів.
Із чого почався благодійний фонд і ваша робота в ньому?
Моя волонтерська діяльність почалася з Революції Гідності. Ірина, яка понад 16 років живе у США, активно почала допомагати пораненим на Майдані, після початку війни захотіла забрати у США поранених військових і їх там лікувати. Тому подзвонила мені й попросила оформляти їм візи. У 2015 році вона створила власний благодійний фонд у США під назвою Revived Soldiers Ukraine. Про нього знають там, але не знають тут, тому що в Україні ми тривалий час майже не збирали грошей. У 2018 році ми вирішили відкрити в Україні реабілітаційний центр, щоб ні від кого не залежати. Так з’явився Next Step Ukraine. Відкрили його в Ірпені, адже там оренда утричі дешевша, ніж у Києві. Ми мали юридично зареєструвати фонд, щоб центр мав право існувати, тому з’явився БФ «Відродження захисників України».
Читайте також: Благодійність як бренд
Next Step – це міжнародна мережа. Чому вирішили долучитися саме до цієї франшизи?
Next Step Fitness був заснований у США, його власник Янні Корі – хороший друг Ірининої сім’ї. Він отримав травму, був паралізований до шиї, тому відрив цей центр для себе та інших людей зі схожими проблемами. Упродовж чотирьох років ми відправляли поранених у США на реабілітацію в цей центр. Це витрати на переліт, житло, оренду машини. У центрі нам робили знижку, але це все одно гроші, все коштувало доволі дорого. Ірина попросила дозволу в Янні відкрити такий центр у нас. Він бачив, що ми робимо, тому дав дозвіл за символічні гроші. Зараз місяць утримання власного центру коштує нам стільки ж, скільки реабілітація двох хлопців у США, ми тепер більш ефективні.
Які результати показує реабілітаційний центр і чи співставні вони з реабілітацією в державних закладах?
В Україні є хороший державний реабілітаційний центр у Львові на базі військового госпіталя, там справді талановиті реабілітологи, ми своїх двох – Андрія Пенцака та Миколу Свища – знайшли якраз там. Але таких закладів одиниці. А реабілітолог має бути мотивований. Якщо він приходить на роботу і думає, як прогодувати сім’ю – то це не робота. Наші реабілітологи забезпечені всім – умовами, обладнанням, хорошою зарплатою, ми вкладаємося в їхнє навчання. Один із них був на практиці в Лос-Анджелесі в центрі Янні Корі, другий їздив у Європу. Можу без сумніву сказати, що це найкращі реабілітологи країни.
Щодо результатів можна запитати у самих хлопців. Ми викладаємо ролики з ними, де вони в повному захваті, де видно, якими вони прийшли до нас і якими стали. Один із них, Дмитро Трібой, спочатку ледве ходив, а потім вийшов із нашими реабілітологами на Говерлу. Хлопці у нас роблять перші кроки, а потім бігають на біговій доріжці. Прогрес дуже помітний.
Дмитро Трібой на реабілітації у Next Step у 2019 році
У нас був підопічний Анатолій Сенич, я приходила до нього у військовий госпіталь минулого року. В нього була дуже опухла нога, вже не допомагали знеболювальні, страждала печінка. Ірина побачила всі його знімки і вирішила забрати у США. Там знайшла лікаря, який погодився ним зайнятися. За два тижні до вильоту у військовому госпіталі вирішили ампутувати йому ногу. Але ми не дозволили, він прилетів у США, пережив багато операцій, але ногу врятували і вони з Іриною разом станцювали.
Читайте також: Порятунок заради прогресу
Є ще один ветеран, Руслан, йому мали ампутувати руку, він з п’ятої спроби під час карантину вилетів у США. Зараз лікарі намагаються цю руку врятувати. Інший хлопець, Олег Івахнюк, в Україні мав 28 операцій. Під час однієї з них його паралізувало після невдалої пункції. Спочатку він кілька місяців реабілітувався у Next Step, потім наші реабілітологи побачили, що прогресу немає, потрібно міняти суглоб. Ірина забрала його у США на протезування. За весь час ми відправили у США 45 військових на реабілітацію, протезування чи серйозні операції. Ми беремося за випадки, в яких українська медицина безсила.
Іван Зданевич та його реабілітація в Next Step
Скільки часу в середньому триває реабілітація одного ветерана?
Все індивідуально – від місяця до трьох. Але є люди з травмами центральної та периферійної нервової системи, які повинні проходити реабілітацію завжди, вона пожиттєва. У мене самої травма спини, і якщо я перестаю плавати, то спина починає боліти. Так само і в них: якщо вони над собою не працюють, то тіло починає функціонувати гірше.
Чим іще займається фонд?
Ми фінансуємо різні медичні витрати ветеранів – протези, ліки, операції, купуємо необхідне в госпіталі, допомагаємо дітям військовослужбовців. Сьогодні Ірина написала у Facebook, що фонд купив ендоскопічне обладнання в Сєвєродонецьк за 3 тис. доларів. Зараз прийшов рахунок нашого підопічного, якому треба було зробити ортез, бо той, який видала держава, не підходить. Таких витрат безліч. Коли почалася пандемія, ми почали купувати халати, маски. Волонтери в разі чого біжать до нас, бо знають, що ми купимо необхідне.
Під час пандемії і в людей, і в бізнесу стало менше грошей. Чи позначається це на фонді?
Це дуже відчутно. Нам доволі складно розкрутити свій фонд. Ми багато чого зробили, і коли люди про це дізнаються, вони дивуються, що не чули про нас раніше. Ми широко відомі у вузькому колі волонтерів, але не можемо вийти на рівень меценатів, які би допомагали регулярно, принаймні щоб утримувати реабілітаційний центр. Зараз він повністю дотується зі США на гроші, які знаходить Ірина. Ми зовсім мало збираємо в Україні, вистачає буквально на харчування хлопців. Нам не хочеться так використовувати людей, які емігрували, адже ми всі ближче до цієї війни, ніж вони. Можливо, в нас нема таких можливостей, але якби кожен став хоч трохи небайдужим, то справи пішли б краще. Є великий бізнес, який може допомагати, але коли ми до них стукаємо, вони відповідають, що вже допомагають дітям або їм це нецікаво. В Україні, на жаль, треба мати зв’язки, щоб на когось вийти. Звузити діяльність ми не можемо, бо всім потрібна допомога.
Читайте також: Сергій Позняк: Ветерани гідні бути бізнес-елітою
Ви плануєте відкривати Next Step у Львові. Скільки коштує запустити такий реабілітаційний центр?
Ірпінський центр на початку коштував нам 120 тис. доларів. Потім Ірина докупила кілька серйозних тренажерів, один за 37 тис. доларів, другий за 20 тис. доларів. У Львові ми вже знайшли приміщення в одному реабілітаційному центрі, будемо працювати разом. Він оснащений, там не треба адаптувати інтер’єр під візки, є перевдягальні, тому не доведеться витрачати зайві гроші. Але вони все одно потрібні, Ірина обіцяє їх зібрати. Хоч це складно, бо раніше вона влаштовувала у США багато благодійних концертів з українськими виконавцями, діаспора їх дуже любить. Вона за тур збирала по 100 тис. доларів, це дуже значна допомога фонду, проте через карантин концерти заборонили.
Ми цьогоріч зробили благодійний концерт у Києві, запросили відомі гурти, орендували класне приміщення, мали грандіозні плани, але прийшло дуже мало людей, може 300, і всі знайомі. Наступного року плануємо більший концерт. Також у далеких планах Next Step Харків. Потреба в реабілітації справді велика, хлопці їдуть до нас з усієї країни. В країні є хороші реабілітаційні центри, але їх мало і вони дорогі, а в нас усе безоплатно – проживання, харчування, індивідуальна реабілітація. Зараз головна мета – стабільне фінансування, щоб надавати допомогу якнайбільшій кількості ветеранів.
Наш репортаж і фото із центру Next Step дивіться за посиланням.