Про такий розвиток подій говорили майже від часу оголошення результатів виборів у вересні 2019 року. Нова австрійська коаліція буде унікальною у своїй формі для ЄС, адже консерватори вперше урядуватимуть спільно із зеленими. Після 100 днів переговорів, коли австрійці поверталися до звичного ритму після зимових канікул, президент країни (також представник «Зелених») Александер Ван дер Беллен у Гофбургу представив нового-старого (але, попри те, і далі наймолодшого у світі) канцлера Себастіана Курца та його новий кабінет. У новому австрійському уряді 14 міністрів, більшість із яких жінки.
Після скандалу в травні 2019 року, який журналісти охрестили Ібіцаґейтом, попередньому урядові довелося піти у відставку, і здавалося, що яскрава зірка наймолодшого канцлера заходить. Винуватцем скандалу був голова партнера Австрійської народної партії (АНП) по коаліції Австрійської партії свободи (АПС) Гайнц-Крістіан Штрахе. Тоді журналісти двох німецьких видань Der Spiegel та Süddeutsche Zeitung опублікували відео з його п’яними балачками в будинку на острові Ібіца, записані влітку 2017 року. Там він обговорює корупційні схеми та ймовірну купівлю австрійського таблоїда Kronen Zeitung із колегою по партії та жінкою, що відрекомендувалася племінницею російського бізнесмена Іґоря Макарова. Однак скандал таки найдужче вдарив по самому винуватцю та його партії. Підтримка АПС зменшилася на 10%, а от «народники» на позачергових виборах набрали на 6% більше. Потрапили до парламенту й «Зелені», яким не вдалося це зробити 2017-го. Європейські консерватори, що й без того дивилися на успіхи свого молодого австрійського колеги з пієтетом та захопленням, зааплодували ще гучніше.
Читайте також: Нове життя австрійських консерваторів
Для консервативних партій Східної Європи Себастіан Курц був героєм, бо активно протистояв міграційній політиці ЄС, чиїм уособленням була Анґела Меркель. Оглядач чеського журналу Respekt Томаш Лінднер пише, що Курц став улюбленцем чеської громадськості, бо захищав її, як і австрійців, від звинувачень в егоїзмі та несолідарності з тими, хто постраждав від міграційної кризи. Захоплюються Курцом і німецькі християнські демократи з партії Анґели Меркель. Для них він став рятівником європейського консерватизму 2017 року, забезпечивши перемогу своєї партії на виборах. Він же вдихнув нове життя у свою партію та австрійську політику після коаліції із «Зеленими» вже цього року. Про схожий політичний варіант у Німеччині говорять уже давно, однак поки що політичної волі та бажання виборців утілити його не було. Окрім того, довгий час у Німеччині між ХДС/ХСС та «Зеленими» був глибокий ідеологічний і політичний розрив.
Батьки-засновники німецьких зелених були здебільшого учасниками студентських протестів 1968-го й не сприймали консервативний мейнстрим. Для деяких представників обох таборів представники іншого й досі часом є ворожими. Нинішній дует на чолі німецьких зелених в особі Анналени Бербок та Роберта Габека прагне перетворити політсилу на справді народну партію, що допомогло б стерти ці бар’єри для чорно-зеленої (за кольорами партій у Німеччині) коаліції. Зважаючи на слабкість німецьких соціал-демократів (після обрання на початку грудня нового керівного дуету в особі Заскії Ескен та Норберта-Вальтера Бор’янса підтримка партії, згідно із Forsa, впала до 11%), найпізніше після парламентських виборів восени 2021 року Німеччина матиме нову коаліцію й також, імовірно, за участю зелених. Тому до нинішнього австрійського експерименту в Німеччині приглядаються особливо прискіпливо.
Редакторка відділу внутрішньої політики австрійського тижневика Profil Ева Лінзінґер пише, що нинішня коаліція бірюзово-зелених усе ще в небезпеці: надто багато різного в цих двох партій у поведінці, пріоритетах та партійній культурі. І це добре видно в коаліційній угоді, бо доволі жорсткий міграційний та економічний порядок денний «народників» треба було поєднати з передовими екоініціативами зелених. З огляду на розподіл портфелів партіям удалося поєднати «найкраще з обох світів», як про це висловився Себастіан Курц.
Отже, «Зелені» отримають у новому кабінеті транспортний та енергетичний сектори. Їхня мета — зробити з Австрії екологічного передовика в ЄС. Серед цілей — до 2030-го отримувати електроенергію лише з відновлюваних джерел, з 2035-го країну більше не грітиме тепло, добуте з вугілля чи нафти, а найпізніше — 2040-го — Австрія має стати кліматично нейтральною — це на десять років раніше, ніж того прагнуть Німеччина та ЄС. Активно просуватимуть користування громадським транспортом, польоти на короткі відстані стануть дорогими, а великі автомобілі, як-от SUV, чи позашляховики обкладатимуть більшим податком. Деякі з екоініціатив зелених коштуватимуть Австрії недешево, але Курц дав на них згоду, зважаючи на те що «Зелені» теж пішли на значні поступки в його сфері. Зокрема, стосовно питання міграції.
Читайте також: Die Welt: Себастіан Курц на випадковості не покладається
Щоб утримати електорат «народників» від переходу до радикальних партій, як, наприклад, колишній партнер АНП по коаліції Австрійська партія свободи, Курц зберігає за собою певні жорсткі кроки. Так, мусульманські хустки в школі мають бути заборонені дівчатам до 14 років, також буде створено центр для розслідування злочинів, скоєних в ім’я політичного ісламу. Як поступку зеленим можна вважати згоду більше уваги приділити розслідуванню правого екстремізму та расизму. Однак для зелених залишається суперечливою ініціатива з окремими класами для дітей, що не повноцінно володіють німецькою. У питанні міграції ініціатив зелених у коаліційній угоді переважно немає, натомість є розподіл між робочою міграцією та міграцією задля пошуку притулку, якого прагнула АНП. Окрім того, у коаліційній угоді є ще один наріжний камінь передвиборчої програми АНП — зниження податків. Як і щодо міграції, жодна з програмних цілей зелених у цьому напрямі не збереглася в коаліційній угоді. Слід, утім, зазначити, що голова «Зелених» Вернер Коґлер виступав на захист зменшення податків, на відміну від своїх лівіших колег по партії.
Нова австрійська коаліція не далася легко. Про це, зокрема, казав і в період перемовин та оголошуючи результат цього процесу голова австрійських «Зелених» та теперішній віце-канцлер Вернер Коґлер. Німецькі оглядачі та політологи зазначають, що стосовно Німеччини така коаліція буде не менш складним досягненням. Насамперед через корені німецьких зелених в ідеології пацифізму представники партії й досі виступають проти збільшення оборонного бюджету. Останній у Німеччині все ще не сягає 2%, яких вимагає НАТО. Згідно з останніми опитуваннями, німецькі зелені можуть мати понад 20% підтримки, що, на відміну від австрійських колег, дає їм більше ваги в уряді. Австрійські зелені, своєю чергою, мають роль лише молодшого партнера в коаліції. Німецькі ж із такою підтримкою зможуть впливати на вагоміші напрями, як-от міжнародна політика, безпека чи оборона. І тут за нинішніх політичних розкладів потрібні рішучіші та визначені позиції. Також треба знайти спільні позиції. Поки що такі можуть бути в спільному баченні щодо трансатлантичного альянсу та співпраці в межах ЄС.
Читайте також: Канцлер Австрії виступив проти додаткового відтермінування Brexit
«Хто любить свою Батьківщину, той її не розділяє» — із цим слоганом пройшов свою кампанію нинішній австрійський президент Александер Ван дер Беллен. Саме її на презентації коаліційної угоди виголосив і Вернер Коґлер. Австрійське суспільство, як зазначає в інтерв’ю австрійському журналу Profil філософ Франц Шу, так загрузло в суперечностях, що виказує глибоку тугу за діалогом. Нова бірюзово-зелена коаліція може показати, що діалог можна відродити. Чи забезпечить девіз австрійського президента успіх новій австрійській коаліції, політичні дивіденди її учасникам та прихильникам серед європейських консерваторів, стане відомо вже незабаром.