Україна дедалі більше пожинає наслідки імпортозалежності, у яку методично заганялася впродовж останніх десятиліть. А стрімке зміцнення курсу гривні через нарощування боргів, що відбувається після зміни влади, різко загострило проблеми, які накопичувалися роками хибної економічної політики.
Уже торік витрати українців на імпортні товари перевищили 1,5 трлн грн. Навіть за офіційними даними, у 2018-му їх було ввезено на $57,2 млрд, 2019-го очікується на $61 млрд. Хоча відомо, що велика частина надходить за сірими схемами зі значним заниженням вартості або взагалі контрабандою. Дані Держстату також свідчать про тенденцію до збільшення питомої ваги імпорту з року в рік. Якщо у 2005-му завезені з інших країн вироби становили 29,5% усіх проданих в Україні (непродовольчих 42,4%), то у 2018-му їхня частка сягнула вже 58% (непродовольчих 64,7%).
Причому увиразнюється тенденція до зменшення так званого критичного імпорту — енергоресурсів і сировини, а також витрат на ввезення машин та обладнання, які ми не можемо випускати, але які потрібні для модернізації економіки. Натомість на внутрішньому ринку впевнено посилюють позиції імпортні споживчі товари, освоїти виробництво яких до снаги не лише великому, а навіть українському малому та середньому бізнесу.
Борги замість податків
Через імпортозалежну модель економіки Україна потрапила в ситуацію, коли від обсягів імпорту критично залежить наповнення скарбниці. Наприклад, у 2019 році з 860,7 млрд грн усіх податкових надходжень до бюджету різні збори з імпорту мають забезпечити майже половину (415,3 млрд грн). І країна дедалі більше відчуває негативні наслідки такої залежності.
Різке зміцнення курсу гривні призвело до загострення проблем із виконанням державного бюджету. За даними Держказначейства, загалом у III кварталі цього року митні органи недовиконали план і зібрали навіть на 10,2% менше, ніж за той самий квартал 2018-го. Причому ситуація погіршується з місяця в місяць. Так, якщо в липні недобір становив 0,9 млрд грн і в бюджет надійшло лише на 0,5% менше, ніж у липні 2018-го, то у вересні план був недовиконаний уже на 4,9 млрд грн, а скарбниця проти вересня минулого року недоотримала 12,6%.
Читайте також: Роберт Купман: «Інтеграцію та глобалізацію не можна розвернути назад»
У IV кварталі ситуація погіршується. Так, у жовтні недовиконання плану сягнуло 5,8 млрд грн і зібрано на 14,7% менше, аніж за той самий місяць 2018-го. За 18 днів листопада надійшло на 19,3% менше, ніж за відповідний період торік.
Не краща ситуація і з надходженнями від податкової. Наприклад, якщо ще в липні внутрішніх податків було зібрано на 23,4% більше, ніж передбачено планом, і на 43,5% більше, ніж надійшло в липні 2018-го, то вже в серпні на 6,1% менше від плану й тільки на 11% більше, ніж у серпні 2018-го. У жовтні недовиконання сягнуло 8%, а порівняно з тим самим місяцем 2018-го внутрішніх податків зібрано лише на 5% менше, що навіть нижче від рівня інфляції за цей час.
Зменшення податкових надходжень стало закономірним наслідком імпортоорієнтованої моделі економіки, адже на тлі погіршення конкурентоспроможності українських виробників як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку набирає обертів спад у промисловості. Якщо в січні — травні 2019 року приріст в обробній галузі становив 1,1%, то з червня вона перейшла в червону зону, а щомісячний спад в окремі місяці сягав 4–6%. Натомість драйверами, які забезпечили рекордне зростання ВВП у II кварталі на 4,6%, стали галузі, які з різних причин платять небагато податків (торгівля — +4,5%, сільське господарство — +7,3%, надання інших видів послуг — +14,5%, будівництво — +20,5%). Крім того, зростання обсягів експорту сировини завдяки тимчасовим сприятливим факторам навіть загострює бюджетні проблеми, адже призводить до збільшення сум відшкодування ПДВ експортерам.
Таке масштабне недоотримання коштів скарбницею компенсується завдяки запозиченням, переважно через продаж гривневих облігацій на внутрішньому ринку. За даними звіту Мінфіну про виконання державного бюджету на 2019 рік, у III кварталі внутрішні запозичення зросли порівняно із тим же періодом 2018-го понад утричі (з 32 до 100,4 млрд грн), або на 67,6 млрд грн. Тоді як зовнішні зменшилися лише на 17,9 млрд грн (із 22,4 до 4,5 млрд грн). А всі виплати за державним боргом були тільки на 29,5 млрд грн більшими, ніж рік тому. Тобто на фінансування поточних видатків бюджету у III кварталі пішло 27,6 млрд грн запозичених коштів, тоді як у III кварталі 2018-го — 6,6 млрд грн.
З травня по вересень облігацій внутрішньої державної позики було продано на понад 60 млрд грн, а курс гривні за цей час зміцнився з 26,8 до 24,1 грн за долар. Уже в жовтні сума коштів, вкладених іноземними інвесторами в ОВДП, перевищила 100 млрд грн і далі зростає. При цьому іноземні інвестори купують переважно середньострокові облігації з терміном погашення два – чотири роки. Їхня висока дохідність (13–15%) за цей час здатна компенсувати навіть значне просідання курсу гривні, а отже, робить такі вкладення спекулятивного капіталу вигідними на тлі близьких до нуля або й мінусових облікових ставок у більшості розвинених країн. Під їх купівлю іноземці заводять в Україну валюту, яку продають тут, штучно завищуючи в такий спосіб курс гривні. Що, своєю чергою, провокує зменшення надходжень від митниці за одночасного зростання фактичних обсягів імпорту.
Читайте також: Мільярди в кредит: як і навіщо Україна бере у борг
5 листопада Мінфін продав ОВДП на 3,14 млрд грн. Левову частку (2,31 млрд грн) забезпечили чотирирічні облігації, середньозважена дохідність яких дорівнювала 13,3%. 12 листопада більшість проданих ОВДП (2,64 млрд грн) становили трирічні облігації із середньозваженою дохідністю 13,1%, а також валютні (у доларах) ОВДП на $304,9 млн. Натомість насилу вдалося продати 6- та 11-місячні гривневі ОВДП, попри вищу дохідність (13,7–14,1%) та в рази менші суми (264 і 524 млн грн). 19 листопада ОВДП було продано лише на 1,32 млрд грн, зокрема тримісячні становили менш як 10% загального обсягу, а майже половина (на 664 млн грн) припала на 22-місячні (з погашенням 30 вересня 2021-го). Середньозважена відсоткова ставка за ними дорівнює 13,5% річних.
При цьому дати й обсяги продажу Мінфіном ОВДП фактично з точністю до дня впливають на зміцнення чи послаблення курсу гривні. Коли продаж облігацій різко зростає, курс зміцнюється, коли ж ідеться про менші обсяги, знову дещо просідає.
Шлях до самознищення
Зростання курсу гривні робить привабливішими імпортні споживчі товари (а отже, зростають і обсяги їх увезення) і водночас призводить до зниження конкурентоспроможності українських товарів як на світовому ринку (окрім сировини), так і на внутрішньому, де їх витісняє імпорт із таких світових фабрик, як Китай та інші великі азійські виробники. У результаті український експорт, за винятком руди, зерна, олійних та олії, стагнує або зменшується. Тоді як надходження від названих сировинних товарів не є ані стабільними, ані надійними.
Якщо за перше півріччя весь імпорт товарів становив $28,2 млрд, тобто в середньому $4,7 млрд на місяць, зокрема в червні $4,65 млрд, то вже в липні він зріс до $5,46 млрд, а в жовтні сягнув $5,91 млрд. Причому йдеться не про наслідки збільшення закупівлі енергетичних товарів, які належать до критичного імпорту, а переважно про споживчі товари. Наприклад, неенергетичний імпорт у першому півріччі становив $22,47 млрд, тобто в середньому $3,74 млрд на місяць (зокрема, у червні $3,64 млрд), а в липні зріс до $4,38 млрд, а в жовтні сягнув $4,59 млрд.
Показовим є й те, що найстрімкіше збільшується імпорт споживчих товарів із Китаю. У першому півріччі він становив $3,92 млрд, або в середньому $653 млн на місяць, зокрема в червні $665 млн, тоді як у липні вже $880 млн, у серпні $903 млн, а в жовтні $965 млн.
Споживчий імпорт товарів до України фактично стимулюється вибудовуванням боргової піраміди ОВДП, яку уряд перетворює на панацею в умовах зменшення надходжень до бюджету, що, своєю чергою, відбувається внаслідок падіння митних і податкових надходжень загалом. Боргова піраміда провокує подальше зниження вартості імпорту в гривні, а отже, поглиблює проблему наповнення бюджету та вимагає подальшого нарощування запозичень, що виливається в подальше зростання курсу гривні та зменшення надходжень до бюджету.
При цьому страждає не лише поточне наповнення бюджету, а й довгострокові перспективи економіки. Зростання курсу гривні призводить до того, що надходження падають ще більше. Це змушує уряд заощаджувати на видатках. І, як уже звертав увагу Тиждень (див. «Законсервувати злидні», № 46/2019), найперше скорочуються соціальні статті. Тоді як ті ж таки соціально вразливі верстви населення чи працівники бюджетної сфери з невисокими доходами та пов’язаною з цим структурою споживання купують небагато імпортних товарів, а витрачаються переважно на товари та послуги внутрішнього виробництва. Тож зменшення їхніх доходів внаслідок згортання бюджетних видатків призводить до падіння внутрішнього попиту на вітчизняні товари та послуги.
Читайте також: Гарант, арбітр і тренер
Стримуються й інші бюджетні видатки, які могли б стимулювати попит на вироблені в країні товари та послуги. Натомість зберігається курс на закупівлю іноземної техніки: після торішньої угоди про закупівлю французьких вертольотів очільник МВС Арсен Аваков тепер вирішив закупити на кількасот мільйонів євро патрульних катерів.
Ставка нової влади на ринок землі як джерело покриття спричиненого такою самоїдською політикою торговельного дефіциту насправді лише погіршить ситуацію. Адже гроші від її продажу іноземцям ще більше зміцнять на певний час курс гривні, таким чином стимулюючи зростання імпорту споживчих товарів. Причому вже запланований перегляд критеріїв призначення субсидій призведе до гострого дефіциту коштів у власників паїв. Це штовхатиме їх до активнішого їх продажу, в країну заходитиме дедалі більше грошей у валюті, що відповідно також здорожуватиме гривню й зменшуватиме податкові надходження від імпорту за одночасного зростання його обсягів у доларах.
У підсумку вже за кілька років ризикуємо усвідомити, що «легкі гроші», які зайдуть у країну для скуповування гривневих ОВДП або придбання землі сільськогосподарського призначення, пішли як вода в пісок на імпорт товарів ширвжитку, які активно шукають ринки збуту в умовах загострення торговельних воєн у світі. Натомість на українців чекають нові борги й втрата значної частини національних активів у вигляді землі, частини приватизованих підприємств і, головне, підірваної несировинної економіки, що постраждає від різкого погіршення конкурентоспроможності в умовах здешевлення імпорту та погіршення власних позицій на світових ринках унаслідок зміцнення гривні.
Однак наразі ще є час зупинитися й змінити імпорто- та боргозалежну модель розвитку, а фактично фінансово-економічну політику саморуйнації, на модель, зорієнтовану на розвиток національного виробництва, стимулювання імпортозаміщення та експорту.