Економіка

  ▪   VoxUkraine

Мільярди в кредит: як і навіщо Україна бере у борг

Що таке державний борг, з чого він складається, коли оголошується дефолт і що про все це брешуть політики.

«Тисячі доларів боргу на кожного українця», «…недопустимо високі відсотки», «…руйнація національних інтересів України», і врешті решт «…чим дефолт поганий?». У такому дусі українські політики коментують державний борг України. Мовляв, кожен українець винен зовнішнім кредиторам декілька десятків тисяч гривень, а уряд залучає кредити під величезні відсотки і несправедливі умови. І взагалі, варто оголосити дефолт, тому що, наприклад, Греції він зовсім не нашкодив.

У рамках спільного проекту «Відсоток правди» VoxCheck та «Українське радіо» розібрались, що таке державний борг, з чого він складається, хто і як кредитує Україну і як ми повертаємо борги. 

Дисклеймер: Цей матеріал підготовлено завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю VoxUkraine та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

То що ж таке державний борг?
 
Державний борг – це сума всіх боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених запозичень. Його плановий розмір щороку зазначаються у законі про державний бюджет. 
 
До державного боргу включається заборгованість центрального уряду, регіональних та місцевих органів влади, а також борги усіх корпорацій з державною участю, пропорційно частці держави в їх капіталі. 
 
Є прямий і гарантований державний борг. 
 
Прямий державний борг – це сума запозичень, які надійшли безпосередньо в розпорядження уряду. 
 
Гарантований державою борг – сума боргових зобов’язань державних підприємств, залучені під державні гарантії. А державні гарантії – це своєрідний вид державної допомоги. Принцип їхньої дії такий: якщо позичальник з певних причин не зможе розрахуватись з кредитором, то це зробить за нього держава.
 
Державні гарантії для кредиторів – це індикатор надійності позичальника та запорука того, що за будь-яких обставин борг буде повернуто. Державні гарантії видають у двох випадках: за рішенням КМУ та на підставі міжнародних договорів. 
Ще державний борг розподіляється на внутрішній і зовнішній. 
 
Зовнішній державний борг – це запозичення, здійснені на зовнішніх ринках в іноземних кредиторів або урядів інших держав. 
 
Найбільшими зовнішніми кредиторами України є: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Японське агентство міжнародного співробітництва та Кредитна установа для відбудови (KfW).
 
Окрім того, до зовнішнього боргу належать запозичення від розміщення облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП) на зовнішніх ринках. ОЗДП – це документи, які засвідчують, що уряд зобов’язується повернути зовнішньому кредитору певну сумму під визначений відсоток через визначений час. 
 
Внутрішній державний борг формується в результаті отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов’язань на внутрішньому ринку. На внутрішньому ринку розміщують облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Це ті ж ОЗДП, тільки для внутрішнього ринку. 
 
А навіщо взагалі держава набирає борги?
 
Право на здійснення державних запозичень належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. КМУ визначає основні умови здійснення державних запозичень, у тому числі основні умови кредитних договорів та основні умови випусків і порядок розміщення державних цінних паперів.
 
Держава запозичує кошти для того, щоб покрити дефіцит бюджету (це ситуація, коли видатки бюджету перевищують доходи), профінансувати окремі цільові програми або розрахуватись з поточними боргами. Останнє ще називають рефінансуванням боргу. 
Рефінансування боргу проводиться, коли державі недостатньо власних бюджетних коштів на погашення боргів. Якщо не проводити рефінансування, то доведеться скоротити розмір інших видатків, наприклад, на субсидії чи дороги. Саме тому Міністерство фінансів щороку перезапозичує потрібну суму і намагається зробити це максимально дешево (тобто, під найменші відсотки).
 
Покривати дефіцит бюджету теж можна було б з іншого джерела – з надходжень від приватизації державних підприємств. Але, якщо план приватизації не виконується (а він не виконується з 2011 року, після масштабного продажу УкрТелекому), необхідну суму доводиться запозичувати. 
 
 
То боргів можна понабирати скільки завгодно?
 
Ні, не можна. Існують певні обмеження. Зокрема, це Маахстризькі критерії, або критерії ЄС. У них визначено, що сума державного боргу не повинна перевищувати 60% номінального валового внутрішнього продукту (ВВП). Таке ж обмеження закріплене і у Бюджетному кодексі України
Уряд теж не безмежно роздає гарантії. Граничний обсяг державних гарантій – 3% доходів загального фонду бюджету.
 
Також варто відрізняти поняття погашення та обслуговування державного боргу. Погашення боргу – це виплата «тіла боргу», тобто, тієї суми, яка була запозичена. А обслуговування – це погашення відсотків, які нараховуються на тіло боргу, а також комісій і штрафів, пов‘язаних з боргом. 
 
 
А що відбувається, коли країна не може повернути свої борги?
 
Коли країна не може розрахуватися зі своїми боргами вчасно і в повному обсязі, оголошується дефолт. У такому випадку відбуваються переговори з кредиторами про те, щоб списати частину боргу, а частину — перенести на більш пізній термін. У найгіршому випадку країна просто відмовляється платити за боргами.
 
Інколи дефолт порівнюють з банкрутством підприємства. Однак, ці поняття не зовсім тотожні. Підприємство може бути ліквідоване в результаті банкрутства. Країна не може бути ліквідована. Вона продовжує існувати та функціонувати, але протягом 5-7 років не може робити запозичення на зовнішніх ринках. У цей період відкриті запозичення лише у таких організаціях як МВФ, Світовий банк та інші. 
 
Дефолт – це не так добре і просто як намагаються довести деякі політики. Курс національної валюти починає падати, тому що знижується приплив інвестицій. Водночас деякі інвестори, що вкладали чи збиралися вкладати у приватні компанії в цій країні, намагаються вивести свої дивіденди або відмовляються від інвестицій. Тобто відбувається і зниження курсу валюти, і зниження економічного зростання.
 
Доведеться скорочувати бюджетний дефіцит. Тобто підвищувати надходження або зменшувати видатки.Але якщо економічна ситуація складна, то більших надходжень очікувати не варто. Відповідно, країна зменшує видатки, а це означає скорочення якихось соціальних чи інвестиційних програм держави. Як правило, це капітальні видатки, які можна скоротити відносно непомітно для населення. Але наслідки стають помітними у наступні періоди, оскільки погіршується інфраструктура у країні.
 
Дефолт – не означає, що можна відмовитись від виплати боргів. Якщо уряд скаже, що ми взагалі нічого не будемо платити, то будуть міжнародні суди, арешти української власності за кордоном, резервів, що зберігаються у закордонних банках, чи вкладень в закордонні цінні папери. Є механізми для того, щоб змусити повернути принаймні частину запозичень, навіть якщо уряд просто відмовляється платити.
 
Є і дещо позитивне у дефолті. Зазвичай після оголошення дефолту країна домовляється з МВФ про фінансову підтримку в обмін на виконання програми реформ. Важкі економічні умови спрощують задачу з політичного просування реформ. У цьому є певний позитив дефолту, але здійснювати реформи можна і без нього.
 
Чому чутки про дефолт небезпечні?
 
Об’єктивних передумов для дефолту зараз немає. Є певне економічне зростання, державні фінанси знаходяться в непоганому стані — бюджетний дефіцит знаходиться в рамках, встановлених програмою МВФ. Тому уряд у змозі вчасно  робити виплати за боргами.
Розмови про дефолт без відповідних на те причин можуть створити у інвесторів враження, що їх хочуть обдурити. Це може негативно вплинути на рішення бізнесменів інвестувати в Україну чи купувати українські боргові зобов’язання. Як наслідок, українським компаніям, що хотіли залучити зовнішні інвестиції, теперь буде важче це зробити.
 
Як політики брешуть і маніпулюють про державний борг?
 
Політики та некваліфіковані «експерти» повторюють приблизно одні і ті ж маніпулятивні тези щодо державного боргу. Ось декілька прикладів.
 
Попередня влада (уряд Гройсмана, влада 2014-2019 рр.) набрала боргів понад граничний рівень

МАНІПУЛЯЦІЯ

«Коли я була прем’єр-міністром під час кризи, а існує такий показник як відношення державного боргу до ВВП. В самий розпал кризи не більше 32% від ВВП складав компонент державного боргу. Зараз за останні три роки цей показник досягав до 80%».

Юлія Тимошенко про відношення боргу часів прем’єрства Тимошенко до ВВП, 18/06/2019 (15:26-15:55)

Відношення державного боргу до ВВП залежить не лише від нових запозичень, а й від курсу національної валюти – якщо курс падає, валютна частина держборгу виражена у гривні росте, відповідно росте й відношення боргу до ВВП, який вимірюється у гривні. Зрозуміло, що це співвідношення росте й тоді, коли падає ВВП країни. Тобто відношення держборгу до ВВП не є виключно наслідками дій уряду.

У 2009 році відношення державного боргу до ВВП становило 35%, у 2010 – 41%. У 2014 році, коли ВВП України різко зменшився та ослабла національна валюта, цей показник майже подвоївся та у 2016 досягнув свого максимуму – 81%, що видно з графіка нижче. Зі стабілізацією гривні та зростанням ВВП показник почав зменшуватися, і така тенденція триває: 72% у 2017 році, 64%* у 2018 році, 62%* у 2019 році (*за розрахунками МВФ).

МАНІПУЛЯЦІЯ

«Госдолг Украины за 4 года (за 2014-2017 рр. – ред.) при этом вырос на 342%».

Вадим Рабінович про зростання державного боргу, 01/08/18 (7:42-7:46)

На кінець 2013 держборг складав 584 млрд грн, станом на 30.06.2018 він становив 1 998 млрд грн. Тобто зріс на 342%. Проте таке порівняння маніпулятивне, оскільки борг номінований у різних валютах. Щоб зрозуміти, чи збільшився державний борг та наскільки, його потрібно розкласти на 3 складові – зовнішній борг (увесь номінований у іноземній валюті), внутрішній борг (номінований у національній валюті), зовнішній борг (номінований у іноземній валюті). 

Зовнішній борг. На кінець лютого 2014 року – це $37,15 млрд. На кінець червня 2018 – $47,16. Отже, він зріс на $10 млрд або на 26,9%. 

Внутрішній борг у гривні. На кінець 2013 року – 236,7 млрд грн (або $29,4 млрд в еквіваленті). За січень-лютий 2014 внутрішній борг зріс на 28 млрд грн (з 284 до 312). Оскільки його еквівалент в доларах не зріс, а навпаки, зменшився за рахунок девальвації (з 35,55 до 31,3), то можемо припустити, що всі ці 28 млрд грн були взяті у національній валюті. Отже, на кінець лютого 2014 року внутрішній держборг у гривнях – 264,7 млрд грн ($26,5 млрд). На кінець червня 2018 року – 643,1 млрд грн ($24,56 млрд). Отже, внутрішній борг, номінований у гривні, зріс на 243%.

Внутрішній борг номінований в іноземній валюті. На кінець 2013 – це $6,65 млрд. На кінець червня 2018 – $4,6 млрд. Отже, він скоротився на $2,05 млрд або на 31%.  

 

На кожного українця, навіть на немовлят, припадають десятки тисяч державного боргу

МАНІПУЛЯЦІЯ

«Станом на 1-ше січня кожна людина, присутня тут: бабуся, якій за 90 чи немовля, якому 1 місяць,  заборгувала відповідно до обсягу державного боргу понад 50 тисяч гривень. Це середня українська родина має віддати понад 200 тисяч гривень. На 1-ше січня».

Анатолій Гриценко про державний борг 20/02/2018 (12:23-12:57)

Мова про загальний державний борг, тобто включно з боргами приватних компаній, гарантованими державою. Станом на 1 січня він становив 2,141 трлн грн, або ж 50,7 тис грн на 1 особу. Але гарантований державою борг, а це 308 млрд грн, держава має повертати, лише якщо його не повернуть приватні компанії. Маніпуляція полягає в тому, що внутрішній державний борг не потрібно повертати одномоментно і повністю, адже часто поточні борги повертаються за рахунок нових (втім, неконтрольовано підвищувати розмір боргу також не варто). Іншими словами, українським родинам не потрібно просто зараз нічого повертати, тим більше «живими» грошима. 

Прямий держборг 1 січня становив 1,833 трлн грн, тобто по 43,4 тис. грн на особу.

НЕПРАВДА

«Сьогодні на кожну людину в Україні приходиться 65 (майже 65) тисяч гривень боргу, включаючи немовлят».

Юлія Тимошенко про борг, 16/04/2018

 

Мова про загальний державний борг, тобто включно з боргами приватних компаній, гарантованими державою. Станом на 28 лютого він становив 2,068 трлн грн, або ж 48,86 тис. грн на 1 особу

 

НЕПРАВДА

«Сегодня каждый украинец – даже когда вынесли маленького ребенка из роддома на руках – он должен $10 тыс. МВФ».

Вадим Рабінович про борги українців перед МВФ, 06/06/2018 (2:22:38 – 2:22:44)

 

Борг України перед МВФ становить $12 млрд. В Україні проживає 42 млн осіб. Тобто на одну особу припадає приблизно $286, а не $10 тис. 

У 2015 році уряд Яценюка провів таку реструктуризацію, через яку зараз Україна обмежена в економічному зростанні

 

МАНІПУЛЯЦІЯ

«Яке зростання 7 відсотків? Якщо сьогоднішні умови реструктуризації будуть забирати все, що вище 4 відсотків».

Сергій Соболєв, 29/08/2019 (04:02:33-04:02:40)

 

Мова про реструктуризацію частини зовнішнього боргу в серпні 2015 року, в рамках якої було списано 20% основної суми або ж близько $3,8 млрд, а середньозважену купонну ставку підвищили з 7,22% до 7,75% річних. Погашення держоблігацій відтермінували на 4 роки — з 2015–2023 до 2019–2027.

Це дозволило уникнути дефолту в 2015-2016 роках. За це кредитори отримали ВВП-варанти (VRI) – цінні папери, виплати за якими залежать від зростання ВВП України.

Але це не правда, що «будуть забирати все, що вище 4%». Насправді умови були такими:

  • при темпах до 3% на рік виплати нульові;
  • від 3% до 4% – 15% від кожного відсотка приросту ВВП понад 3%,
  • вище 4% – 40% вартості кожного додаткового відсотка.

Крім того, у 2021–2025 виплати за ВВП-варрантами не можуть перевищувати 1% ВВП.

 

НЕПРАВДА

«От, до речі, зараз треба зазначити – реструктуризація Яценюка. Було 60 млрд, як ви бачите, реструктуризація дала $55 млрд. Тобто мінус $5 млрд списали. Далі ми трошки наростили для того, щоб обслуговувати їх і погашати. Але до ВВП, знов ж таки, відсоток зменшується».

Володимир Гройсман про реструктиризацію Яценюка, 22/08/18 (13:39-13:55)

 

По-перше, під час реструктурзиації Україні списали менше, ніж каже спікер. По-друге, відсоток боргу до ВВП зменшився лише у 2017 році, певний час після реструктуризації він збільшувався. Отже, вердикт – неправда.

За умовами реструктуризації Україні списали $3,8 млрд, а не $5 млрд. Варто додати, що додатково були випущені спеціальні боргові інструменти VRI, які передбачають виплати протягом 20 років з 2021 року їх власникам у разі зростання ВВП України понад 3%. 

З 2015 по 2017 рік державний та гарантований державою борг зріс з $65,5 млрд до $76,3 млрд. Більшість запозичень за цей період справді були взяті для їх погашення (транші МВФ) та перекредитування (емісія євробондів у вересні 2017 року). Водночас борг як відсоток від ВВП змінювався з 72% у 2015 до 76% у 2016 та 68% у 2017.

 

Дефолт ще нікому не нашкодив

 

МАНІПУЛЯЦІЯ

«А чем дефолт плох? Греция посмотрите, какие красавцы, сказали, 500 миллиардов не вернём и до свиданья. Я считаю, что его надо было ещё применять в 2014 году. Потому что страну разворовали под покровительством МВФ в том числе. И под покровительством всех иностранных посольств. Куда они смотрели? Наблюдатели их и прочие. Страны не было, в казне ноль. Ну объявляйте дефолт. Дефолт ещё никогда никому не повредил. Ну то, что касается страны, так 100%»

Ігор Коломойський, 20/11/18 (35:33 – 36:06)

 

Під час першої хвилі кризи у 2010 році загальний борг Греції (разом із боргами приватного сектору) сягав $557-588 млрд за тодішнім середнім курсом 1,3 USD/EUR. Але це не означає, що Греції списали таку суму боргів – якщо Коломойський саме це мав на увазі. Насправді у 2012 році Греції списали 107 млрд євро приватні інвестори, тоді як увага до Греції була викликана її членством в Євросоюзі та Єврозоні.

Боргові проблеми Греції стали наслідком незбалансованої економічної політики уряду в останні десятиліття. У 2009-му дефіцит бюджету Греції сягнув 12,9% ВВП, при цьому ВВП скорочувався з 2008 по 2015 роки (з мінімальним зростанням у 2014). Чи нашкодив Греції дефолт? Швидше, економіці нашкодила незважена політика уряду, що і це мало довготривалі наслідки: прогноз МВФ по економічному зростанню країни у 2018 році – лише 2,6%, річний обсяг ВВП складає лише $200 млрд. Це відповідає рівню 2003 року.

Частково Коломойський має рацію: дефолт – це не кінець світу. Наприклад, у своїй статті «Що ми знаємо про дефолт» член редколегії VoxUkraine Том Купе пише, що дефолт – це досить часте явище у світі. «Перевагою дефолту є те, що принаймні в короткостроковій перспективі він вивільнює додаткові кошти. В розпорядженні уряду таким чином опиняється більше фінансових ресурсів для витрат на пріоритетних ділянках економіки», – пише дослідник.

Але ставитися до дефолту легковажно не варто. Якщо країна не може ані виплачувати вчасно свої борги, ані домовитися з кредиторами про прийнятні умови реструктуризації і в результаті оголошує повномасштабний дефолт, то зовнішні ринки капіталу закриваються для неї внаслідок кризи довіри, причому в тому числі і для приватних компаній. Серед можливих негативних наслідків повного дефолту або «жорсткої» реструктуризації – арешт активів держави по всьому світу.

У випадку України зразка 2014 року дефолт був би обтяжений війною та економічним спадом через:

  • розрив бізнес-зв’язків між Кримом, Донбасом та рештою України;
  • падіння експортної виручки через кризу на світових ринках;
  • паніку на валютному ринку.

І це ще далеко не все: у 2014 рік Україна увійшла з величезним дефіцитом державного бюджету (близько 10% ВВП) та швидко танучими міжнародними резервами Нацбанку. Оголошення дефолту означало б повне закриття для України зовнішніх ринків капіталу, допомоги яких вона на той момент потребувала.

Тому твердження про те, що Україна не мала б негативних наслідків від оголошення дефолту є маніпулятивним. Закрити дефіцит бюджету власними силами на той момент було неможливо (хоча у 2014 році Україна зробила суттєвий секвестр бюджету), тоді як ресурси інших кредиторів, окрім МВФ, вже були недоступні. Водночас кредит МВФ розморозив доступ України до інших кредитних установ. 2014 року Україна отримала від МВФ $4,6 млрд: з них $1,6 млрд були спрямовані в резерви Національного банку, $3 млрд – в державний бюджет.

Де шукати достовірні дані та аналітику про державний борг?

На сайті Міністерства фінансів України можна знайти:

  • роз’яснення про державний борг, його класифікацію, програми управління боргом;
  • щомісячну динаміку державного та гарантованого державою боргу; 
  • прогнозні платежі виплати боргу до 2045 року;
  • середньострокову стратегію управління держборгом на 2019-2022 рр.. 

Граничні розміри державного боргу та нормативні положення про управління боргом визначені у Бюджетному кодексі України.

Скільки Україна планує виплатити у певному році визначається у Державному бюджеті України: у додатку 3 до бюджету визначається розмір видатків на обслуговування держборгу, а у додатку 2 – фінансування для його погашення. Ст. 5 і 6 Закону України «Про Державний бюджет» визначає розмір державного боргу на плановий рік та граничний розмір державних гарантій. 

На сайті Міжнародного валютного фонду, на сторінці «Україна та МВФ» можна подивитись, які кредити МВФ надавав Україні і скільки український уряд повернув Фонду.  

 

VoxUkraine

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.