Є речі, які нервують Домініка Замуеля Фріца, як-от ситуація з бордюром. Нещодавно, розповідає 35-річний Фріц, чоловік в інвалідному візку сказав йому, що не може вибратися з дому, бо бордюри на його вулиці надто високі. «І річ не в браку грошей на ремонт. Вулицю нещодавно ремонтували, але поставили не ті бордюри просто тому, що ніхто про це не подумав».
Такі проблеми типові для Тімішоари, каже Фріц. Це третє за розміром місто країни з понад 300 тис. мешканців, але міська адміністрація — «місце вічної плутанини». Вона неефективна, там працюють люди не з компетенціями, а з необхідними зв’язками. Саме це хоче змінити Фріц, якщо спрацює його план.
У вересні він відмовився від своєї квартири в Берліні, написав прощального листа кільком сотням людей і звільнився з роботи. Останні три роки він очолював бюро колишнього федерального президента Горста Келера. А тоді склав свої пожитки в бусик і поїхав у куточок, де сходяться три країни: Сербія, Угорщина та Румунія. Домінік Замуель Фріц хоче стати мером Тімішоари. І має непогані шанси. Він іде від заснованого 2016 року проєвропейського опозиційного союзу «Врятуйте Румунію» (СВР), що зосереджений на боротьбі з корупцією й старими зв’язками політиків, на правовій державі, а отже, на питанні, що вже довго тліє в Румунії, — глибокому незадоволенні наявною системою.
Румунія довгий час політично нестабільна. Розвиток країни блокують постійна зміна урядів, корупційні скандали на найвищому рівні й обмеження незалежності правосуддя посткомуністичною Соціал-демократичною партією. Через перешкоджання румунського уряду верховенству права з Брюсселя вже лунають погрози розпочати процедуру, що вже триває проти Польщі та Угорщини. Сотні тисяч румунів вийшли на вулиці з протестом проти цих «реформ» юстиції та спроб уряду через зміни в законах захистити корумпованих політиків.
Читайте також: У пошуках нової солідарності
СВР, від якого йде Фріц, сформував громадську центристську силу. Програма орієнтованої на реформи політсили здобула значну підтримку: на виборах до Європарламенту СВР у спілці з меншими партіями одразу набрав 23% голосів, а в багатьох великих містах став найпотужнішою силою. Натомість СДП опустилася до свого історичного мінімуму. І в жовтні уряд СДП врешті розпався через вотум недовіри. У листопаді влада перейшла до Ліберальної партії на чолі з Людовіком Орбаном.
У першому турі президентських виборів, що відбувся 10 листопада, проєвропейський президент Клаус Йоганніс зі значним відривом випередив колишню очільницю уряду СДП Віоріку Денчіле. І хоча попереду другий тур, запланований на 24 листопада, здається, до кінця епохи старого істеблішменту лишаються лічені дні. Наближаються зміни.
Дехто пише йому: «Чому ти не йдеш на вибори у власній країні?!»
Домінік Замуель Фріц хоче долучитися до цих змін. Але чому? Це питання він чує постійно. На відміну від нинішнього президента Йоганніса, який походить із меншини трансильванських саксів, у Фріца немає румунського коріння. Він, як пишуть про нього тутешні газети, «федеральний німець».
Це щось нове, і його кандидатура подобається не всім. Коли на його сторінці у Facebook хтось запитує, чому він не висувається у своїй країні, відповідає: «Я європеєць і йду на вибори в Європі». Смайлик, крапка. Завжди позитивно й професійно. У нього понад 14 тис. підписників, лайки й сердечка під кожним постом.
Тим, кого це справді цікавить, Фріц розповідає довгу версію своєї історії. Помітно, що йому важливо показати: він не просто німець з божевільними ідеями. Фріц, третя дитина в сім’ї із восьми, виріс у шварцвальдському Гервілі, вперше приїхав до Тімішоари волонтером у дитячий притулок «Карітас». Тоді, у 2003-му, після закінчення школи добирався автобусом, у якому пахло ковбасою. На кордоні з пасажирів збирали гроші на хабар чиновникам. Каже, що заплатив один раз і більше ніколи цього не робив. 2,5 євро, які й досі його дратують. Спогад про це він нещодавно опублікував у Facebook і емоційно виступив проти корупції. Цей пост набув миттєвого поширення. Написав він його румунською — за рік роботи в притулку навчився мови від дітей. Тоді він справді став дорослим.
Читайте також: За трьома зайцями
Після повернення до Німеччини вивчав політологію та управління, спершу в Констанці, а тоді в Парижі й британському Йорку. По закінченні пішов працювати в Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ), був радником у проектах на Гаїті й у Танзанії. Останнє місце роботи — керівник бюро колишнього федерального президента Келера. Але його місцем сили залишалася Тімішоара. «У жодному іншому місті я не почуваюся настільки вдома, навіть у Німеччині», — каже Фріц. — Ще й тому, що батьки переїхали з його рідного містечка. «Тімішоара — це місце, куди я постійно повертаюся».
Тут його знають як диригента й співака. У 2012-му Фріц заснував хор Timisoara Gospel Project, яким відтоді й керує. Кілька років тому купив квартиру, у якій тепер мешкає, відмовившись від життя в Німеччині. Для його партнерки зараз не має значення, де він. Вона працює з ООН в Африці, і щоб побачитися, їм так чи інакше треба літати.
«Люди зі Східної Європи значно краще розуміють, що означає Європа»
Щоб здобути симпатію містян, у Фріца є вісім місяців. І зробити він це планує завдяки своєму іміджу переконаного європейця. Упевнений, що в правильному для цього місті. У 1989 році в Тімішоарі почалася румунська революція, яка закінчилася поваленням диктатора Чаушеску. «У Німеччині ми сприймаємо Європу як щось самозрозуміле, у Румунії Європу люди вибороли. Спершу в 1989 році, а потім в 2007-му зі вступом до ЄС», — каже Фріц. Для близько 5 млн румунів, які живуть і працюють за кордоном, Європа ще й економічна реальність. І додає: «Ми на Заході вважаємо себе зразковими європейцями. Але це викривлене уявлення. Люди на Сході значно краще за нас розуміють, що таке Європа». Ставлення до ЄС людей зі Східної Європи більш глибоке, ніж тамтешніх національних урядів, вважає 35-річний чоловік.
Фріц сподівається, що його перемога вплине й на сприйняття Румунії за кордоном. «Якщо люди побачать, що в третьому за розміром місті Румунії більшість населення за кандидата, який іде з чіткою програмою реформ, це відкриє їм очі на країну. І, можливо, на те, якою могла би бути Європа: брати на себе відповідальність як європеєць незалежно від місця народження».
Список справ, за які хоче взятися Фріц, довгий: кілька компаній і підприємств на межі банкрутства. Немає й точного переліку міської нерухомості. Неможливо простежити, куди йдуть гроші за оренду. «Але все це можна вирішити, — каже Фріц. Однак без зміни базової структури управління та політики ми й через 10 років говоритимемо про ті самі проблеми, хоч би скільки грошей було вкладено в проекти».
Фріц пропонує прагматичні рішення. Визнає, що тема реформи публічного управління не надто приваблива для виборчої кампанії, але у своєму починанні впевнений. Хоче найняти нових людей, впорядкувати фінанси, діджиталізувати процеси й зробити їх відкритими для громадян. І взагалі не толерувати корупцію.
Читайте також: Нормандський формат: пастка нових можливостей
У телевізійному інтерв’ю він звинуватив нинішнього мера від Ліберальної партії Ніколае Робу в тому, що той наймав людей за особистими симпатіями, а не за фаховою компетенцією. 64-річний Робу керує Тімішоарою з 2012‑го і вважається порівняно слабкою фігурою з-поміж лібералів. Про Фріца мер публічно не висловлюється, навіть коли питають.
«Фріц не чарівник»
Перевагою Робу перед Фріцом є те, що його знають. Він довго був ректором місцевого університету, є впізнаваним обличчям у місцевій політиці. Для Фріца це може стати одним із викликів. Серед молодих потенційних виборців, які стежать за його відео й постами у Facebook, шанси в нього хороші. Але активність на виборах мера низька, і голосувати йдуть переважно старші виборці, коментує румунський журналіст Драґош Бота перспективи Фріца. До того ж молодий німець іде зі значним кредитом довіри, який він має виправдати. «Фріц не чарівник, який умить перетворить Тімішоару на перлину Європи. Але він має шанс довести, що все може бути інакше, що політику й управління можна підпорядкувати інтересам громадян», — вважає Бота.
Невдовзі Фріц може стати відповідальним за 300 тис. людей. Чи його це лякає? Каже, що відчуває всю важливість завдання. «Де місце нашій демократії і хто повинен приймати рішення про наше майбутнє? Які суперчоловіки і супержінки мають прийти? Ми не повинні ховатися. І я не хочу ховатися», — підсумовує Фріц.