«Варто згадати друзів, які подекуди гірші за ворогів. Розглядаючи діяльність «Правого сектору», значно досвідченіші за мене аналітики губляться. Скидається на те, що згадана організація, по суті, ніяка не організація, а механічний конгломерат пасіонаріїв різної міри структурованості», – пише Макаров.
Він зазначає, що серед представників «Правого сектору» є абсолютно чесні та віддані люди різного віку, є позери, є каламутні робінгуди, а є – тепер це вже доведено документально – учасники організацій, замазаних у проросійських спецопераціях різного часу.
«Поки що зарано стверджувати, що ПС – рука Москви, хоча часом за їхніми проявами інакше не скажеш. Тож хлопці мають для себе вирішити: або вони трансформуються в політичну партію й починають жити за нудними й не вельми ефектними, проте ефективними правилами, або залишаються некерованими (чи керованими?) збройними угрупованнями, доки не перетворяться (чи вже перетворилися?) на пряму загрозу державі з відповідними організаційно-силовими наслідками», – вважає Макаров.
Він наголошує, що головна небезпека для України – дестабілізація.
«Гаразд, дестабілізація – якесь казенне слово, хай буде безлад. Не дефолт, не сварка між учорашніми політичними союзниками, не газовий голод, а безлад. Скільки разів можна нагадувати: йде війна!», – резюмує він.
Більше читайте у матеріалі «За законами воєнного часу!» у № 14 «Українського тижня».