Для цього було кілька причин: і спроби уникнути дострокових виборів до Верховної Ради, і невдоволення окремих депутатів манерою спілкування майбутнього глави держави з народними обранцями. Утім, за кілька днів парламент передумав і таки визначився з датою інавгурації Зеленського. Щоправда, не 19 травня, як він того хотів, а 20-го. Нарешті переможець перегонів зайняв свій кабінет на Банковій.
Свій тон стосовно парламенту та уряду Зеленський зберіг навіть під час інавгурації. А от спілкування з депутатами й Кабінетом Міністрів відбувалося дещо інакше. Під час свого виступу він дорікав їм за низькі зарплати, високі тарифи, розбиті дороги, погану медицину тощо. Згадував війну на Донбасі, однак оминав Росію. Заявив, що повертатиме українських полонених, однак не назвав конкретних кроків. Урешті запропонував депутатам ухвалити зміни до Виборчого кодексу, відкрити партійні списки, зняти депутатську недоторканість та прийняти закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Промовчав щодо закону про імпічмент президенту, до якого апелював свого часу. І запропонував Кабміну піти у відставку.
Читайте також: Інстинкт виживання
«У вас на це буде два місяці. Зробіть це. Повісьте всі медалі собі. Непогані бали на дострокові парламентські вибори. Я розпускаю Верховну Раду восьмого скликання, — заявив Зеленський і тут же звернувся до уряду: — Ви можете взяти аркуш, взяти ручку та звільнити свої місця для тих, хто думатиме про наступні покоління, а не про наступні вибори. Зробіть це. І люди оцінять».
Того ж вечора прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що написав заяву на звільнення. А згідно із законодавством разом із ним має скласти повноваження й весь Кабмін. Однак є декілька нюансів: затвердити відставку має Верховна Рада, новий Кабінет Міністрів формує парламентська більшість (якої вже офіційно не існує), до моменту призначення нового уряду всі міністри залишаються на своїх місцях і виконують свої функції. Щонайменше, поки не збереться новий парламент.
Читайте також: «Вова, дай автограф!» – як прихильники Зеленського дивилися інавгурацію під Верховною Радою
Наступного дня після інавгурації на Банковій зібралися представники парламентських фракцій, щоб обговорити дострокові парламентські вибори, хоч досі їх вважали неконституційними й сумнівними з погляду закону. Врешті, з парламентом домовилися про таке: депутати повертаються до пропорційної виборчої системи (місця в парламенті розподіляються відповідно до кількості голосів, отриманих партіями на виборах), зменшують прохідний бар’єр до 3% (нині 5%). Про відкриті списки мова уже не йшла.
«Наша ідеологія передбачає ухвалення Виборчого кодексу з відкритими списками. Проте ухвалення цього кодексу наразі неможливе, зважаючи на позиції народних депутатів. Однак можна внести зміни до чинного закону. Зміни до закону про вибори народних депутатів стосуватимуться вилучення мажоритарної системи та зниження прохідного бар’єра до 3%. Це такий компроміс», — прокоментував ситуацію новопризначений глава президентської адміністрації Андрій Богдан.
Це можна вважати такими собі поступками депутатам в обмін на спокійні дострокові вибори. Адже такі умови, бодай у теорії, дають змогу нардепам і фракціям зберегти свої місця в Раді. До всього, ці пропозиції збігаються з твердженнями олігарха Ігоря Коломойського, які він озвучував у низці інтерв’ю українським журналістам. Водночас старт виборчих перегонів зараз потрібен і самому Зеленському. Адже його партія «Слуга народу», яка існує поки що лише віртуально, має найвищу підтримку серед виборців. Згідно з результатами дослідження соціологічної групи «Рейтинг», яке тривало з 16 по 21 травня, «Слугу» підтримує 33,3% усіх опитаних. Слідом ідуть «За життя» (Юрій Бойко, Вадим Рабінович та Віктор Медведчук) — 8,1%, БПП — 6,4%, «Батьківщина» — 5,5%, «Сила і Честь» Ігоря Смешка — 3,8% та партія «Голос» Святослава Вакарчука — 3,4%. Якщо цей результат вдасться закріпити у Верховній Раді, то Зеленський цілком імовірно отримає власну більшість і зможе у майбутньому формувати свій уряд.
Що ж до дати виборів — мова йшла про 21 липня. Парламентарі навіть зібралися на позачергове пленарне засідання 22 травня, під час якого мали ухвалити зміни до виборчого законодавства. Щоправда, сам законопроект вони побачили лише перед самим голосуванням за включення до порядку денного. У результаті ініціативу президента підтримали 92 народні депутати. Таким чином проваливши голосування. В оточенні Зеленського переконують: текст документа готували всю ніч, а згодом вносили до нього деякі правки. Депутати ж переконували: ухвалювати документ за один день не можна, оскільки це порушує українське законодавство. В оточенні ж Зеленського упевнені: Рада могла би проголосувати за ініціативу Банкової.
«Це був би не найбільший гріх цієї Верховної Ради. Лише згадайте, як депутати призначали генпрокурором Юрія Луценка», — зауважують в оточенні президента. А його представник в парламенті Руслан Стефанчук заявив, що на Банковій вирішуватимуть, як діяти далі. Водночас він припустив, що коли вибори до Ради відбудуться за старим законодавством, то парламент ІХ скликання можуть розпустити достроково, ухваливши перед цим, зокрема, зміни до Виборчого кодексу. На момент здачі матеріалу в номер консультації в Адміністрації президента тривали.
Читайте також: У нових умовах
Не забарилися й перші призначення. Так, новим начальником Генштабу став Руслан Хомчак, який командував одним із секторів Антитерористичної операції та керував операцією із взяття Іловайська, а згодом і виходом військ звідти. Також Адміністрація президента отримала нового главу. Ним став свого часу недолюстрований юрист Коломойського — Андрій Богдан, — який устиг побути чиновником за часів Віктора Януковича та в партії БПП. В ефірі телеканалу 112 (який пов’язують із Віктором Медведчуком — Ред.) він устиг заявити, що допускає проведення референдуму щодо діалогу й мирних угод із Росією. Посади заступників голови АП та помічників президента дісталися бізнес-партнерам Зеленського.
Поки новий президент розбирається зі старими гілками влади, до України почали повертатися колишні регіонали, а проросійські політики пожвавішали. Наприклад, представники «Опозиційного блоку» в Одесі просили мера Геннадія Труханова повернути проспекту Небесної сотні стару назву — маршала Жукова. У Харкові мер Геннадій Кернес хотів позбутися намету волонтерів, який стоїть у центрі міста з 2014 року. Він теж вирішив повернути ім’я радянського маршала Жукова одному з проспектів. Коли ж посунути волонтерів не вдалося, їх намет уночі «загорівся». Що ж до колишніх регіоналів, то напередодні інавгурації до України повернувся перший заступник глави АП часів Януковича, автор «законів 16 січня» Андрій Портнов. Екс-чиновник розпочав бурхливу діяльність: уже написав заяву до Держбюро розслідувань на колишнього президента Порошенка щодо його державної зради. А 21 травня журналісти повідомили, що до України повернувся й колишній голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський. У прес-службі політика цю інформацію заперечили.
Якщо ж підсумовувати перші три дні президентства Зеленського, то можна сміливо констатувати: бліцкриг із парламентом не обійшовся малою кров’ю. І країні, скидається на те, не вдалося уникнути скочування в політичну кризу. Заява ж про розпуск Ради теж викликає низку запитань, зокрема юридичних: чи існують законні підстави для такого рішення? До всього, вимога відставки уряду — не більше, ніж рекламний хід. Адже нових кандидатур Зеленський не запропонував, більшості в парламенті, яка мала би призначити новий Кабмін, не існує, а всі міністри поки залишаються на своїх місцях. Хоча, здається, ці нюанси не можуть похитнути високу підтримку Зеленського і його віртуальну партію. Чи зросли їхні рейтинги — мають показати найближчі соцопитування.