«Очікування миттєвих змін суттєво завищені», — майже одноголосно заявляють чиновники різного рівня, з якими вдалося поспілкуватися про наслідки зміни президента для підконтрольної частини Донеччини. Попри заяву нинішнього голови ВЦА Олександра Куця, що він виконує обов’язки виключно до процесу інавгурації, а про від’їзд із Донеччини прозоро натякнув і найвідкритіший для суспільства його заступник Ігор Стокоз, кардинальних змін навіть у кадровій політиці досвідчені гравці регіональної політики не передбачають. Але говорити про ці процеси зголошуються тільки анонімно: одні сподіваються лишитися на посаді за будь-яких обставин, обіцяючи повісити в кабінеті портрет Шевченка, інші просто не бажають дражнити своїми заявами нинішніх колег і керівництво.
Упевненіше почуваються голови міст і райрад, виборна посада яких не залежить безпосередньо від рішення згори. Хтось із них уже переживав часи невизначеності після Майдану (кілька мерів ще й після Помаранчевої революції), тому надто не переймається своєю долею. Хоча є приклади, коли за одні виборчі перегони чиновники встигали тричі змінити свої погляди.
Читайте також: При двох президентах
Наприклад, керівник однієї з райрад, до якого в проукраїнських активістів було дуже багато претензій, відверто підтримував Юрія Бойка, потім Юлію Тимошенко, а тепер на різних урочистостях дякує громадянам за вибір, який вони зробили 21 квітня. І, за неофіційною інформацією, вже після першого туру шукав потрібних людей у Києві, щоб запевнити у своїй готовності працювати під керівництвом нової команди. Але це радше виняток, бо більшість просто чекає, поглядаючи в бік своїх «босів»: Клюєвих, Колеснікова, Ахметова. А ще тому, що тут знають: старі кадри, які тримають порядок, ще не завадили жодній новій владі. Про це, до речі, зо два роки тому казав такий собі Віктор Андрусів, який був заступником голови Донецької ВЦА з гуманітарних питань, а нині є виконавчим директором Українського інституту майбутнього. Він називав тоді місцевих проукраїнських активістів маргіналами й запевняв, що треба триматися колишніх регіоналів, які вже покаялися в помилках. Але згодом відкрито увійшов до команди Володимира Зеленського разом із дружиною, яка офіційно представлена як радник із питань боротьби з корупцією. Тепер уже Андрусів наполягає на тому, що боротиметься за зміни, зокрема й проти старих, корумпованих представників еліти.
Сьогодні його прізвище можна почути також серед імовірних претендентів на посаду голови області. Інший кандидат, який сполошив активну частину суспільства, з’явився в донецьких степах після першого туру перегонів начебто для керування обласним штабом Володимира Зеленського. Це Віктор Ремський, колишній сірий кардинал при тодішньому керівникові області Жебрівському. Але про недобудови опорних шкіл, розкрадання грошей і просто нелюдські відкати, величезний шлейф корупційних скандалів у різних сферах, що прокотилися областю за час його роботи, ніхто не забув. Тому нині до можливого призначення колишнього убопівця на посаду керівника ВЦА місцеві ставляться скептично: занадто вже одіозна фігура для «нового обличчя». Не дуже ймовірним претендентом вважається й «свій» активний політик Сергій Чирін, який, попри доволі впевнену українську риторику, встиг стати героєм скандалів із «кришуванням» та відвертим лобіюванням інтересів місцевих кланів. Тому багато хто переконаний, що обличчя нового керівника ВЦА все ж таки буде зовсім новим для регіону. «На мій погляд, більш контроверсійної території, ніж Донеччина, в Україні немає. Навіть Луганщина, залишившись без основного промислового потенціалу, а отже, позбавлена впливу старих еліт, почувається впевненіше.
Тому питання Донеччини будуть надскладними для команди нового президента, — вважає керівник обласного осередку партії «УКРОП» Олександр Меланченко, який свого часу теж працював у ВЦА, але був звільнений. — Треба буде зберегти баланс місцевого впливу людиною в погонах, бо не слід забувати, що в нас військово-цивільна адміністрація. Як цей баланс зберегти, кого з військових призначити на цю відповідальну посаду — питання дуже складне. Наскільки мені відомо, проукраїнський актив підтримує ідею, щоб ВЦА області очолила людина, яка захищала Донеччину. Я теж підтримую і сподіваюся, що її почують у команді нового президента. І особа ця, звісно, може бути не місцевою, але спиратися вона повинна на місцевих, яких гнобили і старі донецькі, і нові київські. Донеччина багата на талановиті кадри». Меланченко вважає, що, можливо, когось повернуть зі столиці, але про власні плани щодо роботи у владі нічого не каже, наголошуючи, що має ще попрацювати в команді на парламентських виборах.
Читайте також: Порада президенту: не запливати за буйки
ерівник донецького осередку політичної партії «Сила людей» Руслан Макарович теж упевнений, що кадрові зміни на Донеччині відбудуться нелегко: «У команди Зеленського немає фундаменту, немає підготовлених людей у регіонах. Вони будуть змушені звертатися до громадських та політичних структур. Наприклад, у громадського руху «Люди важливі» є цікавий проект, створений за принципом налагодження структури до того, як сама ініціатива вийде в політичне поле. Людей навчали так, щоб це була команда, яка працює в різних сферах. На сьогодні вони декларують, що мають 500 високоякісних спеціалістів у різних галузях. Можливо, Зе-команда використає такі структури, але одразу скажу, що це часто колишні, незручні, ображені, які були не до вподоби старій владі. І, наприклад, той самий Ремський викличе розчарування. Але я впевнений: якісно зробити заміни по всій вертикалі вони не готові. Навряд чи варто очікувати якихось відкритих праймериз на керівників районів чи областей. Тому використовуватимуть потенціали різних структур. «Сила людей» готова давати людей у владу, якщо це не суперечитиме нашим ідеям. Зараз узагалі не бачу потреби шукати якісь виходи, особливо для людей на виборних посадах, бо з ними будуть просто змушені взаємодіяти. Розумні вичікують. Наприклад, так робить голова Бахмута Олексій Рева, який працював з усіма можливими владами в Україні». Але, на думку Макаровича, найімовірніше, у регіоні будуть і гучні, показові справи про сепаратизм, наприклад, той самий голова Покровська Руслан Требушкін, за якого вже серйозно взялися компетентні органи. До речі, для багатьох у цьому сенсі буде дуже показовим, як саме складеться доля чиновників, чиї справи вже розпочалися. Наприклад, відпустять голову Новолуганського із СІЗО чи він дістане термін за сприяння сепаратизму. «Думаю, до парламентських виборів ми побачимо багато популізму, — вважає Макарович. — Кожному виборцю свій меседж. А очікування в нас тут дуже різноманітні. Наприклад, куратором по Часовому Яру в команді Зеленського був колишній керівник осередку Партії регіонів, а нині Опозиційного блоку. Ця структура мала ресурс, вони все й організували. Тому зрозуміло, чого очікує та частина суспільства. Але Зеленський є заручником курсу євроінтеграції. Загравання, звичайно, можливі, але кардинальні зміни — ні.
Приміром, нереально зупинити децентралізацію, згорнути армію чи відмовитися від української церкви. Будь-який президент, який виходитиме за ці запобіжники, приречений на провал. Громадськість сьогодні не така, як у 2014 році. З радикальних питань уже неможливий реванш на 100%. Спроби будуть, але громадськість можливості вже не дасть. Також тут багато військових, працює СБУ».
Проукраїнська спільнота Донеччини має певні очікування від нового президента. Єдиного бачення, звичайно, немає, бо нинішні вибори розкололи й цю суспільну групу: хтось очікує одразу потужного удару по місцевих корупційних схемах, а хтось узагалі не бажає бачити дії нового обранця, вважаючи це власним програшем. Інколи, як і всюди, це просто гасла, інколи конкретні речі. Наприклад, у невеличких містах хочуть бачити доступ до інтерактивних та сучасних адмінпослуг. Місцеві, які перебувають на військовій службі, вимагають посилити роботу СБУ. Не брати в армію всіх підряд, «бо в нас забагато старих кадрів або без будь-яких поглядів, або відвертих сєпарів, для яких війна — громадянська, виховна робота — взагалі нуль». Більшість застерігає нового президента від сприяння реваншу Опозиційного блоку, бо, судячи з першого туру виборів, тут нічого за п’ять років не змінилось, а багато одіозних фігур у регіоні підтримало саме Зеленського. Є навіть кардинальна думка взагалі оголосити на території області воєнний стан, щоб населення не брало участі в парламентських виборах, а в усіх наближених до лінії фронту містах створити ВЦА.
Читайте також: Зеленський і Росія: пастки розставлені
Загалом люди вимагають не поступатися інтересами України всупереч російській пропаганді, завоювати повагу в очах західних партнерів. Необхідно підкреслювати свою незалежність, автентичність, унікальність. «Тут Порошенко був сильним гравцем, тому не треба відступати від курсу. Новий президент має проаналізувати досягнення в дипломатії. Якщо знову сяде на два стільці, намагаючись досягти компромісів, дуже швидко втратить довіру і європейців, і населення». За словами депутата Іллінівської ОТГ Андрія Тарамана, передвиборчі перегони засвідчили, що в Україні люди надто політизовані: «Більшість повірила в обіцянки швидкого покращення життя, зниження цін на комуналку, закінчення війни тощо. Меншість переконана у своїй правоті й була готова йти тернистими шляхами. Я впевнений, що люди з позицією «Флешмоб 25%» і «Дякую» не підуть в опозицію до України, але стануть потужним громадським контролем для нової влади. На мою думку, Зеленському та його команді слід консолідувати суспільство. Продемонструвати незмінність євроінтеграційного курсу, економічне зростання та відновлення територіальної цілісності нашої країни». Активісти закликають не повторювати досвіду Винниченка 100-річної давнини, зберегти Україну, не допустити федералізації, автономій та інших украй небезпечних для існування країни ідей, зберегти західний вектор, привести до управління молодих професійних менеджерів, домогтися введення миротворчої місії на Донбас. Окреме побажання від тих, хто був змушений виїхати з рідних домівок через воєнні дії та окупацію: «У зв’язку з активними бойовими діями на Сході та окупацією Криму, враховуючи підлу акцію Росії з видачею паспортів на нашому рідному Донбасі, ми хочемо почути й побачити ваше відеозвернення до переселенців та жителів окупованих територій, що є патріотами України. В ньому розкажете про ваші конкретні дії, що сприятимуть перемозі України, про терміни цих дій, — закликає переселенка з Донецька Ірина Ердик. — Ми живемо тільки надією та вірою в перемогу, бо лише після перемоги переселенці зможуть повернутися додому. Цим зверненням ви дасте надію та примножите сили й віру вчителям української мови, які викладають її на окупованих територіях, і всім патріотам України, що чекають на її повернення».