«За останні роки ми розвинули дуже тісні відносини», — каже канцлерка Німеччини Анґела Меркель під час зустрічі з Петром Порошенком 12 квітня, що стала вже 16-ю від початку каденції нинішнього президента України. І цей факт він озвучив на початку прес-конференції. Для декого згаданий візит став приводом стверджувати, нібито канцлерка та її партія, оскільки Петро Порошенко мав також зустріч із головою ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер, мають симпатії до одного з кандидатів на нинішніх президентських виборах.
Так, партнери політсили Меркель по урядовій коаліції, представники Соціал-демократичної партії Німеччини, назвуть цю зустріч «політичною помилкою». А німецька преса, як-от Süddeutsche Zeitung, скаже, що «Меркель прикриває спину Порошенкові». Адже президент України, крім того, є кандидатом на посаду глави держави на другий термін і в першому турі посів другий результат, значно відставши від лідера перегонів — коміка Володимира Зеленського. Останній для європейців, як і для українців, здебільшого цілковита невідомість і таємниця. Хоча спікер СДПН із зовнішньополітичних питань Нільс Шмід того дня, коли Порошенко перебував у Берліні, зустрічався в Києві з представниками штабу Зеленського, зокрема Дмитром Разумковим, як видно із Twitter німецького політика. У короткому твіті за результатами зустрічі з командою Зеленського він каже про її проєвропейський вектор та бажання боротися з корупцією.
Читайте також: Зеленський і пустка
Саме вустами Шміда СДПН і розкритикувала зустріч Меркель із Порошенком: «Замість підтримувати передвиборчу кампанію Порошенка з поляризаційним гаслом «Я чи Путін», було б краще, якби Меркель, як і Макрон, знайшла можливість зустрітися з обома кандидатами», — заявив Шмід в інтерв’ю виданню Spiegel Online.
Про те, чи намагається бундесканцлерка допомогти Порошенку в час передвиборчої кампанії завдяки цій зустрічі, запитували й безпосередньо в неї. Вона відповіла, що політики співпрацюють навіть у час виборів. Можна також припустити, що для приватних зустрічей, а саме так, наприклад, потрактували зустріч із Володимиром Зеленським та його командою у Єлисейському палаці, у Меркель не було снаги. Напередодні візиту Порошенка померла її 90-річна матір Герлінда Каснер.
Серед західних демократій не прийнято займати чиюсь позицію в електоральній боротьбі. Та й саму Анґелу Меркель складно запідозрити в однобокості, за винятком тих моментів, коли йдеться про близькі для неї цінності. Так, після обрання Дональда Трампа американським президентом вона не просто привітала його з цією подією, як зробили інші європейські лідери, а й запропонувала свої «умови» для політичної близькості: «Німеччина та Америка поєднані цінностям демократії, свободи, поваги до права та гідності людини незалежно від походження, кольору шкіри, релігії, статі, сексуальної орієнтації чи політичних поглядів. Я пропоную наступному керманичеві США співпрацю, базуючись на цих цінностях». У своєму зверненні канцлерка виходила з попередніх расистських заяв Дональда Трампа. А під час самих зустрічей її вираз обличчя та жести були промовистішими за заяви.
Читайте також: Втрати та здобутки першого туру
Імовірно, у випадку з Порошенком зустріч у Берліні певною мірою була жестом підтримки тому зовнішньополітичному курсу, який започаткував п’ятий президент, та самому лідерові, із яким їм довелося пережити чимало в межах політичних переговорів із Кремлем. Про це свідчать бодай спогади екс-президента Франції Франсуа Олланда «Уроки влади», де він розповідає про переговори та створення мінських домовленостей, які якраз стали частиною переговорів Меркель і Порошенка в Берліні. Тоді, судячи зі спогадів Олланда, саме завдяки рішучості та силі волі бундесканцлерки вдалося отримати те, що ми сьогодні називаємо мінськими угодами.
Попри декларацію проєвропейського майбутнього штабом Зеленського, сам кандидат у президенти є не тільки повною таємницею, а й політиком із розряду тих, що нині лякають стару європейську політичну школу. Зеленського у західних медіа частіше порівнюють із Дональдом Трампом чи італійським коміком та співзасновником нині найчисленнішої в італійському парламенті партії «Рух 5 зірок» Беппе Ґрілло, ніж із Рональдом Рейґаном чи Емманюелем Макроном, на яких він так прагне бути схожим. Для сусідів у Польщі Зеленський чимось скидається на їхнього екс-кандидата в президента та співака Павела Кукіза. Щоправда, експерти зазначають, що в першого більше менеджерського досвіду, ніж у другого. Адже він не лише шоумен, а й менеджер. Тому для багатьох європейців, які спостерігають за виборами в Україні, останні є і енігмою, і чимось дуже знайомим водночас.
«Те, що маємо нині з перегонами в Україні, близьке до того, що ми бачили у Франції, у ситуації навколо Brexit чи навіть у США», — каже в інтерв’ю каналу PBS спеціальний представник Державного департаменту Сполучених Штатів Курт Волкер. У своєму коментарі він протиставляє досвідченого політика, який «певним чином розчарував громадськість, але зробив реформ більше, ніж будь-хто в Україні за останні 20 років, і вистояв проти Путіна», та «того, хто лише йде проти істеблішменту, обіцяючи серйозні реформи».
Читайте також: Камікад-Зе
Волкер, як й інші спостерігачі, судячи з його коментаря, вбачає в українських виборах загальносвітовий популістичний тренд і втому від професійних політиків. Серед прикладів, які назвав він особисто, хіба що обрання нинішнього президента Франції видається успішним для його країни. Хоча й Емманюеля Макрона, і Дональда Трампа складно назвати «зовсім новими обличчями». Про цей фактор також не забувають іноземні коментатори. Зокрема, пишуть про те в німецьких виданнях, коли характеризують українського «новачка». А «розшифровувати» його їм та іншим європейським оглядачам, як і українцям, доводиться за допомогою сцен із серіалу «Слуга народу». Порівняння в реальному житті знайти складно, у вигаданому — хіба що в епізодах одного з британських серіалів-антиутопій.
Польський журналіст Зємовіт Щерек на сторінках тижневика Polityka порівнює Зеленського з новим обличчям польської політики, лідером партії «Весна» Робертом Бедронем. «Бедронь, як і Зеленський, постійно казав про весну, про відкриття, яке розтрощить лід старих налаштувань і внесе в політику цілющий вітер. Невідомо як, невідомо за скільки часу, чиїм коштом, а головне — що буде нового». Тільки от про Зеленського-кандидата він робить висновки за серіальним Зеленським-Голобородьком.
Читайте також: ЗеКорпоратив: день виборів у штабі переможця першого туру
Тим, хто спостерігає за українськими виборами ззовні, здається, що реальність сплелася з фікцією, а телевізійний герой — із реальним кандидатом на найвищу державну посаду. Тому реакція політиків та урядовців, яким доводиться мати справу зі зростанням хвилі популізму у світі, очевидна: вони воліють бачити українським президентом нехай і не геть ідеального, але передбачуваного політика старого штибу, а не новачка, який воліє спілкуватися через відеомеседжі. Утім, вони не можуть про це казати. Саме тому заяви Анґели Меркель чи Курта Волкера та зустрічі напередодні другого туру виборів з одним із кандидатів можуть видаватися однобоким підходом.
Зважаючи на електоральні настрої напередодні другого туру, у міжнародному експертному середовищі більшає обговорень щодо команди кандидата в президенти Володимира Зеленського. І якщо щодо призначення на посаду міністра закордонних справ можна висловлювати бодай якісь припущення, то безпековий напрям для міжнародних експертів наразі суцільна невідомість. Про це, наприклад, під час обговорення в аналітичному центрі Atlantic Council казав екс-посол США в Україні та директор Eurasia Center при Атлантичній раді Джон Гербст. На його думку, оскільки Володимирові Зеленському бракує знань у ключових сферах, як-от національна безпека, то Путін може його випробувати в цьому напрямі. Саме тому він потребує сильної команди, що працюватиме у сфері національної безпеки. Водночас серед американських експертів є також ті, хто, як і професор Бейлорського університету Сергій Куделя, вбачає в перемозі Зеленського шанс для «мирної реінтеграції Донбасу в коротко- або середньостроковій перспективі». Однак така позиція поки що дещо виділяється серед оцінок інших американських експертів, які насторожені через брак інформації про кандидата, його команду та ймовірний зв’язок з одним з олігархів.