Політика

  ▪   Денис Казанський

Втрати та здобутки першого туру

Підсумки виборів для кандидатів другого ешелону

Перший тур президентських виборів визначив переможців, і тепер українцям доведеться пережити важкий період «міжтур’я». Напруження боротьби між кандидатами, що готуються до другого акту перегонів, ось-ось сягне позамежних значень. Багатьох політично активних громадян уже охопив натуральний психоз. У Facebook тільки й пишуть про те, хто кого забанив та видалив із друзів за політичну позицію. Ще гірше, що через політичні чвари люди часто припиняють стосунки й у реальному житті.

 

Та якщо для двох переможців найскладніший період тільки починається, то менш везучі кандидати, що брали участь у перегонах, тепер можуть оговтатися від напруженої боротьби та на тверезу голову підбити підсумки здобутків і втрат. Для них настав час готуватися до парламентської кампанії. Зараз їх називають невдахами, але українська політика, як показують останні події, украй непередбачувана та мінлива. Ситуація змінюється в одну мить, і вчорашній лузер може раптом опинитися в таборі переможців, а переможець — у ворожому оточенні й швидко розгубити свою перевагу.

 

Читайте також: Портрет виборця. Перший тур

 

Багато журналістів та експертів погоджуються, що справжнім переможцем стане той, хто переможе на парламентських виборах і зможе очолити уряд. Отже, боротьба за головний приз ще попереду. І може статися так, що виграють її якраз ті, хто не зміг стрибнути на президентських виборах вище третього місця.

 

Передусім ідеться, звичайно ж, про Юлію Тимошенко. Дехто вже встиг відразу після оголошення результатів перегонів передбачити їй політичну смерть. Інші, навпаки, зауважили, наскільки лідерка «Батьківщини» спокійно прийняла результати першого туру й відійшла в тінь. Розрахунок Тимошенко, очевидно, полягає в тому, щоб не муляти виборцю очі й дозволити йому втомитися від потоків чорнухи та передвиборної істерії другого туру, а потім знову з’явитися в білому вбранні. І такий маневр цілком може виправдатися.

 

Юлія Володимирівна навряд чи зможе коли-небудь повторити свої рекорди середини 2000-х, коли рейтинг «Батьківщини» сягав 30%. Однак результат голосування підтвердив, що в Тимошенко все ще є серйозна підтримка. І в майбутньому вона може зрости. Якщо Володимир Зеленський виграє президентські вибори та не зможе показати швидкий результат, його рейтинг, найімовірніше, почне падати. А оскільки до Зеленського електорат переважно перебігав від кандидатів-популістів, то й повертатиметься він, швидше за все, назад до них. І передусім, звичайно, до Юлії Володимирівни, яка й стала головним електоральним донором Зеленського. Ще за рік до виборів соціологи давали їй беззаперечне перше місце в усіх рейтингах. Але висування Зе різко змінило розстановку сил.

 

Читайте також: Перший тур виборів президента 2019. Основні цифри

 

Коронні теми, на яких завжди робила собі рейтинг Юлія Тимошенко, очевидно, нікуди не зникнуть. Якщо Зеленський стане президентом, комунальні тарифи не знизяться й газ не подешевшає. Отже, стара добра казка про зубожіння й тарифний геноцид не втратить актуальності. Усіх, хто чекає від обрання Зеленського дива, неодмінно спіткає швидке розчарування, тому що див не буває. Але вірити в них люди не перестануть ніколи, тому завжди шукатимуть собі нового чарівника.

 

Передбачити розстановку сил у майбутньому парламенті нині не береться ніхто, але такий досвідчений політик, як Тимошенко, напевно там не загубиться. А фракція «Батьківщини» в Раді наступного скликання, найімовірніше, буде однією з найчисленніших.

 

Велике представництво, очевидно, отримають і проросійські сили. Сьогодні їх є дві: після розколу Опоблоку два його крила (ахметівське та фірташівське) стали самостійними партіями. Кожна з них має шанси пройти в парламент, утім, цілком імовірно, що станеться наступне дроблення, і тоді розстановка сил зміниться. Адже Євгеній Мураєв, який на президентських виборах підтримував Юрія Вілкула, як відомо, має свою власну партію «Наші» й може піти з нею до парламенту самостійно. Президентські перегони показали, що Юрій Вілкул непопулярний серед українського електорату й, можливо, навіть є для амбітного Мураєва баластом. Отже, на парламентських виборах Опоблок, напевно, скидатиметься вже не на двоголового орла, а на триголового змія.

 

Читайте також: Що залишиться після виборів

 

Протистояння політичних проектів Ахметова та Фірташа стало однією з головних інтриг першого туру. Голосування показало: поки що беззастережно лідирує другий. За даними джерел Тижня, результат виборів став шоком для Юрія Вілкула, який сподівався на 7-8%, а отримав несподівано низький для себе результат і дуже відстав від Юрія Бойка. Не допомогли ні підтримка найпопулярнішого в країні телеканалу ТРК «Україна», ні адмінресурс в особі маси підконтрольних Ахметову депутатів, чиновників та мерів, ні тисячі працівників численних підприємств олігарха.

 

У Бойка, здавалося, стартові умови були гіршими. Олігарх Фірташ, який за ним стоїть, явно переживає не найкращі часи. Та й за своїм бекграундом Бойко явно поступається Вілкулу, у послужному списку якого немає таких гучних політичних скандалів, як широковідомі «вишки». І все ж таки саме Бойку вдалося підгорнути під себе проросійський електорат. Значну роль у цьому відіграв візит до Москви, який він разом із Віктором Медведчуком здійснив напередодні виборів. Таким чином Росія чітко вказала на свого кандидата в Україні. Вілкулу ж відповідно дісталася роль ренегата й розкольника. А тему розкольництва віднедавна проросійський електорат, як відомо, сприймає особливо болісно.

 

Хоч скільки намагався Рінат Ахметов підтримати свого висуванця, відчутного результату це не дало. Масштаби катастрофи ілюструє хоча б те, що Вілкул значно поступився Бойку навіть у Маріуполі, який є повністю підконтрольним найбагатшому олігархові України. Щоб виборець не заплутався, кого підтримувати, депутати з фракції Опоблоку в Маріупольській міськраді робили на адресу Бойка жорсткі заяви, у яких називали його «проектом влади» та звинувачували в незаконному використанні бренда Опозиційного блоку, але все виявилося марним.

 

Не набагато краще виступив й інший підконтрольний Ахметову політик Олег Ляшко, який набрав трохи більше ніж 5%. Як і для Тимошенко, катастрофою для Ляшка стало висунення в президенти Володимира Зеленського. Якщо рік тому лідер Радикальної партії, за даними соціологів, навіть мав шанси на вихід до другого туру, то тепер суттєво втрачає підтримку. В українській політиці Ляшко вже не головний шоумен. Якщо так піде й далі, то восени його партія взагалі може не потрапити до парламенту. Таким чином, президентські вибори стали одними з найбільш невдалих для Ріната Ахметова. І на те, щоб провести роботу над помилками у його людей залишилося лише кілька місяців.

 

Читайте також: Вільні та демократичні

 

Неоднозначним здається й результат Анатолія Гриценка. З одного боку, йому вдалося поліпшити свої результати порівняно з виборами 2014 року. Тоді за Гриценка проголосувало 5,5%, або 990 тис., виборців. Тепер — 6,94%, або 1,3 млн. За дуже скромних витрат на кампанію такі результати можна вважати успіхом. З другого боку — могло бути й більше. Соціологія давала лідерові «Громадянської позиції» 8-9%, але всі карти йому сплутало висунення Ігоря Смешка.

 

Смешко став для Гриценка тим, ким Зеленський став для Тимошенко. Силовик-ветеран, зрозуміло, чітко потрапляв у те саме електоральне поле, що й Гриценко. І зіграв на ньому на подив успішно. Спочатку Смешко, за даними Тижня, був технічним кандидатом, якого Адміністрація президента відправила на вибори відбирати голоси в Гриценка. Ніхто особливо й не намагався приховати цю обставину. До самого січня 2019 року Ігор Смешко спокійно працював радником Петра Порошенка й жодної політичної активності не виявляв, а розкручуванням його займалися переважнотелеканали, підконтрольні Віктору Медведчукові та лояльні до Петра Порошенка. Навряд чи хтось із самого початку припускав, що зі Смешка вийде щось серйозне. Однак його похід у політику раптово виявився настільки успішним, що тепер колишній голова СБУ, безумовно, стає самостійним гравцем. І має непогані шанси провести в наступний парламент власну невелику фракцію.

 

Серед інших підсумків першого туру уваги заслуговує хіба що низький результат кандидата від «Свободи» Руслана Кошулинського. Схоже, радикальну праву риторику вдалося повністю приватизувати Петрові Порошенку, і націоналістам на цьому електоральному полі місця майже не залишилося. Щоб потрапити до парламенту наступного скликання свободівцям доведеться дуже постаратися й запропонувати виборцям щось нове. Утім, не тільки їм.

 

Минулі вибори стали сенсаційними не лише в сенсі результатів конкретних кандидатів, а й у застосуванні нових медіа-технологій. Традиційний набір заходів — намети, білборди, газети, участь у ток-шоу — поступово втрачає свою ефективність. Зате різко збільшується ККД соцмереж. Саме їм значною мірою зобов’язані своїми успіхами два головні тріумфатори першого туру Володимир Зеленський та Ігор Смешко. Останнього активно підтримував популярний журналіст і блогер Дмитро Гордон, відеоролики якого набирали мільйони переглядів на YouTube. А Володимир Зеленський і сам має мільйонну аудиторію в Instagram та Facebook. Очевидно, повторити цей успіх без активної роботи в соцмережах уже ні в кого не вийде.