Прямий і непрямий підкуп виборців уже давно є однією з найпоширеніших передвиборчих технологій в українській політиці. Чому так сталося, зрозуміти неважко. Свою роль відіграли одразу кілька факторів: бідність, розчарування громадян у політиках, а також безкарність таких дій. Низький рівень доходів населення робить підкуп досить легкою справою. У будь-якій бідній країні знайдуться люди, готові недорого продати свій голос, особливо коли не бачать гідних кандидатів і не вважають, що за допомогою виборів можна щось змінити. Яка різниця, за кого віддати голос, за Остапа чи за Степана, якщо обидва однаково брешуть і крадуть? Інша справа, якщо хтось із них заплатить. У цьому випадку з’являється очевидний стимул поставити в бюлетені галочку.
Але головною причиною, з якої кандидати в депутати, мери та президенти стали активно й практично відкрито застосовувати підкуп, є абсолютна бездіяльність правоохоронців, які не намагаються припиняти порушення закону. В історії України не було випадку, щоб бодай хтось постав перед судом за підкуп виборців, хоча можна згадати багато історій, коли кандидати відкрито роздавали людям гроші або харчі. Всім добре запам’яталися і київські кампанії Леоніда Черновецького, і роздача продуктів командою Геннадія Корбана в 205-му окрузі у Чернігові, за що він дістав прізвисько «маршал Гречка», і масовий підкуп виборців у Луганській області за допомогою чекових книжок і пластикових карток народним депутатом Сергієм Шаховим (нині представляє партію «Наш край»), і безліч інших прикладів у різних регіонах. У жодному з цих випадків організаторів підкупу навіть не зняли з виборів, не кажучи вже про притягнення до кримінальної відповідальності. Звичайно ж, така безкарність лише заохочує вседозволеність.
Схоже, не обійдуться без масового скуповування голосів і майбутні вибори, як президентські, так і парламентські. Інформація про факти прямого та непрямого підкупу вже з’являється в ЗМІ. Опозиційні політики звинувачують владу в організації незаконних схем скуповування голосів і заявляють про те, що команда Порошенка готується витратити на підкуп мільярди гривень. Наскільки обґрунтовані такі закиди? Спробуймо відповісти на це запитання.
Читайте також: Єгор Фірсов про підкуп виборців
Коли голоси скуповують представники опозиційних сил, спіймати їх на гарячому зазвичай буває легко. З огляду на специфіку свого становища опозиційний політик може використовувати тільки обмежений інструментарій. Зазвичай це пряме скуповування голосів через «мережі», роздача продуктів чи навіть грошей на виході з виборчих дільниць.
Набагато складнішою є ситуація, коли до підкупу вдається влада, адже межа між підкупом і звичайним популізмом украй тонка. Взяти для прикладу хоча б знамениту «Юліну тисячу», яку Тимошенко під час свого перебування на посаді прем’єр-міністра роздавала населенню як компенсацію за знецінені вклади в Ощадбанку СРСР. Для всіх було очевидно, що така нехитра роздача грошей із державної скарбниці була банальним хабаром виборцю перед президентськими перегонами (який у підсумку не спрацював). Однак законних способів заборонити Тимошенко влаштувати такий атракціон щедрості тоді не знайшлося. Сьогодні цю саму технологію використовує і нинішня влада, тільки в більш заплутаній формі — руками лояльних до президента та уряду представників місцевої влади в різних регіонах України. Тепер передвиборча роздача грошей малозабезпеченим громадянам відбувається вже у вигляді разової виплати матеріальної допомоги, а не давніх радянських вкладів.
Почалася вона (виплати вже встигли прозвати «пєтіною тисячею») з Дніпра. Ще в жовтні 2018 року тамтешня міськрада ухвалила рішення «Про затвердження положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян». Виплата матеріальної допомоги за дивним збігом стартувала на початку лютого, за два місяці до президентських перегонів. Загалом на неї міськрада вирішила виділити 140 млн грн. За словами голови дніпровської громадської організації «Громадський контроль» Артема Романюкова, ці гроші міська влада перекинула з проектів реконструкції школи, стадіону та лікарні. Виплату допомоги активіст назвав підкупом виборців.
Читайте також: Хто робить виборчу кампанію
Спочатку міськрада планувала роздати 140 млн грн за спрощеною процедурою. Для отримання грошей необхідні були лише паспорт та ідентифікаційний код. Спершу передбачалося, що людям видаватимуть на руки суму до двох прожиткових мінімумів — 3842 грн. Ці гроші для мешканців Дніпра виявилися досить значними, звістка про них швидко облетіла місто, і до міської ради стали шикуватися черги з охочих їх одержати. За короткий час заяв на матеріальну допомогу набралося аж 90 тис., і влада зрозуміла, що просто фізично не зможе зупинити цю лавину й задовольнити всіх. Місцеві депутати в терміновому порядку скасували раніше ухвалене рішення про спрощення процедури отримання коштів. Але десятки тисяч людей уже встигли написати заяву й тепер чекають на матеріальну допомогу від влади.
Схожа ситуація і в Одеській області. Там теж перед виборами раптом згадали про пенсіонерів і вирішили роздати їм одноразову допомогу в розмірі 1000 грн. Щоб її отримати, треба подати заяву на ім’я голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Степанова. Заяви приймають в управліннях соціального захисту, комунальних підприємствах, ЦНАПі, а також сільрадах. Право на матеріальну допомогу мають найбідніші люди похилого віку — ті, у кого пенсія не перевищує 2500 грн.
ГО «Опора», яка займається контролем порушень на виборах, на своєму сайті закликала Одеську ОДА переглянути підхід до надання одноразової матеріальної допомоги під час виборів. В організації зазначили, що масовість явища є небезпечним прецедентом під час виборчого процесу, адже може опосередковано впливати на результати волевиявлення громадян. Однак виплачувати гроші органи влади поки що не припинили.
Формально такі виплати не суперечать законодавству. однак подекуди повідомляється й про відвертіші факти підкупу. Відразу в кількох областях громадянам пропонують підписати так зване особисте зобов’язання — таку собі розписку, у якій людина зобов’язується діяти в інтересах Петра Порошенка і в якій є, зокрема, і пункт про нерозголошення отриманої інформації. Тим, хто виявляє бажання співпрацювати, видають пластикову картку з ім’ям. Повідомляється, що власники такого пластику одразу отримують по 500 грн, а далі можуть збільшити винагороду, якщо залучать до так званої «сітки» нових людей. В інтернеті вже є чимало фотографій цих карток і підписаних «особистих зобов’язань».
Читайте також: Президентські вибори: стартові позиції
В опозиційних політичних партіях стверджують, що організатором «сіток» та відповідальним за підкуп у штабі Порошенка є народний депутат Сергій Березенко. Сам Березенко такі звинувачення категорично відкидає. Однак репутація депутата, що був викритий у підкупі людей у мажоритарному окрузі в Чернігові, а раніше належав до команди Леоніда Черновецького, який також займався відкритим підкупом виборців, дає підстави припустити, що ці звинувачення не позбавлені підстав.
Якщо спроби масового скуповування голосів виборців справді будуть, це, звичайно ж, не залишиться без уваги журналістів та спостерігачів. І тоді виникне безліч питань щодо легітимності перемоги нинішнього президента з усіма можливими наслідками. Нечесна кампанія може обернутися для Петра Порошенка дуже болючим падінням, тому якщо в його штабі і є якісь ілюзії стосовно ефективності скуповування голосів, то від них краще відмовитися, доки не пізно. Як доводить українська історія, купити або сфальсифікувати вибори на такому високому рівні не вдавалося ще нікому. А ось спроби зробити це були. І завжди закінчувалися погано для тих, хто їх затіяв