Першою «жертвою» нинішньої ситуації в Криму, на думку Даніела Брумберґа, можуть стати тривалі переговори Росії, США, Китаю, Великобританії, Франції та Німеччини для досягнення остаточної угоди, що обмежує іранську ядерну програму.
На його думку, на карту поставлено набагато більше, ніж лише ядерні переговори. Після чергово раунду пермовин минулого тижня у Відні та тих раундів переговорів, що відбуватимуться в майбутньому, головний парламентер Іранської сторони, міністр закордонних справ Джавад Заріф, також братиме участь у тіньовій грі зі своїми ультраконсервативними суперниками в Ірані.
«Він знає, що результат переговорів щодо ядерного питання буде визначати траєкторію зовнішньої і внутрішньої політики Ірану протягом десятиліть. Справді, зародкові зусилля Зарифа і президента Гассана Роугані розкрити закриту політику Ірану багато в чому залежить від просування як ідеї практики глобальної розрядки», – стверджує експерт.
«Саме тому, для ультрахардлайнерів у Тегерані конфлікт у Криму найкраща новина, яку вони мали протягом тривалого часу. Їхні внутрішні політичні далі покладаються зокрема, на підтримку Іраном власної «холодної війни» зі США. Для хардлайнерів з Ради охоронців ісламської революції їхня концепція «опору» означає набагато більше, ніж лише протидію військовій потужності Вашингтона: вона вимагає наполегливої присутності інших світових лідерів, які як Путін поділяють спільне бажання розвивати ідеологію культурного, релігійного чи національного геройства на противагу США», – зазначає Брумберґ.
Ця ідеологія, вважає експерт, або почуття образи, яке її оживляє, має глобальні масштаби. Так, події в Криму спричинили до безпекової манії автократичних режимів Венесуели та Китаю, а не лише Тегерану. Єдине, чого вони найбільше бояться, – це народні повстання.
Зворотнього результату бажають ті іранські лідери, які присвятили свою політичну кар'єру просуванню політичної розрядки, як вдома, так і за кордоном. Для них переговори щодо ядерного питання є важливим першим кроком до згортання проекту «опору», якого прагнуть хардлайнери. «Тому Зарифу доведеться важко працювати, щоб створити захисну стіну між ядерними переговорами і гуркотом нової холодної війни», – вважає Брумберґ.