Спортивний 2018-й, незважаючи на календар, уже фактично позаду. Україні він приніс гучні успіхи насамперед у професійному боксі, тенісі та дзюдо, де наші представники досягли фантастичних результатів.
Боксер Олександр Усик здобув трофей Мухаммеда Алі як переможець першої Всесвітньої боксерської суперсерії, а разом із тим заволодів поясами всіх чотирьох версій і став абсолютним чемпіоном світу у важкій вазі. Дворазовий олімпійський чемпіон Василь Ломаченко, відібравши пояс чемпіона WBA в легкій вазі у венесуельця Хорхе Лінареса, побив історичний рекорд: першим в історії став чемпіоном у трьох різних вагових категоріях, провівши лише 12 боїв. Тенісистка Еліна Світоліна виграла підсумковий чемпіонат Всесвітньої тенісної асоціації в Сінгапурі, у якому беруть участь вісім найсильніших гравців 2018 року, і першою в історії українського тенісу завершила сезон на четвертому місці світового рейтингу. Дзюдоїстка Дарина Білодід стала наймолодшою в історії свого виду спорту чемпіонкою світу. На момент, коли дівчина перемагала японку Фуну Тонакі на бакинському татамі, їй ще не виповнилося 18 років. Не можна не згадати про золото фристайліста Олександра Абраменка на зимовій Олімпіаді в корейському Пхьончхані.
За ті півтора місяці, що лишилися до кінця року, у нашої держави може з’явитися ще один чемпіон світу з боксу. Для цього харків’янину Олександрові Гвоздику в бою за титул WBC у напівважкій вазі треба здолати чинного володаря пояса, багаторічного гегемона Адоніса Стівенсона з Канади. Проте загалом спортивна палітра-2018 уже сформована. Настав час оцінити перспективи 2019-го.
Боксерські перспективи
Звичайно, основна увага буде прикута до боксерських рингів. Уже 8 грудня Василь Ломаченко проведе об’єднавчий чемпіонський поєдинок. Здолавши пуерториканця Хосе Педрасу, українець до власного пояса WBA додасть титул суперника — WBO. У перемозі Василя в цьому бою не сумнівається майже ніхто. Якщо так, то вже вимальовується перспектива наступного об’єднавчого файту. 2 лютого Річард Коммі (Гана) та Іса Чанієв (РФ) визначать чемпіона за версією IBF. Переможець навесні начебто має зійтися з Ломаченком. Відповідно недосяжним у легкій вазі для українця залишається тільки титул WBC, яким володіє американець Майкі Ґарсія. Ломаченко не приховує, що зустріч із Майкі є для нього пріоритетною. Ось лишень Ґарсія побачення в рингу з найкращим бійцем світу незалежно від вагової категорії поки що всіляко уникає. Наразі він вирішив піднятися на категорію вище й спробує відібрати пояс IBF у земляка Еррола Спенса.
Читайте також: Український спорт. Життя в борг
В Усика ситуація простіша. Усі чемпіонські пояси важкої ваги він зібрав у себе. Щоправда, зациклюватися на них не збирається. Його пріоритетом нині є суперважкий дивізіон. Не дивно, адже гонорари гевівейту й близько не співмірні з крузервейтом. Утім, виняток ще на бій Усик зробити може, якщо вирішить повернутися в бокс і провести поєдинок із кримським українцем британець Андре Ворд, який здобув славу ефектною перемогою над росіянином Сєрґєєм Ковальовим. Якщо ж ні, то Олександр уже готовий залишити нинішні титули й розпочати кар’єру супертяжа. Перший суперник начебто вже вимальовується в особі могутнього британського нокаутера Ділліана Вайта, який був присутній на нещодавньому поєдинку Усика з Тоні Беллью і, вочевидь, кине українцеві виклик після грудневого бою з Дереком Чисорою.
Зрештою, саме життя розставляє пріоритети так, що Усик із чемпіонами в найближчому майбутньому, мабуть, не зустрінеться. Вайлдер у грудні відстоюватиме титул із переможцем Володимира Кличка Тайсоном Ф’юрі з Великої Британії, а після того сподівається провести об’єднавчий бій із Джошуа. Відповідно, поки сторони домовлятимуться, готуватимуться, битимуться і відпочиватимуть, в Усика буде чимало часу. Не дивно, що нині роздмухуються чутки довкола можливого «православного дербі» між двома Олександрами: Усиком і підстаркуватим росіянином Повєткіним, який у свої 39 після поразки нокаутом від Джошуа покидати ринг не поспішає.
Мрії про «Шолом»
Після перемоги на підсумковому чемпіонаті WTA в Сінгапурі українку Еліну Світоліну запитали, про що вона мріє більше: про звання першої ракетки світу чи про перемогу в одному з турнірів із серії Grand Slam. Спортсменка відповіла, що марить найперше «шоломами».
Досі в одиночному розряді «шоломів» (трофеїв Australian Open, Roland Garros, Wimbledon, US Open) не брав жоден українець. Світоліна ходить серед фаворитів на кожному з цих турнірів уже впродовж півтора року, однак поки що вище за чвертьфінал піднятися не може. Досі Еліні бракувало моральної стійкості та фізичної кондиції, щоб витримати на одному рівні двотижневе випробовування.
Однак у тому й річ, що про ці вади тенісистка знає і 2018-го вона заклала фундамент готовності, який уже дав плоди в Сінгапурі й має допомогти в майбутньому, під час виступів на Grand Slam. Упродовж 2018-го Світоліна суттєво змінила систему підготовки й помітно схудла. Вона не приховувала, що їй довелося адаптуватися до нової ваги. І ці зміни, вочевидь, дуже виснажували. Однак, здається, процес стабілізації вже позаду й Еліна готова до нових звершень.
Також 2019-й має дати відповідь стосовно потенціалу 16-річної переможниці юнацького Australian Open-2017 Марти Костюк. 2018-й спортсменка розпочала яскравими виступами в серії турнірів на Зеленому континенті. Вінцем став вихід в 1/16 фіналу дорослого Australian Open і поразка там Світоліної. З часів знаменитої швейцарки Мартіни Гінґіс так добре 15-річні тенісистки на «шоломах» не грали. Костюк піднялася на 120-те місце у світовому рівні, однак після того настав помітний спад. Процес адаптації до дорослого тенісу виявився болючішим, ніж очікувалося.
Олімпійські перспективи
2019-й буде визначальним у контексті здобуття ліцензій на Олімпіаду-2020 у Токіо. На попередніх літніх Іграх у Ріо-де-Жанейро-2016 Україна була представлена найменшою кількістю спортсменів за всю історію — їх було 205. І медалей теж здобула найменше — лише 11, з яких тільки дві золоті.
Читайте також: Український спорт: несподівані лідери
У Токіо наша країна розраховує мати більше представництво й бути значно конкурентнішою. Утім, помітні й труднощі. Приміром, із черговими травмами завершують рік найтитулованіші з чинних олімпійців: чемпіонка Пекіна-2008 з фехтування Ольга Харлан і переможець Ріо-2016 зі спортивної гімнастики Олег Верняєв. 2018-го обоє спортсменів поверталися після тривалого процесу лікування, але давні болячки нагадували про себе знову. Зрозуміло, що на заключному етапі олімпійської підготовки Ользі й Олегові треба побудувати підготовку й змагальний календар таким чином, щоб не зійти з дистанції раніше від часу Х.
Хоч як дивно, проблеми зі здобуттям олімпійських ліцензій можуть виникнути в представників одного з найуспішніших в Україні видів спорту — боксу. Річ у тім, що чемпіонат світу-2019, який буде відбірним до Ігор у Токіо, відбуватиметься на території країни-агресора. Якщо наша команда дослухається до рекомендації Міністерства молоді та спорту і не поїде до Росії, нагода здобути перепустки на Олімпіаду через ліцензійні турніри ще буде. Однак шанси зменшаться. Зрозуміло, що такі спортсмени, як найкращий боксер світу серед аматорів 2017 року Олександр Хижняк, із завданням впораються за будь-яких обставин. А от деякі інші бійці можуть мати труднощі.
Тест на випадковість
Перемога національної збірної України з футболу та її вихід до елітного дивізіону новоствореної Ліги націй стала однією з найбільших несподіванок в українському спорті 2018 року. Втім, до такого результату треба ставитися помірковано. По-перше, слід ураховувати рівень суперників. Сучасні збірні Словаччини та Чехії проминули свій пік і поступово починають процес зміни поколінь. Україна з Андрієм Шевченком на чолі пройшла цю дорогу у відбірному циклі до чемпіонату світу-2018 і на тлі опонентів мала цілком збалансований вигляд. По-друге, не обійшлося без удачі. Українська команда чергувала справді яскраві ігрові відрізки з провальними. І за інших обставин, можливо, з іншими суперниками це могло мати наслідки.
Читайте також: Як букмекери нищать український спорт
Зрозуміло, що під час відбірної кампанії до Євро-2020, яка стартує навесні 2019-го, у групі з Україною будуть і серйозніші суперники, ніж дует опонентів за Лігою націй. А відповідно треба демонструвати збалансованіший футбол. У грі української збірної простежується почерк, але треба визнати, що укомплектована вона здебільшого посередніми футболістами. Виняток становлять Андрій Ярмоленко, який нині травмований і випав щонайменше до весни, Євген Коноплянка, у якого немає достатньої ігрової практики в німецькому «Шальке», Руслан Малиновський і Марлос. Відповідно компенсувати брак індивідуальної майстерності треба збалансованими колективними діями. Чи здатні ці футболісти грати без зривів, на максимальній концентрації — велике питання.