Ми, європейські громадяни різного походженням і з різних країн, закликаємо до глибинного переформатування європейської політики та її інституцій. Цей маніфест містить конкретні пропозиції, зокрема проект угоди про демократизацію і проект європейського бюджету. За бажання їх можуть ухвалювати й застосовувати країни, які хочуть таким чином рухатися вперед, а інші їм у цьому перешкодити не зможуть. Усі європейські громадяни, які ідентифікують себе з маніфестом, можуть підписати його онлайн. Змінити й покращити документ має право будь-який політичний рух.
Після Brexit і вибору антиєвропейських урядів у деяких країнах-членах жодного «так тримати» більше бути не може. Ми не можемо просто чекати, доки з ЄС вийдуть інші країни чи докладатимуться до його демонтажу, не вдаючись до засадничих змін у теперішній Європі.
Сьогодні наш континент руйнують дві політичні сили: з одного боку, політичні рухи, програма яких обмежується вигнанням іноземців та біженців із країни. Програма, яку багато де вже реалізують. А з другого — партії, які хоч і називають себе європейськими, але і далі думають, що необмеженої лібералізації та розширення конкуренції на всіх рівнях (держав, підприємств, територій та індивідів) достатньо для дефініції політичного проекту. Вони не бачать, що саме цей брак соціального розуміння цілей викликає в багатьох людей відчуття покинутості напризволяще.
Читайте також: ЄС: фактор інфантильності
Є соціальні та політичні рухи, які намагаються вирватися з цього фатального діалогу, розробляючи нове політичне, соціальне та екологічне обґрунтування Європи. Після десятиліття економічної кризи таких специфічно європейських кризових ситуацій не бракує: структурне недофінансування громадського сектору, особливо освіти, навчання та науки, зростання соціальної нерівності, пришвидшення глобального потепління, а ще криза прийому мігрантів та біженців.
Але часто цим рухам важко даються формулювання і точний опис альтернативного проекту, як вони бачать Європу майбутнього та необхідну інфраструктуру для політичного прийняття рішень.
Ми, європейські громадяни, публікуючи ці три документи: маніфест, угоду і бюджет, надаємо конкретні пропозиції, які є у відкритому доступі для всіх людей. Ці пропозиції не ідеальні, але мають важливу перевагу: вони є. Громадськість може їх розвивати.
Вони ґрунтуються на впевненості в тому, що Європа повинна створити власну модель для гарантування справедливого й сталого соціального розвитку своїх громадян. Єдиний шлях переконати їх у цьому — більше не робити невизначених теоретичних обіцянок.
Якщо мета ЄС — знову здобути солідарність своїх громадян, то це вдасться лише за умови надання конкретних доказів того, що Європа спроможна подбати про співпрацю між європейцями, за якої до фінансування тих громадських благ, яких так болісно бракує сьогодні, вдасться залучити бенефіціарів глобалізації.
Читайте також: Die Welt: Поруч чи разом?
Європейські збори мають подбати про посилення солідарності
Це означає, що великі концерни сплачують більший внесок, ніж малі та середні підприємства. І що люди з дуже високими доходами платять більше, ніж люди з малими. Нині ситуація інша.
Наші пропозиції ґрунтуються на створенні бюджету демократизації, який обговорюватимуть та ухвалюватимуть суверенні Європейські збори. Це нарешті дасть Європі можливість створити публічну інституцію, яка не лише буде спроможна негайно реагувати на європейські кризи, а й забезпечуватиме базові публічні та соціальні блага і послуги в межах сталого та солідарного економічного укладу. Це врешті наповнить життям обіцянку вирівняти умови життя та роботи, дану ще в Римських угодах від 1957 року.
Цей бюджет, якщо так вирішать Збори, фінансуватиметься з чотирьох великих європейських податкових джерел, які зроблять реальним принцип європейської солідарності. Європейськими податками обкладатимуться доходи великих підприємств, найвищі приватні доходи (понад €200 тис. на рік), найбільші приватні активи (понад €1 млн) та викид СО2 (мінімальна ціна €30 за тонну).
Якщо бюджет, як тут запропоновано, буде закріплено в розмірі 4% ВВП, із нього могли б фінансуватися наука, освіта, навчання та європейські університети. Амбітна інвестиційна програма для нового форматування нашої моделі зростання, для фінансування прийняття та інтеграції мігрантів і підтримки тих, хто працює на реалізацію цього переформатування. Окрім того, для бюджетів країн-членів це створить можливість зниження регресивних податків, які сьогодні обтяжують зарплати чи обмежують споживання.
Читайте також: ЄС у світі кривдників
У згаданій пропозиції йдеться не про створення «трансферного союзу», за якого в «зразкових» країн слід відбирати гроші й передавати їх економічно слабшим. У проекті угоди про демократизацію це чітко закріплено обмеженням порогової різниці між відрахованими видатками і виплаченими доходами країни на рівні 0,1% ВВП.
Проте вирішальним є інший пункт: йдеться передовсім про зменшення нерівності в окремих країнах, про інвестиції в майбутнє всіх європейців, починаючи, звісно, з наймолодших, не надаючи при цьому преференцій окремим державам.
Оскільки діяти треба швидко, водночас вивільняючи Європу з актуального технократичного глухого кута, ми пропонуємо заснувати Європейські збори. Це буде інституція, яка обговорюватиме та ухвалюватиме як нові європейські податки, так і бюджет демократизації. Її можна заснувати без зміни чинних європейських угод.
Європейські збори, звичайно, мали б комунікувати із сучасними центрами ухвалення рішень (особливо з єврогрупою, де щомісяця неформально збираються міністри фінансів єврозони). У разі неможливості дійти згоди остаточне рішення було б за Зборами. Інакше їхня здатність функціонувати як новий транснаціональний політичний простір, у якому партії, соціальні рухи та недержавні громадські організації нарешті могли б висловитися, буде значно обмежена. Це загрожуватиме і їхній ефективності, адже тут ідеться саме про звільнення Європи від одвічної млявості в міждержавних переговорах.
Ми не повинні забувати, що чинний у ЄС принцип одноголосності у фінансово-політичних питаннях роками блокує запровадження європейського податку й уможливлює постійний відплив багатих і мобільних у податковий демпінг — практика, яка працює, попри всі урочисті промови. Доки не буде реформовано правила ухвалення рішень, нічого не зміниться і в цьому питанні.
Оскільки Збори матимуть право стягувати податки, а отже, втручатися в ядро демократичного, фінансово-політичного та соціального укладу країн-членів, дуже важливо, щоб вони справді складалися з національних та європейських парламентаріїв. З огляду на те що центральна роль належатиме національно обраним представникам, національні парламентські вибори будуть де-факто європейськими.
Читайте також: Тріумф слабкості
Національно обрані члени Зборів більше не зможуть просто перекидати відповідальність на Брюссель. У них не буде іншого вибору, окрім як пояснювати своєму електорату, які проекти та бюджети вони планують обстоювати на Зборах. Через спільну роботу національних та європейських депутатів виробиться культура спільного урядування, яка нині існує лише на рівні глав держав і міністрів фінансів.
Тому в доступній онлайн-угоді про демократизацію ми пропонуємо, щоб 80% членів Європейських зборів становили члени національних парламентів країн-підписантів (пропорційно до населення й представлених у законодавчому органі партій), а 20% — члени актуального Європарламенту (пропорційно до представлених політичних груп).
Про цей розподіл можна дискутувати. Наш проект міг би функціонувати і з меншою часткою національно обраних представників (наприклад, 50%).
Щоправда, зменшення цієї частки, на нашу думку, швидко призведе до звуження демократичної легітимності Зборів з огляду на участь усіх європейських громадян у новому соціальному та фінансовому пакті. А конфлікти легітимності між національними та європейськими виборами можуть швидко призвести до фіаско проекту.
Європейці, об’єднуйтеся!
Треба діяти швидко. Було б добре, якби всі країни — члени ЄС невідкладно приєдналися до цього проекту. І щоб чотири найбільші держави єврозони (які разом представляють понад 70% її ВВП та населення) від початку були в ньому. Але загалом проект складено так, що його може приймати й застосовувати будь-яка кількість країн.
Цей пункт важливий, адже дає змогу країнам і соціальним рухам через прийняття цього проекту чи пропозицію кращої редакції сигналізувати про свою готовність невідкладно робити дуже специфічний поступ.
Ми закликаємо всіх європейських громадян усвідомити свою відповідальність і долучатися до деталізованої та конструктивної дискусії щодо майбутнього Європи.
———————————
Серед перших підписантів окрім французького економіста Томи Пікетті італійський політик Массімо Д’Алема, професорка європейської політики в Університеті Кремса Ульріке Ґеро, професор права в Школі управління Герті в Берліні Крістіан Йорґес, Вольфґанґ Меркель із Берлінського наукового центру соціальних досліджень і Ґабріель Цукман з Університету Берклі.