За дев’ять місяців 2017 року по допомогу до поліції звернулося майже 94 тисяч українців, які постраждали від домашнього насильства. Це офіційна статистика Міністерства внутрішніх справ. Утім, як наголошують у громадській організації «Ла Страда – Україна», яка створила гарячу телефонну лінію для жертв домашнього насильства, статистика поліції – це не більше 15% реальних випадків. Зазвичай жертви насильства просто терплять, замовчують і нікуди не звертаються, оскільки йдеться про стосунки між близькими людьми.
Ситуацію могла б змінити ратифікація в Україні Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству – так званої Стамбульської конвенції. Вона була розроблена у 2011 році в Стамбулі й набула чинності 2014-го. Україна підписала документ, проте досі його не ратифікувала, а діяти конвенція починає після ратифікації державою та внесення відповідних змін у національне законодавство.
«Компромісна» імплементація
Ратифікаційний законопроект перебуває у парламенті вже цілий рік, його вніс сам Петро Порошенко. Проте нардепи безстроково відклали ухвалення документа, оскільки низка народних депутатів побачила в ратифікації Стамбульської конвенції «загрозу сімейним цінностям» і «пропаганду гомосексуальних шлюбів» через наявність понять «ґендер» та «сексуальна орієнтація». Крім того, проти ратифікації конвенції виступила Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. У Раді церков заявили, що Стамбульська конвенція не передбачає можливості застережень щодо окремих її положень, які стосуються поняття ґендеру в його розумінні як чоловіча та жіноча статі, «що несе в собі неприпустимі загрози для інституту сім'ї та подружжя в Україні».
Чиатйте також: В Україні в трьох містах запрацюють поліцейські мобільні групи з протидії домашньому насильству
Натомість у першому читанні були ухвалені два законопроекти, які імплементують деякі норми Стамбульської конвенції в українське законодавство. Наприклад, законопроект №5294 про запобігання та протидію домашньому насильству створює Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства – електронну базу даних, де буде зберігатися інформація про всі зафіксовані інциденти. Зазначимо, що спочатку в законопроекті згадувалося слово «ґендер» як соціально закріплені ролі, які певне суспільство вважає притаманними жінкам і чоловікам. Але під час обговорення деякі народні депутати обурювалися цим фактом, апелюючи до «християнських цінностей». Тому документ ухвалили за основу, домовившись, що термін вилучать.
Микола Величкович, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, розповів, що в тексті законопроекту до другого читання «ґендерно зумовлене насильство» замінили на «насильство за ознаками статі». «Конфлікти, пов’язані зі статтю, ми обіграли іншими термінами. Нам головне створити механізм для боротьби з цим явищем (домашнім насильством – Ред.), а не гратися у слова. Що таке ґендер – це ролі, які грають чоловік і жінка. У нас є «насильство за ознаками статі». Таким чином ми знімаємо цю напругу навколо закону», – розповів Величкович Тижню.
За його словами, ухвалення імплементаційних законопроектів та ратифікація конвенції не заважають одне одному, втім зараз важливіше створити механізм, який діятиме на практиці. «Сама конвенція – це декларація, але вона не працює без законів. Мінсоцполітики, яке якраз повинно вести цей реєстр і на яке лягає тягар профілактики домашнього насильства, представники Національної поліції кажуть – дайте нам механізм, тому що нам уже потрібен інструментарій для реагування на домашнє насильство», – каже нардеп. Також, за його словами, законопроект покликаний створити атмосферу суспільної нетерпимості до домашнього насильства, щоб свідки насильницьких дій не замовчували їх, а реагували.
Серед новацій – поняття дитини-кривдника: передбачається можливість влаштувати таку дитину до родичів чи в установу для дітей для запобігання повторним інцидентам. Також вводяться поняття тимчасового заборонного припису та обмежувального припису для розмежування кривдника та його жертви. «Як працює зараз: є виклик поліції через насильство в сім’ї, вони можуть на кілька годин затримати кривдника. А потім він повертається назад, і часто продовжує бити чи знущатися зі своїх близьких, тоді знову приїжджає поліція і накладає штраф. Але штраф накладається на всю сім’ю, і ті, хто постраждав, виявляються удвічі покараними. Поліція каже – дайте нам механізм, щоб ми могли ізолювати кривдника від жертв на якийсь час, створити певні інститути, які допоможуть запобігти ескалації», – розповідає Величкович.
Чиатйте також: Еволюція гідності. Про корені насильства в українському суспільстві
Він зазначає, що зараз із фронту повернулося багато ветеранів із розладами, їхні стреси часто відбиваються на сім’ї, а законопроект може допомогти в цьому, оскільки передбачає запуск соціальної терапії: кривдник зможе прослухати курс лекцій, пройти спеціальні заняття. За словами Величковича, держава готова надати кошти для таких заходів, крім того, є міжнародні організації, що погодилися виділяти гранти під навчальні програми і просвітницьку роботу.
Ще один законопроект щодо протидії домашньому насильству №4952 вносить зміни у Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України. Зокрема, зміни вносяться у ст. 66 ККУ: обставинами, які пом’якшують покарання, визнаються вчинення злочину «під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження, катуванням з боку потерпілого». Величкович пояснює, що така норма має захистити жертв домашнього насильства, які можуть захищаючись завдати нападникові тяжких чи смертельних травм. Керівник ГО «Ла Страда», яка є членом комісії з питань помилування при президентові, раніше повідомляла в інтерв’ю виданню «Цензор», що абсолютна більшість жінок, які звертаються із клопотанням про помилування, відбуваючи покарання за статтею 115 ККУ (умисне вбивство) – це жінки, які вбили свого чоловіка або партнера в результаті тривалого насильства над ними. Законопроект має зменшити їхню відповідальність.
Також до Кримінального кодексу додається стаття 126-1, яка визначає домашнє насильство як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного чи економічного насильства щодо близької людини, що не спричинило тяжких наслідків. Такі дії караються ще й обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років, а не лише громадськими роботами чи адмінарештом.
Величкович прогнозує, що законопроекти можуть бути ухвалені в цілому вже до Нового року. За його словами, №5294 про запобігання та протидію домашньому насильству зараз проходить вичитку в Головному юридичному управлінні, до нього внесли понад 400 правок. Нардеп називає його компромісним. «Якщо Стамбульську конвенцію не всі готові підтримати, то до цих законопроектів ніхто зауважень не має, навіть церква готова підтримати. Тому те, що можна запустити – треба запускати, а потім працювати далі над імплементацією конвенції», – каже він.
Захисту недостатньо, потрібен комплексний підхід
Натомість у правозахисних колах вважають, що народні депутати «компромісними» законопроектами намагаються формально закрити питання ратифікації Стамбульської конвенції, проте ці документи не охоплюють усіх її положень та не гарантують комплексного захисту від домашнього насильства.
«Стамбульська конвенція – це міжнародний документ, у розробці якого брала участь також і Україна. Він передбачає дуже комплексний підхід до вирішення проблеми домашнього насильства, від налагодження механізмів моніторингу, захисту потерпілих до роботи на запобігання домашньому насильству. Коли держава ратифікує міжнародний документ, вона зобов’язується імплементувати його норми у своє законодавство. Якщо конвенція буде ратифікована, ми отримаємо на практиці можливість реалізувати весь комплекс заходів», – розповіла Тижню Марія Гур’єва, речниця правозахисної організації Amnesty International Ukraine.
Чиатйте також: Теж не мовчали. Кампанії проти насильства на Заході
Гур’єва зазначає, що ратифікація Стамбульської конвенції має велику підтримку суспільства попри опозицію церкви та консервативних нардепів. «Зараз ратифікацію намагаються замінити такими законами. Фактично все це робиться для того, щоб виправдати нератифікацію конвенції, показати, що в нас нібито є закон. Проте ці закони не дозволять боротися з проблемою домашнього насильства комплексно, в цьому полягає основна проблема. З одного боку є рух України в напрямку міжнародних норм, стандартів, комплексне вирішення проблеми насильства, а з іншого – спроби створити щось таке місцевого типу, аби закрити питання», – каже вона.
Правозахисниця наполягає, що не враховуючи поняття ґендеру та сексуальної орієнтації імплементаційні законопроекти фактично нівелюють значну частину ефективності Стамбульської конвенції. «Таким чином депутати забрали можливість отримати захист, наприклад, у трансґендерів. Поняття ґендеру є достатньо ключовим, це не те ж саме, що стать. Усі люди мають певний ґендер, а стать – це медичний показник, причому в медицині він має значно більше варіацій, ніж у нас прийнято вважати. Ми в суспільстві повинні керуватися словом ґендер – це соціальний конструкт. Люди можуть мати різні ґендерні ідентичності. Суть конвенції в тому, що вона спрямована на якомога більшу кількість людей. Те що відбувається у нас – це спроба виключити деякі категорії людей, не помітити їх наявність, зробити зручний документ, протягнути його, поставити галочку. Але на практиці це буде принципово не те, документ не дасть можливості забезпечити такий захист постраждалим від домашнього насильства, як це може зробити Стамбульська конвенція», – розповіла Гур’єва.
Деякі народні депутати пропонують ратифікувати конвенцію із застереженнями щодо слова «ґендер», буцімто це може стати вирішенням проблеми. Так, багато країн ратифікували документ із застереженнями, проте вони не стосувалися статтей із поняттями, пояснює Микола Величкович. Стамбульська конвенція передбачає застереження до кількох статтей, але не до термінів. Крім того, каже Величкович, в українському законодавстві немає юридичного визначення терміну «ґендер», тому слід спочатку ввести такий термін, а потім ратифікувати конвенцію, яка його містить.
Нововведення від поліції
У червні 2017 року в окремих районах Києва, Одеси, а також у Сєвєродонецьку Луганської області запрацював пілотний проект із протидії домашньому насильству «ПОЛІНА» (поліція проти насильства). Його робота полягає в тому, що на виклики виїжджають поліцейські, які пройшли спеціальні тренінги, іноді до мобільних груп входять працівники соціальних служб. Станом на 1 листопада МВС відзвітувало про 1451 звернення. У результаті виїзду поліція складає адмінпротоколи, виносить попередження, проводить профілактичні бесіди. За цей час було відкрито 22 кримінальні провадження проти кривдників. У 2018 році проект планують поширити на інші міста, в перспективі – на всю Україну. У МВС зазначають, що кількість звернень зростає, це свідчить, що громадяни готові просити про допомогу.
Як розповів в інтерв’ю Радіо Свобода Василь Богдан, заступник начальника відділу дільничних офіцерів поліцїї департаменту превентивної діяльності Нацполіції, успіхом у цій сфері можна назвати досягнення системи закритого циклу – коли особа отримує комплексний захист: оперативну реакцію після звернення на лінію 102, конфіденційність, професійних працівників, супровід до безпечної інфраструктури, надання потрібної медичної, психологічної та правової допомоги. ««Поліна» – це фундамент для того, щоб у подальшому виявлення випадків домашнього насильства було своєчасним та дієвим завдяки чіткій взаємодії й алгоритму дій відповідних служб», – зазначив він. За словами Богдана, більш досконалою ця робота стане після ратифікації Стамбульської конвенції та ухвалення закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству».