Світ

  ▪   Віталій Рибак

Теж не мовчали. Кампанії проти насильства на Заході

Які кампанії проти насильства над жінками проводили у світі й наскільки успішні вони були
Матеріал друкованого видання
№ 28 (452)
від 14 липня, 2016

Смілива кампанія проти насильства над жінками #яНеБоюсьСказати, яку розпочала громадська активістка Анастасія Мельниченко у Facebook, набула величезного суспільного резонансу в Україні та за її межами. Тисячі дописувачок поділились історіями про вчинену над ними наругу й відкрили багатьом людям очі на справжні масштаби проблеми.

Досягнення, безперечно, величезне, однак буде прикро, якщо на цьому ефекти флешмобу закінчаться. Це аж ніяк не перша така акція у світі, і багато з них давали відчутні плоди у вигляді, скажімо, змін до законодавства, що мали протидіяти насильству над жінками.

Найгучнішою серед кампаній останнього часу була німецька #NeinHeißtNein (#НіОзначаєНі), яка почалася після низки зґвалтувань, учинених у Кельні новорічної ночі. Майже відразу на веб-сторінці change.org з’явилася петиція, яку ініціювала Національна спілка жіночих консультаційних пунктів та жіночих екстрених викликів «Жінки проти насильства». У ній звучав заклик до Бундестагу пришвидшити розгляд законопроекту про уточнене визначення зґвалтування (цей документ німецьке Міністерство юстиції розробило ще у 2015-му). Петицію поширювали в соцмережах із хештегом #NeinHeißtNein, і вона дуже швидко набрала 100 тис. підписів.
Проблема зі старим законодавством полягала в тому, що у ст. 177 Кримінального кодексу Німеччини насильство проти жінки вважалося зґвалтуванням лише тоді, коли жертва чинила фізичний опір, що потрібно було ще довести. Простого «ні» було замало, щоб злочинець відповідав за власні дії. Однак депутати з якихось причин не поспішали розглядати проект нового закону.

Читайте також: В Україні фіксують збільшення кількості звернень щодо насильства у сім'ях демобілізованих та воїнів АТО

Але події в Кельні викликали широкий резонанс не лише в суспільстві, а й у парламенті. Уже не було сумніву, що слід негайно оновлювати правові норми, чітко прописувати принцип «ні означає ні», визначений Стамбульською конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яку Німеччина ратифікувала. Майже півроку тривало громадське обговорення, результатом котрого стали зміни до Кримінального кодексу, за які всі депутати Бундестагу висловились одноголосно 7 липня. Однак для остаточного ухвалення закону ще потрібно дочекатися рішення верхньої палати — Бундесрату, хоча сюрпризів там не очікують.
Безліч подібних кампаній проводять і по інший бік Атлантики. У Сполучених Штатах більшість із них спрямовані проти насильства у вишах, адже кожна четверта американка стає його жертвою, саме навчаючись там. Фігурантами справ часто є найавторитетніші університети на кшталт Єльського.

У США більшість кампаній спрямовані проти насильства в університетах, адже кожна четверта американка стає жертвою насильства під час навчання в коледжі

Одна з таких кампаній розпочалась у 2013-му. Александру Бродскі, студентку Єля, ще на першому курсі під час вечірки намагався зґвалтувати її друг-одногрупник, проте, на щастя, спроба була невдалою. Звернення дівчини до адміністрації навчального закладу не дало відчутного ефекту. Її попросили мовчати про інцидент, аби не створювати собі та оточенню додаткових проблем, а колишнього друга просто попередили й заборонили до неї наближатися.
Зрозуміло, що студентку не влаштував такий сценарій. Разом із 15 товаришами й товаришками вона подала скаргу на Єль до Офісу громадянських прав США, у якій апелювала до дев’ятої редакції освітніх поправок, прийнятих Конгресом США іще в 1972-му. У них, окрім іншого, йшлось і про рівні можливості для обох статей у здобуванні освіти, фінансованої державним коштом. Після розгляду справи університет спонукали ретельніше стежити за дотриманням цих норм «наступного разу».

Тоді Александра разом з іншими жертвами насильства організувала петицію до Міністерства освіти Сполучених Штатів, яку теж було розміщено на веб-сторінці change.org. У цій відозві активісти благали посилити боротьбу проти «культури» нападу на жінок, що поширювалася в американських університетах. Кампанія дістала назву «Знай свою IX». Звернення підписало 175 тис. осіб, і воно зовсім скоро дало результати.

Читайте також: В Україні від насильства в сім'ї потерпає 60% дітей

Проблему розглянули на найвищому рівні. Рада Білого дому у справах жінок і дівчат та Офіс віце-президента США в січні 2014-го випустили спільну доповідь і створили нову оперативну групу, яка мала на меті покласти край насильству над жінками в університетах. Очолюють цю групу віце-президент Джо Байден та старший радник президента США Валері Джарретт.
«Президент знає те, що і я: свобода від сексуального насильства є одним із основоположних прав людини. Жодна людина не має права здійняти руку на жінку хоч би з якої причини — будь-якої, окрім самооборони. [...] Чоловіки повинні взяти на себе більше відповідальності. Чоловіки повинні втручатися. Мірою зрілості є готовність говорити і ще далі говорити, почати змінювати культуру», — сказав на презентації доповіді віце-президент Байден. Та чи вдалось американцям упоратись із проблемою цілком? Однозначно ні, хоч у багатьох університетах і запровадили спеціальні курси на тему подолання сексуального насильства. Після змальованих вище подій трапилась уже як мінімум одна така гучна історія — у Стенфорді. Нападника, тамтешнього зіркового спортсмена-плавця, вдалося притягнути до відповідальності, але він дістав тільки шість місяців ув’язнення.
Враховуючи досвід цих кампаній, можна констатувати, що в суспільствах різних країн справді є резонанс і підтримка боротьби проти насильства над жінками. Одначе, доки активісти не починають лобіювати інтереси жертв насилля в урядах, законодавчі зміни (а відповідно й реальні наслідки) з’являються вкрай повільно.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.