Порцелянову «Балерину» української художниці Оксани Жнікруп (та, звісно, її гігантську кітчеву копію авторства Джефа Кунса), знов обговорюють на Заході. Днями авторитетне мистецьке видання The Art Newspaper опублікувало розслідування – свого роду продовження резонансної травневої історії про «плагіат Кунса» – під заголовком «Познайомтеся із митцем, що ховається поза скандальними балеринами Джефа Кунса».
Формально більша частина тексту присвячена долі Жнікруп та деталям, які підтверджують той факт, що плагіату з боку Кунса не було. Але родзинка матеріалу в іншому – видання звернуло увагу на те, що Росія не вельми коректним чином зуміла долучитися до історії скульптури, яка взагалі-то зійшла з конвеєру київського заводу, та ще й намагається заробити на цьому геть некоректні гроші. Виявляється, російська компанія «Пєтродворцовий часовой завод» ще в червні відкрила у Москві виставку скульптур Жнікруп, яку планує восени везти до Парижа, а на своєму сайті продає статуетки «Балерина Лєночка» за шалені суми – від 300 тисяч до 30 мільйонів російських рублів. Для порівняння – ще наприкінці травня роботи художниці у різноманітних колекційних каталогах оцінювали приблизно у 100-150 доларів. «Балерини» й досі зберігаються в сервантах любителів радянської порцеляни, щоправда більшість з них не читає мистецькі ресурси.
Читайте також: Як сперечалися щодо «Балерини» Кунса: хроніка однієї образи
Коротко нагадаємо хронологію історії. Наприкінці травня цього року нова робота культового художника Джефа Кунса була однією з топових тем західних мистецьких видань і українських соцмереж. 12 травня балерину всадовили біля Рокфеллер-центру в Нью-Йорку, 23 травня у Facebook з’явився допис грузинського художника Ладо Почхуа, який проживає у Нью-Йорку, – той першим звернув увагу на схожість роботи Кунса із скульптурою української художниці Оксани Жнікруп, яка з 1955 до 1987 року працювала скульптором на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де й була виготовлена «Лєночка». Невдоволення борців за справедливість ширилося українським, а потім і англомовним сегментом соціальних мереж, дійшли до офіційної сторінки Рокфеллер-центру, аж раптом питання плагіату було знято: онук Оксани Жнікруп повідомив, що представники Кунса звернулися до його бабусі ще 7 років тому і отримали права на використання образу. Хвиля уваги минула, 2 червня роботу Кунса за розкладом прибрали з-під нью-йоркського хмарочосу, але найцікавіше було попереду.
Російська компанія «Пєтродворцовий часовой завод» (це, до слова, один з найстаріших заводів Росії) вирішила, за висловом The Art Newspaper, «стрибнути в останній вагон» і долучитися до інформаційного шлейфу медійної історії.
На сайті інтернет-магазину фірмових годинників «Ракєта» з’явився дуже цікавий прес-реліз. У ньому завод хвалиться тим, що організував у Москві спеціальну виставку статуеток «Балерина Лєночка» та «Балерини перед виступом», які надихали Джефа Кунса на його інсталяції по всьому світові: «Ця подія, – зазначає реліз – присвячена випуску нового годинника «Ракєта» «Балерини» – дизайнерської роботи першої солістки Большого театру Анни Тіхомірової, а також тріумфу роботи російсько-українського скульптора Оксани Жнікруп та її славетних статуеток».
Афіша виставки. Напис «1974, зроблено в Росії» є викривленням фактів (статуетку зроблено в УРСР, на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі).
Далі цікавіше: за версією авторів прес-релізу, «зірки Большого театру – Артьом Овчарєнко та Анна Тіхомірова першими помітили «непристойну» схожість робіт Джефа Кунса та популярної радянської статуетки». […] Про це вони повідомили колекціонеру радянського мистецтва, їхньому другу – графу Жаку фон Польє, креативному директору заводу годинників «Ракєта»». Про фейсбук-допис художника з Нью-Йорку – ані слова.
Вочевидь, саме статуетки з колекції фон Польє і обрали для експонування на виставках – у червні в «креативній студії» «Ракєта», з кінця червня до 23 серпня – у монобрендовому бутіку в Москві. У вересні балерини Жнікруп поїдуть до Петергофа, а протягом усього жовтня їх демонструватимуть на Вандомській площі в Парижі.
Читайте також: Бенксі vs Brexit, Нью-Йорк vs Трамп: нова хвиля політичних висловлювань у мистецтві
На інтернет-сайті заводу статуетки виставлені у продаж під стилістично неграмотною назвою, яка яскраво свідчить про бажання долучитися до слави відомого на увесь світ автора: «Оригінальна статуетка «Балерина» Джефа Кунса роботи Оксани Жнікруп».
Скріншот із сайту офіційного інтернет-магазину Raketa-shop.com. Ціна на найдорожчу зі статуеток в рублях – 30 мільйонів, в євро – 500 тисяч.
Сайт також зазначає, що у випадку, якщо для статуетки дійсно знайдеться покупець, її доставка можлива у будь-яку точку світу в день закриття виставки 23 серпня.
Лишається додати, що експерти не в змозі визначити, де знаходиться найперший «оригінал» статуетки і яким був її загальний тираж. Справа в тому, що завод-виробник зачинився ще у 2006 році, а його колекція – зникла. Видання Deutsche Welle свого часу публікувало доволі «детективний» коментар наукової співробітниці Національного музею українського народного декоративного мистецтва Тетяни Нечипоренко з цього приводу: «Колекція заводу зникла. Музей заводу мав передати її нам.
Читайте також: Флірт без діалогу. Амбіції та помилки Kyiv Art Week
За законами України такі музеї не мають права бути приватизованими, ми з цим боролися, ми за це судилися, але нам не вдалося. Усю колекцію вкрали». Враховуючи ці факти, доводиться припустити, що астрономічна ціна на «балерин» від «Ракєти» базується виключно на волюнтаризмі маркетологів компанії.