У квітні державне телебачення Білорусі (Бєлтелерадіокомпанія – БТ) випустила у світ фільм під назвою «Білий легіон чорних душ», присвячений подіям, які відбувалися наприкінці Березня у Мінську. Масові акції протесту, на які вийшли кілька тисяч людей, назвали «підготовкою до державного перевороту», а затриманих, які потрапили до СІЗО та за ґрати КДБ – терористами. За інформацією білоруських медійників, саме ці люди, які належали до організації «Білий легіон», планували влаштувати у столиці Білорусі «криваве побоїще». Як докази, наводилася доволі сумнівна інформація про «арсенали зброї», «закордонне фінансування» та «табори підготовки бойовиків». За місяць до виходу фільму в світ Бєлтелерадіокомпанія опублікувала ще один так званий фільм-розслідування під назвою «Звонок другу». Його присвятили ролі білоруської опозиції у маршах не-дармоїдів (як відомо, в Білорусі відбувалися протести проти рішення штрафувати громадян, які не працевлаштовані офіційно). Як і у попередньому випадку, не забули згадати про «закордонних донорів», які нібито давали гроші для масових акцій. Крім того, ці фільми об’єднує нібито «роль України». Тут і співпраця Білого легіону з УНА-УНСО, і нібито тренувальні табори Правого сектору, в яких білоруські «терористи» проходили «бойову підготовку», і участь окремих білорусів у війні на Донбасі в якості «підвищення кваліфікації». Картинку доповнювали кадрами протистояння українців з «Беркутом» на Майдані та хронікою часів нацистської Німеччини, яка чергувалася з кадрами, відзнятими у спортивних таборах в Білорусі. Мали місце й маніпуляції фактами, як от нібито участь «бандерівців» у розстрілах у Бабиному Яру чи знищення села Хатинь. Затриманих же білорусів прямо чи опосередковано називали послідовниками Бандери або й взагалі – нацистами.
«З нашого боку ніхто не планував якихось дій. Як для вас (українців – авт.) існує ілюзія, що як почати зміни у владі, то Росія скористається ситуацією, так і у нас. Якщо спробувати посунути Лукашенка – Москва цим скористається. Виборів у нас в країні нема давно, всі це розуміють, любові до того, хто виконує обов’язки президента немає, але є розуміння, що РФ ще гірша. Активісти пішли у нейтралітет», – пояснював Тиждень.ua засновник Легіону Сергій Числов.
Можна стверджувати, що підготовка до затримань активістів, зокрема й інформаційна, почалася напередодні Дня Волі. Так, 17 березня в інтернеті поширюється заява, зроблена нібито Мирославом Лозовським, нині помічник директора видавництва «Кнігазбор», а за версією правоохоронних структур Білорусі – один з очільників «Білого легіону». У ній лунали заклики виходити на протести зі зброєю. Не лишилася осторонь і БТ, яка у своєму фільмі, присвяченому Легіону, показала нібито «вилучення» арсеналів озброєнь та боєприпасів.
Читайте також: Змагары. Як білоруси воюють за Україну
Мова йшла про схрони із залізною арматурою, на думку медійників, заготовленої для вуличних боїв із озброєними силовиками, та спроби провезти вонепальну зброю через кордони. Не обійшлося без України – окремо пропагандисти згадують про невідомий джип, який нібито проривався з території України в Білорусь начебто в ніч на 25 березня. В авто знайшли кілька вогнепалів та магазини з патронами. Також, за словами БТ, з України через кордон намагалися провезти 55 патронів до пістолету ТТ, що, на думку авторів фільму, є «цілим арсеналом». Щоправда, українські прикордонники виступили із заявою, в якій зазначили: жодних джипів зі зброєю через кордон не проривалися. Незалежні ж журналісти Білорусі, з якими вдалося поспілкуватися, сприйняли інформацію про заздалегідь приготовану арматуру скептично. Адже, за їх словами, такі схованки робити не обов’язково – до послуг потенційних «бойовиків» будь-яка металобаза Мінська. «Лист Лозовського» та інформацію про глибоку конспірацію спростували колишні члени Білого легіону.
«Я перебував в Індії, коли з’явилася нібито заява від «Білого легіону», підписана Мирославом Лозовським. Хтось від його імені створив акаунт в соцмережах і почав розсилку. Я одразу зателефонував Мирославу, спитав що відбувається. Він сказав, що поняття не має. Вирішили, що йому треба виїхати з країни. Однак не встиг – Лозовського «взяли» у Мінську», – розповів Числов.
Згодом у Лозовського вдома провели обшук. Як повідомила його наречена Світлана, силовики від початку намагалися провести огляд помешкання без Мирослава, пояснюючи, що він «скоро має приїхати». Згодом вони завели чоловіка додому.
Читайте також: У Білорусі люди вийшли на несанкціонований мітинг
«Він був побитий, в крові. Нам заборонили розмовляти. У квартирі знайшли шеврони-сувеніри, активно цікавилися символікою України. З квартири забрали мальовані символи Білого легіону. Як вдалося з’ясувати, Мирослава затримували люди в штатському: його витягли з авто, після чого вже привели у квартиру. Автомобіль простояв ніч відкритим, а його обшук проводили вже наступного дня. Транспортний засіб чомусь опинився на заправці. Його обшукували без адвоката. В багажнику знайшли автомат. Хоча звідки він там взявся – не знаю. Я часто їздила на цій машині і можу сказати – навіть чогось подібного там у Мирослава бути не могло», – розповіла Світлана журналістам.
Ще одного «екстреміста», Андрія Дундукова, білоруські силовики затримали 21 березня на кордоні з Україною, коли він разом із сім’єю намагався виїхати з країни. Чоловік працював в МНС водолазом. За словами дружини Дундукова Анни вони з чоловіком і дитиною їхали відпочивати.
«Ми їхали з чоловіком відпочивати в Україну. Але на кордоні нас затримали. Розвели з Андрієм по різних кімнатах, довго допитували. Автомобіль конфіскували, а нас із чоловіком і дитиною вночі привезли до Мінська. Віддали лише речі дитини. Вдалося дізнатися, що Андрія мають відвезти до КДБ. Я довго намагалася з’ясувати де він, КДБ порадило писати запит. Але відповідь на нього я отримала аж за два тижні. У нашій квартирі також відбувся обшук, за дев’ять днів після затримання. У шафі дитини знайшли коробочку із запалами для гранат. Звідки вона там взялася – важко сказати», – розповіла журналістам Анна.
Загалом за ґратами опинилося понад 30 осіб. На момент написання матеріалу 16 затриманих відпустили під підписку про невиїзд. Ще 17 залишалися у мінському слідчому ізоляторі №1. 21 фігурант справи отримав обвинувачення за ч.3 ст. 293 Кримінального кодексу республіки Білорусь про масові заворушення. За непідтвердженою інформацією, частині затриманих також інкримінують ст. 287 КК РБ – створення незаконного збройного формування та участь у ньому. Найсуворіша санкція за цією статтею – позбавлення волі до 7 років.
Окрім екс-активістів «Білого легіону», у «справі патріотів» також фігурує молодіжний клуб «Патріот», який, фактично, займався патріотичним вихованням та допризовною підготовкою юнаків. Аби зрозуміти зв’язок між цими організаціями, варто глянути на історію їх створення.
Читайте також: У Мінську відбулася масова акція проти Лукашенки
«Білий легіон» виник з Білоруського об’єднання військових, яке з’явилося після розвалу СРСР. До об’єднання входили діючі військовослужбовці, які допомагали поверненню колег на територію Білорусі з теренів колишнього Союзу. Колишні члени БОВ зауважують, що їх організація не була політичною, а до своїх заслуг вони зараховують приведення до присяги на вірність країні солдатів та офіцерів білоруського військового округу. У 1996 році молодші члени організації заснували «Білий легіон». Саме тоді у Мінську відбувалися масові марші й мітинги (до 50 тис осіб) на захист незалежності країни. Оскільки, як відомо, в той час активно просувалися ідеї створення союзної держави, до якої мали увійти Росія та Білорусь. До складу Легіону входило приблизно 200 осіб. За словами колишніх членів організації, вони займалися охороною мітингів, а також, подеколи, співпрацювали з правоохоронцями, аби уникнути конфронтації. Окрім того, організація займалася патріотичним вихованням та вишколом молоді. За словами активістів Білого легіону, вони радили своїм вихованцям вступати до правоохоронних органів чи силових структур, аби в майбутньому вони «стали опорою для країни».
На початку 2000-х влада Білорусі розгромила організацію. Агенції, через які набирали молодь, не змогли пройти ліцензування, а самій організації відмовили в офіційній реєстрації. Відтак, «Білий легіон» припинив свою діяльність, а всі подальші дії колишніх членів організації можна назвати приватною ініціативою, не пов’язаною з Легіоном.
«Ми не могли займатися відкритою агітаційною роботою, не було свіжої крові. А просто говорити у своєму колі про одні й ті ж речі не було сенсу. Тож ми вирішили організувати спортивні клуби і готувати людей з перспективою на те, що вони виростуть і стануть нормальними офіцерами. І концепція працювала. Діяльність Легіону ж зупинилася. Хтось із нас пішов у бізнес, хтось пішов на службу, хтось на держпідприємства», – пояснив Числов Тиждень.ua.
Вищезгаданий клуб «Патріот» був одним із таких. Щоправда, за словами Числова, він перебував під постійним наглядом КДБ. Представники структури час від часу перевіряли клуб та знімали на відео все, чим займалися вихованці.
«Клуб 15 років офіційно зареєстрований. Туди постійно ходять працівники КДБ, слухають, про що говорять вихованці й тренери, дивляться, які заняття відбуваються. Все відбувається на одному й тому ж місці, неподалік Бобруйська. Працівники КДБ записували на відео все, що діти робили – ледь не їх розмови одне з одним. І тут під День Волі з’являється джип зі зброєю, заява Лозовського і ці відеозаписи. Виявляється, що Легіон – глибоко законспірована структура, яка готує державний переворот», – розмірковує Числов.
Читайте також: Без виграшу. Чому не повстає Білорусь
Ситуація із затриманими ускладнена й тим, що точної інформації про кримінальні справи, які завели на них, немає. Адже адвокати підписали акти про нерозголошення, а слідство подає частини матеріалів хіба що через державні ЗМІ. Правозахисники вже виступили із критикою таких затримань, проте вони не можуть визнати «призначених екстремістів» політичними в’язнями, оскільки до початку судів точної інформації не буде. В той же час, родичі затриманих заявляють про побиття і, подеколи, тортури. Втім ані підтвердити, ані спростувати цю інформацію не видається можливим, оскільки у нерегулярних листах, які надсилають ув’язнені, про це не має жодного слова. Що й не дивно, оскільки переписка контролюється силовиками. Наразі ж лишається хіба що очікувати на офіційний старт судових засідань, на яких можна буде побачити матеріали слідства. Приблизно тоді ж ми отримаємо відповіді на питання: чи справді всерйоз правоохоронці Білорусі ставляться до «українського сліду» у, фактично, політичній справ.
