“Вигадувати неіснуючі теракти стало фірмовою стравою від Трампа”, – написала газета “20 minutes ». Певне, не знайти такого французького видання, яке б відмовило собі у задоволенні покепкувати з лідера найсильнішої країни світу. Благо, інформаційних приводів не бракує: Дональд Трамп що не день, то підставляється — недоладними заявами, скандальними наказами, хамством до преси…
Незугарні демарші Трампа тішать аниамериканські комплекси, поширені у Франції. “Його бояться, бо американський лідер виглядає геть непередбачуваним, але й багато хто в душі радіє, – каже Жан-П”єр, студент Сорбонни. – Французи щасливі, що американський лідер — неначе клоун на арені цирку. З часів де Голля, якщо не раніше, Франція марить діалогом на рівних з Америкою. Недостатній рівень виховання та загальної культури Трампа дозволяє наївно сподіватися, що нарешті у нас з”явився шанс не бліднути у порівнянні.”
“Трамп став — наче персонаж комічного серіалу, який дивиться ціла країна, – підхоплює тему Жан-Франсуа, майбутній перекладач. – Лише місяць при владі, а вже в останньому французькому селі не знайдеш родини, де б з нього не посміялися. Манія величі та постійні ляпи — це кумедне сполучення. На обивательському рівні, цей тип підвищує самооцінку пересічного француза”.
Читайте також: Еманюель Макрон. Лялька-мотанка a la française
Французька преса також не шкодує епітетів та в’їдливих коментарів для нового американського лідера. Медіа жваво обговорюють марнотратство, невихованість, дивацтва поведінки президента Трампа, не оминаючи теми можливої залежності від Москви. “Якщо президентство Барака Обами коштувало американській державі 96 мільйонів доларів, Трамп здатний збільшити цей кошторис на сотні мільйонів, – цитує американський часопис Washington post французький інтернет-ресурс www.gala.fr. – Поїздки магната є неймовірно виснажливими для секретних служб… Зокрема, Дональд Трамп вже здійснив чотири поїздки до свого клубу на Флориді з початку президентського мандату. Ці вихідні в своєму, як каже Трамп, “зимовому Білому домі”, вже коштували державній скарбниці, згідно з Washington Post, 10 мільйонів доларів. У стільки обійшлася робота служби безпеки, патрулі морських прикордонників, а також витрати на численну команду, яка супроводжувала Трампа.”
Негативний приклад шокує, але й перегукується зі скандалом довкола французького політика Франсуа Фійона, який, використовуючи фіктивний винайм на роботу дітей та дружини, закачав з державного бюджету на персональні рахунки родини понад мільйон євро. Той факт, що резиденція Трампа на Флориді підвищила ціни для всіх тих, хто знає про часті приїзди президента та шукає нагоди перетнутися з ним або його близьким колом, підштовхує французів до висновку, що з етичними стандартами у великій політиці — величезні проблеми. Невибагливість виборця трансформується в численні небезпеки, бо якість політичного процесу напряму залежить від приіоритетів та потенціалу особистостей, що його здійснюють.
Читайте також: Франсуа Фійон. Жертва Пенелопгейту
Власне, про персональні характеристики. Часопис L'Express звернув увагу на таку делікатну тему, як психічне здоров”я Дональда Трампа. “Тисячі медичних експертів підписали петицію, аби визнати Трампа психічно хворим,” – повідомляє видання. Публікація цитує декількох фахівців, американських та французьких, які діагностували в президента США “настільки нарцисичний профіль, що відео з його виступами демонструють студентам, як класичний вияв нездоров”я”. Група американських фахівців з психіатрії, пише журнал, вимагає дострокової відставки президента через “нездатність виконувати свою роботу”, посилаючись на 25 статтю конституції США.
Тижневик цитує психолога Дена Мак-Адама, автора дослідження психологічного профілю Джорджа Буша. Він визначає Трампа “повністю нездатним до емпатії”. L'Express посилається на фрацузького психіатра П’єра Лембея, який доводить, апелюючи до прикладів Муссоліні, Сталіна, Мао, Франко, Каддафі, що “нарцисичність притаманна диктаторам.”
“Всі політики мають нарцисичні характеристики, – переказує “L'Express» думку французького дослідника Івана Віара з університету Paris Descartes. – Проте Трамп пішов далі за інших. Можемо казати не лише про нарцисичну особистість, але й про нарцисичні розлади. Він не тільки вважає, що всі довкола – до його послуг, але й — що реальність мусить підлаштовуватися під його бажання.”
Прихильники Трампа, прогнозовано, заперечують якість діагностики на відстані, виключно за зовнішніми спостереженнями за особою. Хоча б тому, що публічна поведінка не завжди є автентичною: це може бути гра, з метою досягти цілі. “Трамп міг би скористатися “статегією божевілля, розвинутою Генрі Кісінджером, що керував дипломатією за президента Річарда Ніксона (1969-1974). До неї ж зовсім нещодавно вдався у Греції дехто Алексіс Ципрас. Статегія полягає в тому, щоб переконати співбесідника у вашій неадекватності, для того, аби примусити його до перемовин під страхом катастрофи”, – пише “L'Express».
Щоденна економічна газета Les Echos наголошує на непопулярності Трампа: 39% загальної підтримки. “Всього лише за місяць при владі Дональд Трамп видовищно розколов суспільну опінію своєї країни”, – цитує часопис американську інституцію Pew Reseash Center.
Читайте також: Марін Ле Пен. Спокуса автократії
Врешті, знайти прихильні статті про Трампа у французькій якісній періодиці не так і просто. “Le Figaro», скажімо, хоч і не вважає москвофільство небезпечною характеристикою політика, оприлюднила декілька критичних статей про американського лідера. В одній з публікацій часопис, зокрема, наголошує: “Російське досьє на Трампа є на 100 відсотків правдою. Російський уряд шантажує його, не лише через те, що він дав себе обпісяти російським проституткам, але й через гірші справи.” Газета цитує американського співака Мобі, який вважає: “Ми живемо в страшні часи, позаяк наш некомпетентний президент опинився в руках іноземної влади”.
Трамп дивує, Трамп дратує, Трамп насторожує… Поза тим, у політичних колах Франції є й ті, хто радий його приходу до влади. Окрім Марін Ле Пен, яка бачить у перемозі Трампа перспективу власного приходу до влади і вже з”їздила до Сполучених Штатів, сподіваючись встановити з новим американським лідером прямий контакт, є ще група голлістів, з кола поміркованих правих, які вважають, що саме такий холодний душ є дуже доречним для якнайшвидшого дорослішання європейців. “Ізоляціонізм Трампа — це шанс для Євросоюзу замислитися про суто європейську систему безпеки, – виклав свої думки Тижню Тьєррі, кадровий французький військовий. – Інстинкт самозбереження мусить підштовхнути нас до зміцнення власного оборонного потенціалу. Сьогоднішня Європа, в питаннях безпеки, повністю залежна від американців, на яких тримається НАТО. А якщо перестане триматися? Треба вже думати про інші способи організації системи захисту власних громадян від численних загроз: тероризму, експансіонізму Росії, інших небезпек. Чим гірший Трамп, тим краще він мотивує європейців взятися, нарешті, за голову.”
Читайте також: Французькі праймеріз: вода на московський млин
У перспективі власних президентських виборів Франція дивиться на Сполучені Штати під керівництвом Трампа неначе у криве дзеркало, вгадуючи своє можливе майбутнє, якби президентом стала Марін Ле Пен. Недарма провідна “фронтовичка” не втомлюється повторювати, що відчуває “ідеальну співзвучність” з новим президентом Америки. Трамп у цьому сенсі міг би стати чудовим щепленням від політичного інфантилізму. Чи дійсно стане — дізнаємося влітку. “Європа цінностей, Європа політична побудована методом подолання криз”, – любить наголошувати Філіпп де Сюрмен, колишній посол Франції в Україні. Криза, за всіма параметрами, – очевидна. Її подолання може вивести європейські країни на нову систему стримувань та противаг в питаннях безпеки, зокрема, тому, що новий американський лідер обіцяє максимально послабити трансатлантичну вісь.