Америка наближається до різкого повороту праворуч. Невідомо тільки, яким буде кінцевий пункт призначення: таким, що сподобався б Рональдові Рейґану, тобто США стануть країною низьких податків із помірним регулюванням і вільними ринками, у якій кожна людина чи підприємство може вільно багатіти за мінімального втручання держави, або більше націоналістичною, популістською та навіть етатистською, де питання права, порядку, ідентичності та культурної традиції відіграватимуть таку роль, яку європейські політичні демагоги не тільки визнаватимуть, а й вітатимуть.
У глибині душі багато лідерів республіканців у Конгресі хотіли б отримати щось ближче до першого варіанта. Але вранці після дня виборів хранитель рейґанівського вогню і спікер Палати представників Пол Раян зійшов на трибуну у своєму рідному Джейнсвіллі, штат Вісконсин, і присягнув Дональдові Трампу. Раян, прихильник вільної торгівлі та фіскального консерватизму, який нещадно критикував Трампа під час виборчої кампанії, віддав новообраному президентові належне за те, що той зміг вибороти мандат на свій варіант політики. Він подякував новообраному президентові, який на хвилі своєї особистої популярності здобув голоси стільком кандидатам-республіканцям, що у Вашингтоні вперше з 2007 року стало можливим створити республіканський уряд єдності.
Але якщо Раян і його колеги — лідери Конгресу хочуть вижити за цього нового порядку, їм доведеться звикнути до кількох нових моментів. Виграти вибори Трампу допомогло те, що він пішов проти традиційних догм республіканців щодо бар’єрів у торгівлі (йому вони подобаються, а великий бізнес лякають), бюджетних видатків (новообраний президент не бачить нагальної потреби реформувати виплати із соціального забезпечення людям похилого віку), стосунків із російським президентом Владіміром Путіним (Трамп є його прихильником) та імміграції. Ті, хто підтримує Трампа, переконані: їм пообіцяли, що держава збере докупи й видворить мільйони іноземців без належних документів, зокрема сотні тисяч молодих людей, які приїхали до США в дитячому віці й захищені від депортації виконавчими наказами Барака Обами. Також вони сподіваються, що на кордоні з Мексикою виросте стіна, тож, очевидно, таки доведеться будувати щось матеріальне, аби запобігти бунту серед електорату, хоча Конгрес може виступити проти витрачання величезних сум на спорудження описаних Трампом фортифікацій.
Читайте також: Як вплине перемога Дональда Трампа на країни ЄС: думка експертів
Багато хто в партії тепер прагне показати, що її давні консервативні принципи можна синтезувати зі світоглядом Трампа. Раян казав про те, щоб звільнити рядових працівників від Obamacare — законодавства, яке регулює систему медичного страхування. Сигналом до тотальної війни проти екологічного регулювання і схем з охорони довкілля, які Обама сподівався залишити в спадок своїм наступникам, став виступ Раяна про необхідність стримувати диктатуру федеральної влади, щоб зберегти засоби для існування шахтарям, фермерам і тваринникам, які користуються державними землями в західних штатах. Але лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл одразу після виборів спростував обіцянку Трампа про обмеження каденції членів Конгресу (то була частина його плану зі зміни політичної культури у Вашингтоні).
Оптимістично налаштовані республіканці прогнозують, що роль Трампа буде подібною до статусу президента компанії: він визначатиме загальну стратегію, а щоденну управлінську роботу делегуватиме Конгресові й віце-президентові Майку Пенсу — затятому християнину та консерватору у фіскальній політиці, який був членом Палати представників до того, як став губернатором Індіани. На їхню думку, Трамп — це бос, який не читає рекомендаційних звітів і вважає за краще проводити брифінги віч-на-віч. Його більше хвилює те, що ефективно працює і що співзвучне його трудовому електорату, а не тонкощі ідеологій. Звісно, республіканці мають нагоду зробити Америку такою, як вони хочуть. Трамп зможе призначити щонайменше одного суддю Верховного суду, а загалом по всій країні розраховувати на підтримку 34 губернаторів-республіканців. Партія Обами слабша, ніж будь-коли за кілька останніх поколінь, і ще більші втрати її чекають у 2018 році, який перекроїть карту Сенату зі значною перевагою республіканців.
Консерватизму слід сподіватися в кожному елементі внутрішньої політики. За словами сенатора від штату Вайомінг Джона Баррассо, хірурга за фахом та одного з керівників Сенату, чи не першою на черзі для демонтажу стане Obamacare. Кілька його колег пояснюють своє переобрання на довиборах, які відбувалися того самого дня, що й президентські, непопулярністю цього закону про медицину, каже Баррассо. Він пояснює, що республіканцям не обов’язково вносити до Сенату законопроект на 2 тис. сторінок як альтернативу Obamacare: Трамп може просто розгромити програму свого попередника, якщо призначить нового міністра охорони здоров’я, який ослабить численні вимоги Obamacare, а Конгрес підготує альтернативи, що через податкові кредити, ощадні рахунки й більшу конкуренцію забезпечать дешевше (хоча й не таке всеохопне) медичне страхування. Оскільки зараз Obamacare охоплює десятки мільйонів американців, республіканці захочуть передати штатам ту керівну роль, яку нині відіграє у ній федеральний уряд (демократи при цьому прогнозують, що все одно мільйони людей залишаться неохопленими страхуванням).
Читайте також: Чого чекають від Трампа-президента у США?
Лідери республіканців у Конгресі й радники Трампа передбачають швидкий поступ до масштабнішого видобутку американського газу, нафти і вугілля завдяки прокладанню нових трубопроводів (зокрема, і замороженого нафтогону Keystone XL із Канади), спрощенню експорту природного газу або наданню дозволів для буріння нових свердловин і шахт на державних землях.
За словами старшого радника Трампа, природоохоронні відомства й Департамент внутрішніх справ США (відповідає за землекористування, геологічну розвідку, національні парки) буде укомплектовано прихильними до бізнесу чиновниками відповідно до гасла «кадри вирішують усе».
Зміна клімату
Бізнесмени, яких пророкують на посади на кшталт міністра енергетики або внутрішніх справ, — це нафтовик з Оклахоми Гарольд Гамм і засновник компанії з енергопостачання Форрест Лукас. Радники виборчої кампанії Трампа (останній називає зміну клімату маніпуляцією) розповіли йому, що виробництво вітчизняної енергії можна збільшити на $150 млрд на рік, і закликали негайно відмовитися від усіх кліматичних зобов’язань, узятих президентом Обамою. Вони прогнозують, що нова консервативна більшість у Верховному суді поставить хрест на плані «Чиста енергія» (розробці епохи Обами, що має на меті обмежити використання вугілля у виробництві електроенергії) і припинить дію правил, які дали більше контролю над водними шляхами федеральному уряду. Президент Трамп, напевно, має юридичні повноваження для відмови від Паризької угоди щодо зміни клімату, яку Сполучені Штати ратифікували цього року, хоча це може зайняти якийсь час. Варто очікувати судових позовів від штатів під владою демократів, які вимагатимуть втручання федерального уряду, щоб обмежити викиди парникових газів, що забруднюють довкілля.
На думку одного радника з економічних питань, Трамп може забезпечити масштабне зменшення податків за перші 100 днів свого президентства. Знизити податкові ставки для бізнесу може бути політично простіше, ніж реформувати оподаткування фізичних осіб, зокрема популярні податкові канікули на іпотечні відсотки. Не виключено, що Адміністрація Трампа запропонує великим компаніям амністію, якщо вони повернуть на батьківщину прибутки, які тримають за кордоном, і витратять частину їх на великі нові інфраструктурні проекти. Хоча лідер більшості в Сенаті Мітч Макконнелл нещодавно натякнув, що інфраструктура не належить до головних пріоритетів.
Читайте також: No Apocalypse
Попри свою популістську риторику, Трамп, цілком імовірно, призначить міністром фінансів Стівена Мначина, колишнього банкіра з Goldman Sachs і фінансового керівника його виборчої кампанії. Можна очікувати, що й інші ключові посади дістануться тим республіканцям, які від самого початку підтримали новообраного президента: сенатору від штату Алабама, близькому радникові Трампа й категоричному противникові імміграції Джеффу Сешенсу, а ще колишньому мерові Нью-Йорка (і бойовому псу президентської кампанії) Руді Джуліані. Члена Палати представників від Джорджії Тома Прайса називають можливим кандидатом на посаду керівника Офісу управління та бюджету в Білому домі, а за крісло державного секретаря змагаються колишній спікер Палати представників Ньют Ґрінґіч, сенатор від штату Теннессі Боб Коркер і губернатор штату Нью-Джерсі Кріс Крісті (якого сватають і на посаду генерального прокурора, але він нібито вважає її недостатньо високою). Портфелі з національної безпеки, ймовірно, дістануться таким радникам, як генерал-лейтенант Майкл Флінн, що є полум’яним критиком Обами та колишнім керівником Розвідувального управління Департаменту оборони, і відставному генерал-лейтенантові Кіту Келлоґґу.
Коли передвиборча кампанія ще тривала, гранди зовнішньої політики з колишніх республіканських адміністрацій були серед найжорсткіших критиків Трампа й не сприймали його геополітичних поглядів. Тепер їм потрібно вирішити, чи допомагати новому президентові, який не має досвіду роботи на державній службі. У такій ролі може виявитися Стівен Гедлі, радник з національної безпеки в Адміністрації Джорджа В. Буша, котрий утримувався від коментарів на адресу Трампа.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com