«А мені прикро, що вибори у Франції вже через півроку, – каже приятелька. – Не встигне Трамп "розвернутися" у всій своїй красі, щоб французи належним чином оцінили наслідки такого вибору та, можливо, передумали б обирати Ле Пен”…
Подібні міркування — досить поширені. Оцінюючи нову геополітичну ситуацію, що формується внаслідок приходу до влади в Америці Дональда Трампа, французи проектують події насамперед на себе. Адже очевидний аналог нового американського лідера у французькому політикумі — Марін Ле Пен. Не дивно, що саме лідерка Національного Фронту перша з усіх французьких політиків привітала Трампа з перемогою, навіть не дочекавшись офіційного проголошення результатів.
“Ці вибори — третій палець зарозумілим елітам”, – узагальнив Луї Альйо, перший заступник у партії та коханий керівниці ФН. Інші французькі популісти, — депутат Європарламенту Надін Морано, засновниця Християнсько-демократичної партії Крістін Бутен, – також відверто радіють “ляпасу, що його дістав політичний істеблішмент.” Жан-Фредерік Пуасон, один з учасників праймерізу правих у французьких президентських виборах, вже поквапився висловити в Твіттері задоволення “перемогою виборців над системою”.
Втім, не лише відверті популісти та очевидні однодумці Трампра у Франції радіють його приходу до влади. “Багато хто з відомих політиків ніколи не зізнається в своїх правдивих почутттях, з міркувань політичної коректності та іміджу, – каже знайомий паризький політичний журналіст. – Але у душі вони були б щасливі заховатися за тих же Трампа, Ле Пен, Джонсона, та їхніми руками повирішувати проблеми, до яких самі не наважуються підступитися”.
Читайте також: Світ про перемогу Трампа: це виклик західній моделі демократії
“Чому європейські політичні лідери таємно бажали перемоги Трампа?” – замислився популярний загальнополітичний сайт Atlantico. Часопис надає слово докторанту Сорбонни Мішелю Ламберу, який вважає, що для країн ЄС прихід до влади Тармпа — жодним чином не катастрофа, а навпаки — привід змобілізуватися, позбутися політичної інфантильності та навчитися розраховувати на власні сили. “Трамп стверджується в політичній лінії, протилежній до тої, яку втілювали Сполучені Штати після Другої світової війни, – вважає політолог. – Його Америка — закрита на собі, протекціоністська, з мінімальним залученням до європейських справ. Як ніби в ХІХ столітті. Віднині Європа не зможе розраховувати на таку ж підтримку з-за океану, як вона мала після Другої Світової. Це дозволить керівникам європейських держав зробити “великий федеральний прорив”, що наблизить ЄС до параметрів великих потужностей, бо США більше не будуть здатні стабілізувати периферію Євросоюзу (Росію, країни Східного партнерства, Близький Схід).”
Намагаючись знайти бодай щось доброго в поганому, французькі медіа, експерти, політики передовсім зосереджуються на питанні: чи можлива перемога популіста, подібного до Трампа, у Франції? Тривога відчувається і в лівому, і в правому таборі. “Голосування за Трампа — це наслідки бунту з боку середнього класу проти правлячих еліт,” – заявив голова партії “Республіканці” Лоран Вокьєз. “Демагогія та екстремізм створюють потужні ризики для демократії”, – вважає імовірний кандидат від правих на президентські вибори Ален Жюппе.
Читайте також: Вибори в чотири тури
Від лівих першим зреагував на новину міністр закордонних справ Жан-Марк Ейро. “Треба спробувати зрозуміти, що робитиме цей новий президент, – сказав він уранці в одному з телевізійних інтерв”ю. – Поки що, все, що він каже, спричиняє саму тривогу.” Інший соціаліст, міністр сільського господарства Стефан Ле Фоль, зауважив, що для Європейського Союзу настав час посилити власне європейську систему безпеки. На необхідності оновлення оборонних потужностей та на посиленні боєздатності ЄС політик наголошує не вперше. Президент Олланд, у свою чергу, пообіцяв співпрацювати з Америкою “без поступок та в дусі незалежності”.
Ердоган, Путін, Орбан, а тепер ще Трамп… Французи ошелешено усвідомлюють, що погані сни інколи справджуються, і навіть швидко. Загроза Ле Пен, яку до перемоги Трампа окреслювали тільки виходом лідерки Національного фронту до другого туру, набуває нових, чіткіших обрисів. Поразка Клінтон отверезила багатьох з тих, хто по-дитячому вірив, що в Америці може статися тільки “хеппі-енд”, бо це ж — Америка! “Всі ми подорослішали за одну ніч”, – сумно узагальнює колега. І додає: “Західний світ незворотньо втрачає свою комфортність.”