“Реакція французьких очільників продемонструвала розрив між прихильниками Європи, які закликають діяти, та євроскептиками, які святкують перемогу,” – написав правий щоденний часопис Figaro. Справді, мало хто з помітних політичних діячів з самого ранку уник нагоди прокоментувати Brexit.
“Треба поважати вибір британців, – заявив на ранковій прес-конференції президент Олланд. – Франція продовжить співпрацю з цією дружньою країною. Проте, це голосування створює труднощі ЄС.” Він додав, що “Франція має виняткову відповідальність в Євросоюзі, який вона будувала та якого бажає”, і додав, що в понеділок бачитиме Меркель.
“Шкода Великої Британії, – написав у Твіттері міністр закордонних справ Жан-Марк Ейро. – Європейський Союз працює, але мусить діяти та віднайти довіру народів. Це — терміново”.
“Нині, коли Велика Британія вийшла з ЄС, Євросоюзу час виходити зі ступору”, – зауважив, також у Твіттері, перший секретар правлячої соціалістичної партії Жан-Крістоф Камбаделі.
Читайте також: Франсуаза Том: «Москва ставить перед собою завдання переконати громадян ЄС, що їхні інституції непотрібні та неефективні»
Кандидат на посаду президента від партії “Республіканці” та мер Бордо Ален Жюппе в інтерв’ю радіо Europe 1 зазначив: “Я думаю, що найбільшою помилкою було б робити вигляд, ніби в складі 27 учасників ми зможемо продовжувати, як раніше, ніби нічого не сталося. Треба писати нову сторінку, новий розділ в історії Європи”.
“Кризу треба якнайшвидше перетворити на можливості”, – висловив побажання в ітерв”ю радіо RTL Бріс Ортефе, колишній міністр внутрішніх справ з партії “Республіканці”.
Прихильники Європейського Союзу намагаються змобілізуватися, в перспективі надзвичайної наради ЄС, призначеної на 28 червня. Натомість, популістські та сувереністські кола не приховують ентузіазму та вже почали наполягати на подібному референдумі у Франції. Лідер Нацфронту Марін Ле Пен закликає з Твіттера перейти «від Brexit до Frexit ».Її миттєво підтримали колеги по партії та, зокрема, племінниця, депутат Національної Асамблеї Маріон Ле Пен.
Лідер сувереністського руху “Вставай, республіко” Ніколя Дюпон-Еньян також зрадів “перемозі свободи”. Він заявив у п”ятницю вранці в інтерв”ю Sud Radio: “Я висуваю свою кандидатуру на посаду президента Франції, щоб наново переуклати чимало міжнародних угод та визначити на новій основі наші взаємини з ЄС.”
Читайте також: Порошенко в Парижі: між футболом та Brexit
Нині французькі медіа намагаються розібратися, які конкретні наслідки матиме рішення британців не лише для них самих, але й для партнерів по Євросоюзу.
“Результати референдуму не мають прямої юридичної дії, але прем’єр-міністр Девід Кемерон уже подав у відставку та повідомив, що навіть якщо переміг проект, який він не підтримував, він зробить все можливе, аби результат волевиявлення британців якнайшвидше втілився в життя, – пише щоденна газета «Le Monde». – Тепер, щоб Велика Британія покинула ЄС, вона мусить офіційно оголосити це на Європейській Раді, як визначає стаття 50 Лісабонської угоди… Документ передбачає двохрічний період на вихід з організації, який, за згодою сторін може бути скороченим… Попереду — тривалі переговори про припинення членства, особливо — стосовно всього того, що пов”язане з доступом до спільного ринку. Непевність може тривати десятиріччя. Це не добре для фінансових ринків”…
Le Monde наголошує, що вихід Британії потягне за собою зміни в механізмах прийняття рішень. “Прихильники ліберальної лінії втрачають густо заселену країну, – пише часопис. – “Ліберальний блок”, до якого входили, зокрема, Велика Британія, Нідерланди та Чехія, скорочується з 25 відсотків до 15 від загального населення ЄС. Німеччина регулярно буде змушена долучатися до цього блоку, щоб долати поріг у 35 відсотків, необхідний, щоб накласти вето. Віднині знадобиться підтримка більш консервативних країн, щоб надалі втілювати ліберальну стратегію. Донедавна рушійною силою ЄС виступали Німеччина, Франція та Велика Британія. Без Лондона, який міг ставати, за потреби, ситуативним союзником, Берлін залишається віч-на-віч з Парижем, без суттєвої противаги. Згода між Парижем і Берліном набуває ше більшого значення. Відповідно, вплив Парижа на європейські процеси збільшується.”
“27 членів ЄС хочуть якнайшвидше виштовхати Лондон назовні”, – з таким заголовком вийшла щоденна економічна газета “Les Echos ». Стаття розповідає, посилаючись на джерела часопису в Брюсселі, що Брюссель волів би закінчити процедуру “розлучення” в найшвидші терміни, щоб не спровокувати ланцюгової реакції. Небезпеку негативного прикладу також досліджує телебачення “France 24 ». Ранковий сюжет аналізує заклики крайніх правих у Нідерландах та Франції. “Британський референдум створює дуже небезпечний прецедент, – пише “Le Figaro ». – Існує великий ризик, що приклад надихне інших, або проголошуючи референдуми, або шантажуючи такою перспективою, щойно якісь з побажань не враховані Брюселем. Не лише в Парижі існує побоювання, що вихід Британії — це перший крок до розпаду ЄС”.
Шок від результатів референдуму в Британії очевидний. Тема причин та наслідків цього голосування фактично витіснив всі інші. Париж усвідомлює, що з цього дня Європейський Союз починає новий відлік, та з тривогою вдивляється у невідоме майбутнє.