“Безпека — найперша зі свобод”, – часто нагадує у виступах французький прем’єр Манюель Вальс. Як для соціаліста — нетиповий дискурс. Але нема нічого загадкового в політиці, що не можна було б пояснити електоральними перспективами. У правлячої партії Франції вони відверто кепські, а президентські вибори не за горами — в 2017-му.
Отже, французька влада шукає нові майданчики впливу. Після недавніх паризьких терактів тема безпеки постає не тільки неминучою, але й безпрограшною. З одним суттєвим зауваженням: це питома територія правих. Ліві тут — цілковиті неофіти та експериментатори, тому галасу довкола несподіваної ініціативи Олланда значно більше, ніж завжди.
Власне, про що мова? Французький президент запропонував позбавляти громадянства тих власників двох та більше паспортів, які здійснили смертоносні теракти або, в інтересах інших держав, взяли участь у діях, що є ворожими до національних інтересів Франції. Попри те, що половина Соціалістичної партії відкрито повстала проти президентського задуму, Франсуа Олланд планує зафіксувати нововведення в Конституції.
“Ти ж розумієш, що все це — тільки політичні технології, – каже Базіль, активний опонент соціалістів. – Ліві намагаються сподобатися тим представникам правого електорату, хто не готовий голосувати за Марін Ле Пен. Мало хто сумнівається, що вона вийде у другий тур. Питання тільки одне: в протистоянні з соціалістами чи з республіканцями? От Вальс із Олландом і стараються, під чужими гаслами, обігнати Саркозі на фінішній прямій.”
Читайте також: Париж. Територія невпевненості
Опоненти ініціативи Олланда наголошують, що позбавлення громадянства вже існує у французькій правовій системі. “27 стаття Цивільного кодексу передбачає це покарання за зраду батьківщини, – наголошує правник Франсуа Петі. – Більше того, починаючи з 1973 року, себто від ухвалення відповідного закону, 26 осіб втратили в такий спосіб французькі паспорти. 13 з них, себто рівно половина — за тероризм. П”ятеро осіб нині перебувають в процесі позбавлення громадянства. Четверо з них, крім французького, мають мароканські паспорти, один – громадянин Франції та Туреччини. Всі вони були організаторами теракту в Касабланці в 2003 році. Норма працює, свої функції виконує, навіщо додавати її до конституції? Зрозуміло, для чого все це робиться: щоб порожніми балачками відволікти французів від осмислення справді важливих та серйозних проблем”.
Нововведення Олланда, аби набути чинності, має бути проголосоване в Національній Асамблеї та Сенаті. Якщо це станеться, французького громадянства позбавлятимуть не тільки тих біпатридів, які народилися за межами Франції, – це вже здійснюється впродовж четирьох десятків років, – але й тих, хто народився на французькій землі. Суто термінологічно, це становитиме протиріччя з принципом землі, згідно з яким кожен, хто народжений у Франції, має право дістати французький паспорт. Нова норма не зможе застосовуватися до тих, хто, навіть здійснивши найжорстокіші теракти світу, має тільки одне, французьке громадянство. Ці злочинці залишаться французами: європейські стандарти не дозволяють продукувати апатридів. Символ якщо і працюватиме, то лиш частково.
“Позбавляти громадянства тих, хто наосліп вбиває інших французів в ім’я терористичної ідеології, буде сильним символом, який санкціонуватиме тих, хто сам себе поставив поза межами світового співтовариства, – наполягає французький прем’єр Манюель Вальс. – Французька демократія зобов’язана захистити всіх своїх дітей”.
Читайте також: Із вірою в поразку Росії
Популізм чи відмова від стереотипів, притаманних лівій ідеології? Однозначно сказати важко. Фактор близьких виборів — це об”єктивна реальність, яку не можна виводити з контексту. Але існує також інший вимір, інші критерії, які запрацювали в колективній суспільній свідомості Франції. Йдеться про розуміння, що найважливіше протистояння відбувається сьогодні поза віссю “праві” та “ліві”. Справжнім суспільним маркером стає ставлення до свободи — індивідуальної та колективної, а також здатність до її дієвого захисту.
“Громадянство — це не лише права, а й також обов’язки, – наголошує переконаний консерватор Базіль. – Надто довго для певної категорії франзцуів держава була чимось подібним до крамниці без продавця: бери, що треба, і не проблема, що навзаєм ти нічого не даєш суспільству. Це має змінитися. Вже змінюється з усвідомленням постійної терористичної загрози. Відносно комфортне життя інфантилізувало цілий прошарок суспільства. Настає час дорослішати. Для всіх.”
Дебати про позбавлення громадянства — очевидний показник того, що французький політичний клас сьогодні колективно не готовий відповісти на виклик, що є не суто французьким, а глобальним. Окремі теракти ще вдається упереджувати, з перемінним успіхом, а збудувати системний захист від них — поки що ні. Політичний інструментарій, що використовується в державі, дещо застарів. Ситуація напитує креативщиків, яких, схоже, немає в складі жодної впливової політичної сили. Що далі? Експерименти на всіх рівнях. За чим і спостерігаємо.