Голова правління «Газпрому» Алексєй Міллер ледь встигає пересідати з одного літака на інший. То Париж, то Відень, то Берлін, то знов Москва… Поки російські бомбардувальники, у небі над Сирією, змагаються за необмежене свавілля диктаторів, газова дипломатія Кремля лобіює нові енергетичні проекти у високих кабінетах європейських столиць. “Північний потік — 2” є об’єктом численних досліджень: на відповідність екологічному, антимонопольному, правничому стандартам ЄС. Остаточне рішення — не очевидне, бо якщо Євросоюз дасть остаточний дозвіл на побудову нових підводних газопроводів, ЄС стане на 80 процентів залежним від німецьких транспортерів газу.
У Москві нервуються: німецький уряд, фактично, на все погодився, аргументуючи, ніби нові нитки газогону, що планують прокласти по дну Балтійського моря, – виключно комерційний і зовсім не геополітичний проект. Брюсcель вагається, а Європейський комісар з питань клімату та енергетики Мігель Аріас Каньете і взагалі висловлює відверті сумніви щодо доцільності проекту. “Якщо “Північний потік” сьогодні використовується лише на 55 відсотків, яка доцільність будувати нові потужності?” – заявив він кілька днів тому в приміщенні Європейського парламенту в Страсбурзі.
Читайте також: Польський експерт заликав владу країни опротестувати будівництво «Північного потоку-2»
Категорично заперечують проти “Північного потоку-2” поляки та словаки. Президенти обидвох країн чітко озвучили свою незгоду з планом “прагнути мирного врегулювання в Україні водночас з припиненням транзиту російського газу через Україну.” Парламентська перемога партії “Право і солідарність” Качинського додатково зміцнює табір опонентів нового газогону. Отже, керівники “Газпрому” нині активно примножують зусилля, аби заручитися підтримкою своїх звичних союзників, зокрема, у Франції, та дістати дозволи на будівництво.
Кілька днів тому Міллєр зустрівся в Парижі за зачиненими дверима з керівником президентської адміністрації Олланда Жаном-Пьєром Жуйє та з генеральним директором енергетичного підприємства “Engie» (колишній “Gaz de France – Suez») Жераром Местралле. Обидві зустрічі були хвалькувато проанонсовані на сайті російського газового монополіста. Проте, коментувати їхні підсумки паризький офіс компанії відмовився.
“Слід вважати, російська лобістська активність поки що не увінчалася відчутним успіхом, — ділиться міркуваннями паризький економіст Жерар Майї. – Це і не дивно. Жан-Пьєр Жуйє — один з найближчих особистих друзів та соратників президента Олланда. Він хоч і не є лютим опонентом Кремля, але ніколи не відрізнявся специфічними симпатіями до Путіна. Послухати він Міллера послухав, але, напевне, так нічого і не пообіцяв. Французька “Engie», звичайно, увійшла до проекту “Північний потік-2”, але лише на рівні 9 відсотків. Це присутність заради присутності, заради інформації.”
Читайте також: Після зустрічі з Яценюком прем'єр Словаччини різко розкритикував російську ідею газопроводу "Північний потік-2"
Генеральний директор Engie Жерар Местралле також не належить до переліку очевидних сателітів Кремля. Безперечно, будучи очільником найбільшої газової структури країни з 2008 року, він давно і особисто знає Міллера та інших керівників “Газпрому”. Але “Engie» не так залежить від російських поставок, як, скажімо, німецькі концерни “E.ON» та «BASF/ Wintershall». «Лише 15 відсотків спожитого у Франції газу надходить з Росії,” – не раз наголошував у інтерв’ю небагатослівний Местралле. Франція, звичайно, зацікавлена в російському енергетичному ринку, в участі в розробках нових родовищ. Але поле для маневру на переговорах вона має, і досить непогане.
Тим часом, для Росії перемовини щодо нових газових проектів стають дедалі складнішими. По-перше, не скасовані санкції, встановлені через аннексію Криму, що суттєво ускладнює суто виробничі аспекти справи. Мало шансів, що найближчим часом ситуація з Кримом радикально зміниться, отже і з дозволами на побудову інфраструктур, для засвоєння на території Німеччини додаткових обсягів газу, не буде легко. По-друге, через бомбардування в Сирії та порушення російськими винищувачами повітряного простору Туреччини, під загрозою опинився й газогін “Турецький потік”, на який Москва зробила ставку після того, як два роки тому змушена була, на вимогу ЄС, відмовитися від побудови “Південного потоку”.
Читайте також: Збитки України від нових угод Газпрому сягатимуть мільярдів доларів на рік – польські ЗМІ
“Південний коридор” тиску, із використанням газових поставок, нині для Росії майже закрився. Тим активніше вона шукає для своїх політичних впливів додаткового “північого коридору”. Але шукати — не означає знайти. Євросоюз ще не завершив свого багаторічного антимонопольного розслідування проти “Газпрому. В офісі Маргрете Вестагер, Європейського комісара з питань конкуренції, кажуть, що обмін запитаннями й відповідями триває, а “Газпром”, за визначенням, не зможе у нових проектах бути відразу й виробником, і транспортером і продавцем російського газу. Це заборонено законодавством ЄС.
Мало помалу, хоч і хотілося б швидше, впроваджується Стратегія диверсифікації енергетичного забезпечення ЄС. Поступово будуються газогони, що дозволяють перекидати газ від однієї держави до іншої, наприклад, з Польщі до Литви. Газова залежність Європи від Росії слабне. Москва нервується. Міллер оббиває пороги високих кабінетів західних столиць… і починає знову.