Через напої починалися війни, виникали нові держави й змінювалися світові гегемони. Шість напоїв як рушіїв історії – саме таку дуже цікаву та іскрометну концепцію запропонував американський історик Томас Стендидж в своїй книзі «Історія світу в шести склянках». Алкогольні пиво, вино й ром, а також кава, чай та кока-кола як головні віхи історії людства – ось така цікава історіографія. Варто відзначити, що ця концепція доволі непогано пояснює шалену боротьбу з потужними та якісними українськими винокурнями, що була однією з головних задач російських імператорів впродовж 18-го століття. Які, слід віддати їм належне, розуміли небезпеку розвитку української буржуазії, тому робили все, щоб їй завадити.
АЛКОГОЛЬ
Отже, з точки зору Стендиджа першим напоєм, що змінив світ, було пиво. Його почали варити в стародавніх Месопотамії та Єгипті з зернових. Наявність передового на той момент землеробства, яке дозволяв це робити, й зумовила те, що саме цей напій став символом панування цих цивілізацій впродовж майже півтора тисяч років.
При чому, в країні пірамід важливість цього напою була такою, що ним навіть видавали зарплату чиновникам. Там казали, що пиво – це рідкий хліб, а хліб – це тверде пиво. В одному з єгипетських міфів пиву приписували порятунок людства від знищення. За віруваннями єгиптян, перше пиво не було зварено – воно було відкрито.
Другий напій людства теж алкогольний – це вино, яке стало символом античності. Та й справді, уявити Стародавню Грецію та Рим без вина неможливо. Вино було, фактично, головним напоєм, яке пили античні мешканці Афін, Спарти, а згодом й Риму чи Медіолануму (Мілану). Все культурне та релігійне життя було пов’язано з цим благородним напоєм. Завдяки йому створювалися філософські школи, все життя так чи інакше була пов'язане з ним Саме тому вино з тих пір вважається найбільш цивілізованим і культурним напоєм.
Дивіться також: Топ-10 питущих країн світу
Цікаво, що вино тоді вживали й на теренах України. «Вживання навіть хорошого вина без попереднього змішування його з водою греки, і особливо афіняни, вважали варварством, – зазначає Стендидж. – Вони вірили, що тільки бог Діоніс міг пити нерозбавлене вино без остраху. Його часто зображують таким, що п’є з чаші особливої форми, використання якої вказує на те, що вино не розбавлене водою. Прості смертні, навпаки, могли пити вино, тільки розбавивши його. В іншому випадку вони могли впасти в шаленство або навіть збожеволіти. Саме це, за свідченням Геродота, сталося з правителем Спарти Клеоменом, який перейняв варварську звичку пити нерозбавлене вино від скіфів, кочового народу, що населяв Північне Причорномор'я».
Третім напоєм, що ознаменував собою зміну ери, став спирт, чи то пак – міцні алкогольні напої. Сам спирт був винайдений в Середньовіччя арабами. Але скористалися їх винаходом як водиться більш практичні та прагматичні європейці. Так, одну з головних ролей підчас епохи Великих Географічних відкриттів, що ознаменували собою початок Нового часу, відіграв ром – результат перегонки цукрового очерету.
Цей напій дуже швидко став, фактично, валютою та навіть причиною американської революції. Англійські підприємці володіли плантаціями цукрового очерету на островах Карибського моря. Для роботи на очеретяних плантаціях привозили з Африки чорних рабів. Відхід, який отримували у великих кількостях після виробництва цукру – чорна патока – й служив сировиною для виробництва рому. На рабовласницькому узбережжі Африки ром можна було обміняти навіть на золото, настільки цінним був напій.
Він був набагато дешевше французького бренді, а ще й міцнішим. Бідняки пили ром нерозбавленим, а ті, хто багатший – у вигляді пуншу: суміші рому, цукру, води, лимонного соку зі спеціями. Цей напій став попередником сучасного коктейлю. А як не згадати славнозвісний грог, який пили на англійських кораблях. Хоч ті ж французи у намаганнях захистити свій ринок заборонили виробництво рому в себе та своїх колоніях, його пили всі й майже завжди. «Бідняки і нечестивці можуть напитися за пенні або два», – нарікав бостонський священик Інкріз Матер в 1686 році.
Поступово виробництво цього напою на себе перебрали підприємці з Нового світу, майбутніх США. Та й сам напій ставав все більш популярним в заокеанських колоніях Британії, бо його не треба було везти з-за моря. На відміну від пива, яке робиться з зернових, які погано ростуть на східному узбережжі США. Ром став головним імпортним товаром США, займаючи до 80 % усього товарообороту. Так, кількість виробників рому тільки в Бостоні зросла з 8 в 1738 році до 63 в 1750-му. Ром навіть увірвався в політику. Наприклад, майбутній перший президент США Джордж Вашингтон в 1758 році виставив свою кандидатуру на виборах у законодавчі збори Віргінії – палату городян, і активісти його виборчої кампанії безкоштовно роздали 28 галонів рому. І все це в окрузі, де проживав 391 виборець!
В метрополії, в Англії цей вибух ромової торгівлі сприйняли погано і почали намагатися оподаткувати патоку. Потім до цього додався ще й закон про чай. Саме це, багато в чому, й призвело до «Бостонського чаювання», коли розгнівані американці повикидали англійські товари з кораблів в воду. Так почалася війна за Незалежність.
Читайте також: Оковита: вода життя, вода смерті
Цікаво, що інший алкогольний напій – віскі, доклався до вироблення правил співжиття федерального центру та штатів в США. Так, чим далі від Східного узбережжя, тим краще росте ячмінь, кукурудза та пшениця, з яких його роблять. Й коли перший американський президент намагався ввести податок на варіння віскі, то проти столиці почалося справжнісіньке збройне повстання, яке подавили тільки за допомогою армії. Але уряд змушений був також піти на поступки – акциз зменшили, а більшість доходів залишилися самим штатам. До речі, згаданий Джордж Вашингтон під кінець життя відкрив власний завод з виробництва віскі.
КОФЕЇН
Однак відкриття Нового світу спровокувало відкриття не тільки міцних напоїв, але й того, без чого не починається ранок багатьох з нас – кави. Вперше багато кави потрапило в Європу після поразки турецької армії під Віднем 1688 року, коли султан був змушений покинути обоз з великою кількістю кавових зерен.
З часом створилася своя культура споживання кави як напою, супутника ділових зустрічей, або відпочинку в кафе. Революційна роль кави полягає в тому, що з її розповсюдженням в Європі поширилися і кав'ярні, де зустрічалися люди різних прошарків і вели вільні розмови на будь-які теми. Кав'ярні стали розсадниками лібералізму, такими собі соціальними мережами того часу. Французька революція вийшла на вулиці Парижа з дверей кафе, стверджує Стендидж, і має рацію. Справді, кав’ярні були твіттером та фейсбуком того часу.
Цікаво, що впровадження цього напою в життя не було аж таким легким. Так, власники таверн і виноторговці, а також підкуплені ними медики активно виступали проти кави, наділяючи її отруйними властивостями й називаючи «сиропом із 
сажі». Що називається, боролися за споживача по-своєму.
Читайте також: Алкогольні виСОТи
П’ятий напій – це славнозвісний чай, напій британського імперіалізму. Довгі століття він залишався східним напоєм. Ще на початку 18-століття у Великобританії чаю не пив ніхто. Спочатку чай англійці купували в Китаї за срібло. Потім срібла стало замало. А ось маку в британських володіннях в Індії було хоч греблю гати. Британці стали продавати китайцям опіум за срібні гроші, а за це ж срібло купувати чай. Попутно на чай підсаджували все населення – від найбагатших до найбідніших, які не мали багато грошей, тому змушені були розводити його молоком. Популярність чаю стимулювала попит на фаянсовий посуд, тобто, промислове виробництво. За словами автора, в історії чаю відбилися розмах і міць Британської імперії, її жагу до порядку з усіма цими традиціями «файф-о-клоків».
А шостий напій – кока-кола, яка символізує собою глобалізацію та епоху панування США. Почавши свою історію з середини 19-го століття, коли фармацевт з Атланти випадково натрапив на комбінацію її інгредієнтів, створюючи ліки від головного болю, до сьогоднішнього дня кока-кола стала символом світової глобалізації й «американського способу життя». За статистикою, на сьогодні «Кока-кола» займає 3% всіх рідин, які взагалі випиваються в світі.
УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР
Вся ця концепція, на жаль, майже не містить українського сліду. Й це не дивно. Адже як тільки Росія отримала владу над Україною, хоча б у вигляді протекторату, як це було в епоху Гетьманщини у першій половині 18-го століття, царський уряд заповзявся до жорстокої боротьби проти української буржуазії.
За свідченнями тогочасних авторів, українські винокурні були одними з найкращих в регіоні. Саме проти них й був спрямований основний удар. Спочатку, за імператриці Анни (1720-ті) українцям заборонили самотужки вивозити свій товар до Європи, згодом почали обкладати шаленими податками та ввели правило, що робити алкоголь має право тільки дворяни. Це був удар по козацькій старшині, яка не хотіла підкорятися Москві.
А потім почали виживати навіть зі сфери володіння шинками, віддаючи їх, натомість, євреям. Зрештою, на початок 19-го століття Росії вдалося повністю знищити українське алкогольне виробництво. Як бачимо з історії інших країн, цей крок зіграв величезну негативну роль, не давши можливості та грошового палива для розвитку країни на той час.